65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3569/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/3569/24 за позовом Громадської організації “Херсонська обласна організація УТОГ» (73008, м.Херсон, вул.І.Кулика,77, код ЄДРПОУ 03973128)
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона (73008, м.Херсон, селище Чкалова, 37, код ЄДРПОУ 08294952)
про стягнення 506 272, 44 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Громадська організація “Херсонська обласна організація УТОГ» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про стягнення 506 272, 44 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Пінтеліній Т.Г.
Ухвалою від 19.08.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Громадської організації “Херсонська обласна організація УТОГ» було залишено без руху.
26.08.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх.№ 31247/24) від Громадської організації “Херсонська обласна організація УТОГ» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 09.09.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче
засідання на 07.10.2024р.
Ухвалою від 19.09.2024р. суд задовольнив заяву представника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона про участь у судових засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
25.09.2024р. через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить у позові відмовити.
Ухвалою від 03.10.2024р. суд задовольнив заяву представника позивача Херсонської обласної організації українського товариства глухих про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, ухвалив провести судове засідання у справі № 916/3569/24, призначене на 07.10.2024р. та всі наступні судові засідання, в режимі відеоконференції для представника Херсонської обласної організації українського товариства глухих поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "ВКЗ".
Ухвалою від 07.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 04.11.2024р.
Ухзвалою від 04.11.2024р. відкладено підготовче засідання на 02.12.2024р.
Ухвалою від 02.12.2024р. призначено підготовче засідання на 30.12.2024р.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Ухвалою від 30.12.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 24.02.2025р.
Керуючись ст.ст.120, 202,216,234 Господарського процесуального кодексу України, суд, ухвалою від 24.02.2025р. розгляд справи по суті відкладено на 11.03.2025р.
Представник позивача в судове засідання 11.03.2025р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалами суду, який надсилались до електронного кабінету позивача у підсистемі Електронний суд.
Представник позивача 11.03.2025р. повідомив секретаря судового засідання про неможливість приєднання до відеоконференції через вади слуху. Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Згідно з вимогами ч.3 ст.196 ГПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
На підставі вищевикладеного та керуючись статті 196 Господарського процесуального кодексу України, відповідач КЕВ м.Херсона подав заяву про проведення судового засідання без участі представника КЕВ м. Херсона у зв'язку з нестабільною роботою інтернету після обстрілу м. Херсона
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та містяться в матеріалах справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як встановлено судом та підтверджується матералами справи, позивач ГО «Херсонська обласна організація УТОГ» є балансоутримувачем будівлі № 77 по вулиці Іллі Кулика в місті Херсоні.
Після звільнення міста Херсона українським ЗСУ встановлено, що будинком культури Херсонської обласної організації УТОГ користувалися російські окупанти ЗСРФ і згідно з показників лічильників води, та електроенергії, вкрадено на суму 286 078,83 гри., за період з лютого по листопад 2022 року.
10.11.2023р. Позивач, Відповідач і третя особа уклали договір № 60\2023 про спільне користування майном, а саме будівлею будинку культури ГО «Херсонська обласна організація УТОГ» за адресою вул.Іллі Кулика,77 в м.Херсоні.
Згідно п.1.1 договору № 60\2023 від 10.11.2023р. Сторона -1 Херсонська обласна організація УТОГ (Позивач) надає Стороні 2 -третя особа- можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном комплексом будівель - нежитлове приміщення загальною площею 1438,00 кв.м., що розташоване за адресою 73008, м.Херсон вул. Іллі Кулика,77.
Відповідач і третя особа використовував приміщення для своїх потреб.
За п.3.2 зазначеного договору, Сторона-1 зобов"язана укласти з Стороною -3 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона окремі договори на відшкодування за комунальні послуги :з електроенергії, водопостачанню та водовідведенню, вивзу сміття, опаленню (у разі наявності, які були отримані Стороною 2 за час дії цього договору.)
Відповідно до п.3.3 договору Сторона-3 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона зобов"язана відшкодувати Стороні -1 Херсонській обласній організації УТОГ (Позивач) всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Стороною2 за час дії договору.
Всі відшкодування за отримані комунальні послуги Сторона2 за цим договором сплачується Стороною 3.
За період користування майном з 10.11.2023 року Відповідач і третя особа спожили електроенергії та послуг з водопостачання та каналізації на суму 506 272,44 (Дев'яносто дев'ять тисяч дев'ять) грн., зокрема: 468 086,62 гри + 38 185,82 грн. згідно акту звірки з постачальними організаціями і які мали відшкодувати Позивачеві згідно договору № 1215 від 25.12.2023р. "про відшкодування витрат за постачання електроенергії та водопостачання"
Це підтверджується договорами: № 1215 від 25.12.2023р.; № 60/2023 від 10.11.2023р.; Рахунками і актами виконаних робіт за відповідний період; Довідкою про заборгованість; Претензією від 25.03.2024р.; Відповіддю Відповідача від 16.04.2024р. та 13.05.2024р.
Позивач 25.03.2024р. звернувся до Відповідача і третьої особи з претензією вих.№01-15\007 погасити борг.
На ГО «Херсонська обласна організація УТОГ» покладено обов'язок утримувати будівлю Херсонського будинку культури УТОГ, сприяти організації щодо надання комунальних послуг і експлуатації будівлі.
16.04.2024. вих.№ 570\700 та 13.05.2024р. вих.№ 500/912 Відповідач і третя особа відмовили в задоволенні претензії і рекомендували звернутися Позивачу до суду через неможливість сплатити заборгованість за договором №1215 від 25.12.2023р. договір № 60\2023 від 10.11.2023 про відшкодування витрат за постачання електроенергії та водопостачання.
Позивач просить суд прийняти рішення, яким стягнути з Відповідача 506 272,44 (П'ятсот шість тисяч двісті сімдесят дві )грн..44 коп., зокрема за спожиту електроенергію 468 086,62 грн та 38 185,82 грн за водопостачання, та стягнути з відповідача судові витрати.
На підтвердження позовних вимог Позивачем додано Копія договору № 60/2023 від 10.11.2023р ., копія договору № 1215 від 25.12.2023р., копія акту приймання-передачі № 8 від 10.11.2023р., Копія довідки балансоутримувача, Копія розрахунку заборгованості за комунальні послуги за 2023р., Копія відповіді КЕВ № 570700 від 16.04.2024р., Копія відповіді КЕВ від 13.05.2024 № 570/912, Копія листа № 01-15/007 від 25.03.2024р., Копія рахунку, додатку до рахунку, акту Херсонобленерго за жовтень 2023р., Копія рахунку, акту Херсонобленерго за листопад 2023р., Копія рахунку, додатку до рахунку, акту Херсонобленерго за грудень 2023р., Копія рахунку, додатку до рахунку, акту ТОВ «Херсонська обласна ЕК» за жовтень 2023р., Копія рахунку, акту ТОВ «Херсонська обласна ЕК» за листопад 2023 р., Копія рахунку, додатку до рахунку, акту ТОВ «Херсонська обласна ЕК» за грудень 2023р., Копія рахунків, актів МКП «ВУ водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона за жовтень 2023 р., Копія рахунків, актів МКП «ВУ водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона за листопад 2023 р., Копія рахунків, актів МКП «ВУ водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона за грудень 2023 р.,
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову. Обґрунтувуючи відмови в позовній вимоги щодо стягнення з відповідача 506 272,44грн., Відповідач зазначає наступне.
