14 березня 2025 року Справа № 915/1878/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пустовара Віктора Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про: стягнення 27749,98 грн
Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/2581 від 15.12.2023 (вх. № 16666/23 від 20.12.2023) до Фізичної особи-підприємця Пустовара Віктора Юрійовича, в якій просить суд стягнути з відповідача штраф за невиконання зобов'язань за договором № 542 від 28.08.2023 в сумі 27749,98 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1878/23 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою суду від 04.01.2024 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала суду від 04.01.2024 направлена до електронного кабінету позивача та отримання позивачем 04.01.2024, згідно довідки про доставку електронного листа.
09.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви вих. 06 від 08.01.2024 з додатками, згідно переліку.
09.01.2024 до суду від позивача надійшла заява вих.05 від 08.01.2024, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою суду 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу, в 15-денний строк від дня вручення даної ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Копія ухвали суду від 15.01.2024 була направлена відповідачу у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України та позивачу - до електронного кабінету через систему “Електронний суд».
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек № 0600243877951), яке міститься в матеріалах справи, поштове відправлення (ухвала суду від 15.01.2024) вручено відповідачу 25.01.2024.
31.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.01.2024, з відповідними додатками до нього, згідно переліку. У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Судом встановлено, що в якості доказу направлення копії відзиву на адресу позивача відповідачем до відзиву на позовну заяву додано фіскальний чек від 29.01.2024, проте не додано опис вкладення у цінний лист.
Таким чином, відповідачем не надано належних доказів направлення копії відзиву на позовну заяву і доданих до нього документів на адресу позивача.
Отже відзив на позовну заяву поданий без додержання вимог ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд не приймає до розгляду відзив Фізичної особи-підприємця Пустовара Віктора Юрійовича.
01.02.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вих. 291ю від 01.02.2024, в якій зазначає, що відповідно до п. 15.1 договору, зміни до договору про закупівлю можуть вноситися лише у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди та згідно п. 15.2.6 зміна ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. За твердженнями позивача, до теперішнього часу від відповідача не надходило ані додаткової угоди, ані рахунку на оплату з урахуванням п. 15.2.6 договору.
14.02.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 08.02.2024, направлення яких на адресу суду здійснено 08.02.2024.
В якості доказу направлення копії заперечення на адресу позивача відповідачем до заперечення додано фіскальний чек від 08.02.2024, проте не додано опис вкладення у цінний лист.
Таким чином, відповідачем не надано належних доказів направлення копії заперечень на адресу позивача.
Отже заперечення подані без додержання вимог ГПК України, а тому суд не приймає до розгляду заперечення на відповідь на відзив Фізичної особи-підприємця Пустовара Віктора Юрійовича.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
28.08.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір на закупівлю №542, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400, згідно коду 44110000-4 (конструкційні матеріали), згідно уточнювального коду 44111200-3 (Цемент), Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 в кількості згідно заявок на партію товару від 4,2 т та за цінами і номенклатурою згідно Специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, у порядку та на умовах, що визначено цим договором (п. 1.1 договору).
Істотними умовами цього договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору про закупівлю. Інші умови договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів (п. 1.4 договору).
Згідно п. 3.1 договору ціна товару визначається у національній валюті України та є незмінною окрім випадків визначених цим договором та Законом України.
Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума договору складає 92499,96 грн без урахування ПДВ.
Відповідно до п. 4.2, п. 4.3 договору покупець проводить 10% попередню оплату згідно заявки на партію товару та на підставі рахунку продавця. Остаточний розрахунок - 90% оплати здійснюється на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після повної поставки замовленого товару (партії товару), надання документів, згідно п. 5.2 договору та після успішної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних України.
Строк поставки товару: кожна партія товару постачається продавцем у впродовж 10 робочих днів після сплати авансованого платежу 10% від суми рахунку та отримання заявки на партію товару від покупця (4,2 т). Разом із товаром, продавець передає покупцю наступні документи: - оригінал видаткової накладної; сертифікат та/або паспорт або інший документ на підтвердження якості товару; товаротранспортні накладні (п. 5.2 договору).
Згідно п. 5.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця від 4,2 т.
Відповідно до п. 7.3.1 договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Згідно п. 8.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
Згідно п. 8.7 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми договору. У разі відмови продавця сплачувати штрафні санкції покупцю останній здійснює повернення товару.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких зобов'язань до задоволення законних вимог (п. 11.1 договору).
Відповідно до п. 15.1 договору зміни до договору можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі про закупівлю та оформляються у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди (угод) сторонами.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (п.15.2 договору), крім випадків: п. 15.2.6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування.
Відповідно до п. 15.3 договору пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін шляхом направлення офіційного листа (пропозиції) іншій стороні в письмовій формі.
Відповідно до п. 15.4 договору пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування (в т.ч. документальне підтвердження компетентного органу у разі збільшення ціни), необхідності внесення таких змін і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція щодо внесення змін до цього договору надсилається ініціатором на офіційну електронну та/або поштову адресу іншої сторони.
Згідно п. 15.5 договору сторона, що отримала пропозицію щодо внесення змін до договору, має протягом 10 робочих днів розглянути пропозицію та погодитись із нею чи надати аргументовану відмову.
Зміна цього договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або законом. Водночас цей договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених цим договором про закупівлю або законом. (п. 15.6 договору).
Відповідно до п. 16.4 договору якщо інше не передбачено умовами договору, зміни, доповнення та розірвання даного договору оформлюється шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід'ємною частиною.
Невід'ємними частинами цього договору є: додаток 1: Специфікація до договору № 542 від 28.08.2023 (п. 17.1 договору).