25.12.2023 року між Херсонською обласною організацією Українського Товариства ГЛУХИХ (далі- Позивач) та військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно -експлуатаційним відділом м. Херсона (далі - Відповідач) було укладено спільний тристоронній договір № 1215 від 25 грудня 2023 року «Про відшкодування витрат за постачання електричної енергії (далі - договір № 1215) відповідно умов іншого договору № 60/2023 від 10.11.23р. « Про спільне, безоплатне користування нерухомим майном.» (далі- договір № 60/2023)
Відповідно до умов договору № 60/2023, пункту 3.5. підставою для відшкодування Стороною 3 (Відповідачем) за Сторону 2 (в/ч) комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Стороні 1 (Позивачу).З метою відшкодування комунальних послуг Сторона 1(Позивач) зобов'язана виставити рахунки Стороні 3 (Відповідачу) та надати копії рахунків, що виставлені Стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Щодо сплати заборгованості за договором № 1215 від 25 грудня 2023р. (далі- договір № 1215), Відповідач повідомив, що відповідно до умов договору № 1215:
- пункту 1.1. Сторона 1 (ГО «Херсонська обласна організація УТОГ») вчасно забезпечує приміщення, яке використовує Сторона 2 ( в/ч НОМЕР_1 ) комунальними послугами, які отримує від постачальних організацій, а саме: електричною енергією, розподілом та послугою з перетікань реактивної енергії, а сторона 3 (КЕВ м. Херсона) за наявності для того підстав, передбачених умовами Договору, своєчасно відшкодовувати вартість послуг, що зазначені в п.1.1 Договору, за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим Договором;
- пункту 2.7 - відомості про спожиті Стороною 2 комунальні послуги та їх кількість надаються нею Стороні 1 та Стороні 3 до 5 числа місяця наступного за розрахунковим, а за останній місяць року (грудень) до 20 грудня включно.
За результатами зняття показників лічильника Сторонами 1 та 2 складається акт про обсяги спожитої електричної енергії;
- пункту 2.8 підставою для відшкодування витрат комунальних послуг Стороні 1 (Позивачу) Стороною 3( Відповідачем) за Сторону 2 є аргументовано виставлені рахунок за обґрунтованими, актуальними тарифами та показниками лічильників надавачів комунальних послуг Стороні 1 та тристоронній акт виконаних робіт (послуг).
До документів додаються завірені копії рахунку, додатку до рахунку та акт прийому- передачі безпосередньо електропостачальної компанії Сторони 1 та її регіонального оператора системи.
- пункту 2.9. рахунки та оплати виконаних робіт (послуг) на відшкодування витрат комунальних послуг, що зазначені в п.1.1. Договору, разом із підтверджуючими їх надання документами надаються Стороною 1 Стороні 3, у місяцях наступних за розрахунковим, а за останній місяць року (грудень) до 20 грудня включно.
За жовтень 2023року Відповідач сплатив частково, а саме: за результатами зняття показників приладів обліку складено та підписано спільний тристоронній акт виконаних робіт (послуг) згідно договору № 1215 від 25.12.2023 року від 25.12.2013року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг 99 009,05 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ять грн. 05 коп.) за період 01 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року. (Копія доказу надається в додатку)
Платіжною інструкцією № 452 від 25 грудня 2023 року Відповідачем було сплачено 99 009,05 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ять грн. 05 коп.) (Копія доказу надається в додатку)
За листопад 2023 року, грудень 2023 року Відповідач не сплачував, у зв'язку з тим, що відсутні підписані спільні тристоронні акти виконаних робіт (послуг) та у зв'язку з тим, що 25 грудня 2023 року- це закінчення бюджетного періоду, тому були відсутні додаткові асигнування за напрямком відшкодування витрат за постачання електричної енергії у зв'язку з чим виникла заборгованість
Слід зазначити, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсон є бюджетною установою, та згідно п.1 ст.43 Бюджетного кодексу України, як бюджетна установа обслуговується в органах Казначейства України, з наданням відповідних рахунків для здійснення розрахунково-касових операцій.
Пріоритетність здійснення Казначейством та органами Казначейства здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 № 590 «Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов'язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Так, пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що в першу чергу здійснюється оплата видатків на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також головних розпорядників бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану. Фінансування ж оплати за іншими видатками тимчасово не здійснюється.
Відповідно до п.1 ст.57 Бюджетного кодексу України, не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету.
Згідно до ст.121 Бюджетного кодексу України, посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Відповідно до п.2.13 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.03.2012 № 419/20732 передбачено, що не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов'язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів
знімаються з обліку органами Казначейства.
Отже зобов'язання за договором № 1215 від 25 грудня 2023 року виникли в минулому бюджетному періоді, та не підлягають взяттю на облік органами казначейства в 2024році.
Щодо сплати заборгованості за водопостачання та водовідведення при відсутності договірних відносин, тобто відсутності договору «Про відшкодування витрат за водопостачання та водовідведення».
Відповідно до умов договору № 60/2023: пункту 3.5. підставою для відшкодування Стороною 3 (Відповідачем) за Сторону 2 (в/ч) комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Стороні 1 (Позивачу).
З метою відшкодування комунальних послуг Сторона 1(Позивач) зобов'язана виставити рахунки Стороні 3 (Відповідачу) та надати копії рахунків, що виставлені Стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
В матеріалах справи Позивач надав рахунки та копії рахунків за послуги водопостачання та водовідведення за період жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023.
Отже зобов'язання за договором № 60/2023 виникли в минулому бюджетному періоді, та не підлягають взяттю на облік органами казначейства в 2024 році.
Разом з тим, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 № 590 «Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» неправомірними, оскільки позивачем пред"явлена вимога саме про стягнення з відповідача кредиторської заборгованісті за укладеними договорами.
Відповідно до ч.3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до пункту 10.3.2. Положення «Про КЕВ м. Херсона», затвердженого наказом начальника Миколаївського КЕУ від 04. 06.2024 р. № 70, юридична служба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює ведення правової роботи, позовної роботи, а також представництво (самопредставництво) інтересів КЕВ у судах всіх інстанцій, органах та установах виконання судових рішень, та інших установах (організаціях).
Представник КЕВ м.Херсона, Галенських А.А., відповідно до наказу КЕВ м.Херсона № 225 від 20.09.2024 року працівнику ЗСУ Галенських Анастасії наказано продовжувати виконувати трудові обов'язки за основним місцем роботи на посаді начальника юридичної служби.
На підтвердження повноважень представник надає до суду: наказ КЕВ м. Херсона про призначення № 225 від 20.09.2024 року., наказ «Про організацію самопредставництва КЕВ м. Херсона, його посадових осіб у судах та інших державних органах № 60 від 04.09.2023р., Положення «Про КЕВ м. Херсона», затвердженого наказом начальника Миколаївського КЕУ від 04.06.2024 № 70.
За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, та їх істотні умови встановлені в ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України відповідно до положень яких майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.184 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ст.ст.205 - 207 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст.ст.638 - 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Тобто, укладання сторонами у справі договору, дії сторін з виконання його умов, передача товару і його оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів), сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Відповідач протягом дії укладених з позивачем договорів, безперервно споживав послуги з електропостачання та водопостачання, претензій щодо кількості та якості наданих послуг на адресу позивача не надсилав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави.
Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7594,09 грн.( судовий збір) підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона (73008, м.Херсон, селище Чкалова, 37, код ЄДРПОУ 08294952) на користь Громадської організації “Херсонська обласна організація УТОГ» (73008, м.Херсон, вул.І.Кулика,77, код ЄДРПОУ 03973128) 506 272,44 (П'ятсот шість тисяч двісті сімдесят дві )грн.44 коп. ( у тому числі за спожиту електроенергію 468 086,62 грн. та 38 185,82 грн за водопостачання), та судові витрати 7594,09 грн. (Сім тисяч п"ятсот дев"яносто чотири гривні 09 копійок) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 13 березня 2025 р.
Повідомити учасників справи що інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Суддя Т.Г. Пінтеліна