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
У Специфікації до договору №542 від 28.08.2023 визначено найменування товару (Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400-Н, ДСТУ Б В.2.7 - 46:2010), його кількість (16,8 т), ціну товару без ПДВ (5505,95 грн) та суму (92499,96 грн з ПДВ).
08.09.2023 позивачем на рахунок відповідача здійснено оплату на суму 4625,00 грн, згідно рахунку №4/08 від 28.08.2023 за договором №542 від 28.08.2023, як передплата за товар по договору, що підтверджується копією платіжної інструкції №2274 від 08.09.2023.
Відповідно до видаткової накладної №4 від 12.09.2023 на виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу товар - Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400-Н у кількості 8,4 т на загальну суму 46249,98 грн, який отримано позивачем 12.09.2023, що підтверджується копією видаткової накладної №4 від 12.09.2023, що міститься в матеріалах справи.
27.09.2023 позивачем на рахунок відповідача здійснено оплату на суму 41624,98 грн, згідно рахунку №4/08 від 28.08.2023 за договором № 542 від 28.08.2023, як передплата за товар по договору, що підтверджується копією платіжної інструкції №2531 від 27.09.2023.
Листами вих. №13 від 04.10.2023, вих. №15 від 10.10.2023 відповідач повідомляв позивача про те, що з 01.10.2023 ФОП Пустовара В.Ю. було примусово переведено на загальну систему оподаткування, у зв'язку з чим останній не зможе в подальшому повністю поставити товари за цінами, що зазначені в договорі №542 від 28.08.2023. У листах ФОП Пустовар В.Ю. просив розірвати договір №542 від 28.08.2023.
Вказане підтверджується копіями листів вих. №13 від 04.10.2023, вих. №15 від 10.10.2023, що містяться в матеріалах справи.
Позивач звертався до відповідача з листом від 09.10.2023 №08-08/1902, копія якого міститься в матеріалах справи, в якому просив на підставі укладеного договору від 28.08.2023 за №542, згідно п.п. 5.2, 5.3 та 5.5, скинути рахунок на оплату та після оплати поставити на адресу позивача Цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400-Н у кількості 8,4 т.
23.10.2023 позивачем на адресу відповідача скеровано лист-вимогу від 23.10.2023 № 01-09/2048, в якому вказав, що на виконання умов договору від 28.08.2023 продавцем поставлено партію товару в кількості 8,4 тонн на суму 46249,98 грн та враховуючи умови договору залишається невиконаними умови договору в частині поставки 8,4 тон цементу. Повідомив, що ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» не погоджується з пропозицією щодо дострокового розірвання договору, а наполягає на повному його виконанню. Враховуючи зміни в системі оподаткування ФОП Пустовар В. позивач повідомив, що для подальшої роботи йому необхідно офіційно звернутися на адресу ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» з листом та підтверджуючими документами про внесення змін в п. 16.7 договору від 28.08.2023. Також вказав, що договором передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми договору (п. 8.7 договору).
Вказане підтверджується копією листа-вимоги від 23.10.2023 № 01-09/2048.
На підтвердження направлення вказаного листа-вимоги позивачем на адресу відповідача до позову надано копії документів: опису вкладення, накладної (№5402003246115) та фіскального чеку.
13.11.2023 на адресу відповідача позивачем направлено претензію від 13.11.2023 №01-09/2222, копія якої міститься в матеріалах справи, відповідно до якої позивач вимагає відповідача згідно п. 8.11 договору сплатити штраф у розмірі 30% за невиконання своїх зобов'язань, що дорівнює 27749,99 протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання претензії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
Направлення вказаної претензії відповідачу позивач підтвердив описом вкладення (трек №5402003275239), фіскальним чеком, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек №5402003275239) зазначене поштове відправлення вручено відповідачу 24.11.2023.
30.11.2023 відповідачем на адресу позивача скеровано відповідь на претензію вих. №16 від 30.11.2023, в якій відповідач повідомив, що відповідно до рішення ДПС він був виключений з Реєстру платників єдиного податку з 30.09.2023 та після анулювання реєстрації як платника єдиного податку він буде зобов'язаний сплачувати усі передбачені законодавством податки (зокрема ПДВ), а тому з 30.09.2023 він втратив можливість поставляти цемент за ціною, вказаною в договорі про закупівлю від 28.08.2023. У відповіді на претензію відповідач запропонував внести зміни до договору про закупівлю відносно ціни товару (пропорційно до збільшення податкового навантаження продавця) та повідомив, що у разі відмови покупця від зміни умов договору підлягають застосуванню п.п. 9.1 та 9.6 договору. Додатком до відповіді на претензію є копія рішення ДПС.
Вказане підтверджується копією відповіді на претензію вих. №16 від 30.11.2023, яка міститься в матеріалах справи.
За твердженнями позивача, відповідачем порушено умови договору, договірні зобов'язання в частині поставки товару відповідачем залишаються невиконаними. Відповідно до п. 8.7 договору штраф у розмірі 30% за невиконання зобов'язань за договором, відповідачем не сплачено, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 27749,99 грн за неналежне виконання умов договору.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з приписами статтей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Як зазначено вище, сторонами в договорі узгоджено, що у разі, якщо на момент закінчення терміну дії договору (до 31.12.2023) залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких зобов'язань до задоволення законних вимог (п. 11.1 договору).
Зміни до договору у відповідності до п. 15.1, п. 16.4 сторонами не вносилися.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, договірні зобов'язання щодо поставки товару згідно умов договору відповідачем не невиконані.
Також сторонами договору узгоджено, що відповідно до п. 8.7 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми договору.
Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 27749,98 грн і визнано його арифметично вірним.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Учасники справи, зокрема зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пустовара Віктора Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966) грошові кошти у розмірі 27749,98 грн, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2684,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська