12 березня 2025 року Справа № 915/18/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу № 915/18/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агропромкомплект»,
м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 26;
до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3;
в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона;
про: стягнення грошових коштів у сумі 100129 грн. 54 коп.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агропромкомплект» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 306 від 28.12.2022 (вх. № 48/23) про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» заборгованості на загальну суму 100129,54 грн, яка складається з основного боргу за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 у розмірі 66600,00 грн, 3% річних у розмірі 5115,63 грн, інфляційних втрат у розмірі 28413,91 грн, а також судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Крім того, позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум - до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за формулою: сума 3% річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 29.12.2022 до моменту виконання рішення.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 (суддя Адаховська В.С.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023, позов задоволено частково - стягнуто з ДП “НАЕК “Енергоатом» на користь ТОВ “НВП “Агропромкомплект» основний борг у сумі 66600,00 грн., 3 % річних у сумі 5090,77 грн., інфляційні втрати в сумі 28384,07 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2479,64 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 08.11.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 у справі № 915/18/23 скасовано. Постановлено передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
27.11.2023 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Миколаївської області.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в даній справі призначено суддю Алексєєва А.П.
Ухвалою суду від 11.01.2024 (суддя Алексєєв А.П.) вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 19.02.2024 (суддя Алексєєв А.П.) замінено відповідача по справі № 915/18/23 - Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на його правонаступника - акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код ЄДРПОУ 20915546).
За результатом повторного автоматизованого розподілу даної справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 № 94 у зв'язку з відпусткою (без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду у період з 15 липня 20254 до 15 липня 2025) судді Алексєєва А.П. (підстава - наказ Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2024 № 137-б), головуючим суддею в даній справі призначено Коваля С.М.
Ухвалою суду від 26.07.2024 (суддя Коваль С.М.) прийнято справу №915/18/23 до провадження; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/18/23 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Стислий виклад позиції позивача.
07.02.2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097. Оплату за поставлений товар відповідач не здійснив. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача складає 66600,00 грн. За неналежне виконання відповідачем умов договору з оплати поставленого товару позивач застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК і нарахував 3% річних у розмірі 5115,63 грн. та втрати від інфляції у розмірі 28413,91 грн.
Як на правову підставу позову позивач послався на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 664, 692, 712 ЦК, ст. ст. 173, 174, 193 ГК.
Позивач просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
В процесі розгляду справи позивач збільшував позовні вимоги.
09.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 66600,00 грн., 3% річних у розмірі 7122,39 грн. (донарахування 3% річних за період з 29.12.2022 по 08.01.2024), інфляційні втрати у розмірі 33031,60 грн. (шляхом донарахування інфляційних втрат за період грудень 2022 року по листопад 2023 року).
02.08.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 66600,00 грн., 3% річних у розмірі 8246,95 грн. (донарахування 3% річних з 09.01.2024 по 01.08.2024), інфляційні втрати у сумі 37996,63 грн. (донарахування інфляційних втрат за період грудень 2023 року - червень 2024 року), а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Також просив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум - до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Нараховувати за формулою: сума 3% річних =Сх3хД/366/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, починаючи з 02.08.2024 до моменту виконання рішення.
Стислий виклад позиції відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився з позовними вимогами та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення сум нарахованих понад основний борг.
По-перше, зазначив, що за укладеним договором у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 66600,00 грн., проте позивачем невірно визначені строки оплати відповідно до п. 3.2 договору, оскільки строк оплати поставленого позивачем товару відповідно до п. 2.2 договору на постачання товару повинен починати свій перебіг не від дня наступного за датою постачання, визначеного в п. 3.3 договору, а початок відліку 45 робочих днів починає свій перебіг від дат проходження вхідного контролю.
По-друге, стосовно вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар вказав, що відповідач припустився порушення строків оплати у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем, суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії виникла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни за надані послуги. Зазначив, що відповідач належить до державного сектору економіки діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб визначений законодавством України. У зв'язку із введенням у 2019 році нової моделі енергоринку, накопичилася заборгованість за відпущену товарну продукцію. 19.11.2020 року на адресу постачальника було направлено лист з проханням розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань в частині сплати по договору за раніше поставлений товар на максимально можливі терміни. Відповідно до п. 3 протоколу № 13 від 09.12.2022 року засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами у умовах воєнного стану було прийнято рішення зупинити здійснення видаткових операцій за укладеним договором в частині товару, країною-походження є РФ та РБ.
Позивач не погодився із аргументами відповідача, про що зазначив у відповіді на відзив.
Позивач зазначив, що як вказано в п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Тобто початок перебігу строку оплати починається з наступного дня після настання єдиної події, з якою пов'язано його початок, а саме після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1). Саме з дати, наступної за датою постачання, позивач і відліковував 45 робочих днів для визначення граничної дати здійснення оплати відповідачем по кожній накладній згідно договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України. Відповідач помилково не бере до уваги той факт, що в узгодженій редакції пункту 2.2 договору не зазначено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після настання останньої з подій, як то постачання ТМЦ згідно специфікації № 1, проходження вхідного контролю, реєстрація податкової накладної, і робить хибні висновки щодо дат для визначення початку перебігу строку оплати поставленого товару. Тому частину п. 2.2 договору “та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5,1 цього договору» слід вважати не як подію, з настанням якої пов'язано початок перебігу строку для оплати поставленого товару, а як умову, за невиконання якої оплата покупцем не відбувається взагалі. Тобто, щоб оплата покупцем поставленого товару відбулася протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) постачальником повинно бути здійснено виконання умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору згідно встановлених договором вимог.
Вказав, що позивачем за кожною із видаткових накладних вірно визначено дати, з яких починається відлік строку оплати поставленого товару згідно договору та відповідно граничні дати здійснення такої оплати, а також вірно визначені періоди прострочення оплати за поставлений товар. У той же час вважає, що відповідачем не надано заперечень по суті щодо методики нарахувань 3% річних, інфляційних втрат та нарахованих сум. Відзив на позовну заяву не містить власний контр розрахунок відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач наявності невиконаного грошового зобов'язання за договором перед позивачем на заявлену суму основного боргу не заперечує, зазначаючи про відсутність своєї вини, при цьому доказів наявності підстав для звільнення від обов'язку оплати та відповідальності за прострочення виконання зобов'язання не надав.
Також зазначив, що зупинення здійснення видаткових операцій за договором в частині товару, країною походження якого є РФ та РБ, на підставі прийнятого рішення відповідно до п. 3 протоколу № 13 від 09.12.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану є неправомірним, знаходиться поза межами правового поля України та ніяк не впливає на правове становище сторін спору.
Позивачем у додаткових поясненнях у справі зазначено наступне.
По-перше, вказав, що позивач не є стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України. Вказує, що відповідачем не надано суду доказів належності позивача до осіб, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187. Надані докази та інші матеріали справи також свідчать про відсутність підстав застосування до позивача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками та заборони здійснювати будь-які валютні операції відповідно до п. п. 15 та 17 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 року.
По-друге, зазначив, що відповідач не надав докази застосування обмежувальних заходів (санкцій) ані до позивача, ані до його постачальників в порядку Закону України "Про санкції".
По-третє, вказав, що відповідачем не було подано доказів, що країною походження товару, поставленого по договору, є рф або рб. Позивач вказує, що інший товар по вищевказаній видатковій накладній (крім позиції № 4, 17,18) має країни походження, зазначені в маркуванні на товарі та/або в наданих на підтвердження якості документах, що не є рф або рб. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" заборонено до 31 грудня 2023 року (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації, за переліком згідно з додатком. В Переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації (додаток до постанови № 1147) товар за кодом згідно з УКТЗЕД 8208100000 не значився на момент поставки і не значиться назараз. Спірний договір було укладено між сторонами 07.02.2020 року, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 року, а тому, вважав, що положення такої постанови не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
По-четверте, вказав, що отримання та оплата товарів по позиціям № 4, 16, 17, 18 специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 року у повному обсязі відбулася у 2019 - 2020 роках у відповідності до документів, зазначених вище позивачем, що на той час не суперечило жодним нормам українського законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
07.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агропромкомплект» (позивач у справі, постачальник) та ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (відповідач у справі, покупець) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06097.
Згідно п. 1.1 договору, позивач зобов'язується передати відповідачу, а відповідач приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 - Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Відповідно до п. 1.3 договору, місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість товару є твердою та складає:
разом: 55500,00 грн. без ПДВ
крім того ПДВ 20% 11100,00 грн.
Всього з ПДВ: 66600,00 грн.
Згідно п. 2.2 договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання позивачем умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1 договору, постачання здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2020 року на умовах:
- DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника позивача.
Відповідно до п. 3.2 договору, з товаром позивач надає відповідачу:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Згідно п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до п. 5.1 договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості» та П-7 “Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС».
Згідно п. 11.1 договору відповідач зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 11.1.1); приймати поставлені товари згідно розділу 5 (п. 11.1.2).
Відповідно до п. 11.4 договору, позивач має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 11.4.1).
Згідно п. п. 12.1, 12.2 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021.
Додатком № 1 до договору сторонами складено специфікацію № 1 на загальну суму 66600,00 грн. з ПДВ. За позиціями №№ 4, 16, 17, 18 специфікації № 1 до договору від 07.02.2020 року визначено: різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» №№ 35,15, 25, виробник ООО «ГК Ремонтные технологи»; пилку по дереву (середній зуб) 450 мм, виробник «Сибртех», що підтверджується копією специфікації № 1.
Договір та специфікація підписані та скріплені печатками сторін.
Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 66600,00 грн., що підтверджується копіями накладних № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 на суму 61627,44 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП “Складське господарство» 31.03.2020 згідно штампу ВП СГ), № 060406А/с3/01 від 06.04.2020 на суму 4972,56 грн. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП “Складське господарство» 09.04.2020 згідно штампу ВП СГ).
Підставою поставки товару у накладних зазначено договір № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 та специфікація № 1 від 07.02.2020 року .
Дані накладні підписані та скріплені печатками сторін.
Відповідно до товарно - транспортних накладних № 154 від 31.03.2020, № 174 від 06.04.2020 та експрес-накладних оператора «Нова пошта» від 06.04.2020 року, копії яких містяться в матеріалах справи, перевезено та доставлено товар і документи відповідачу.
Позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 25 від 31.03.2020 на суму 61627,44 грн., що підтверджується квитанцією від 07.04.2020 та податкову накладну № 13 від 06.04.2020 на суму 4972,56 грн., що підтверджується квитанцією від 13.04.2020.
Дані податкові накладні були направлені на електрону адресу відповідача засобами електронного зв'язку, що підтверджується копіями скріншотів про направлення відповідачу податкових накладних № 25 від 31.03.2020, № 13 від 06.04.2020.
Ярликами від 08.04.2020 та 22.04.2020, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується факт постачання товару належної якості.
03.11.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1457 від 03.11.2020 про сплату боргу за договором поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020, копія якої міститься в матеріалах справи, з вимогою до відповідача оплатити заборгованість по договору з урахуванням штрафних санкцій.
До претензії позивач додав акт звірки розрахунків від 03.11.2020, копія якого міститься в матеріалах справи. Даний акт має підпис лише з боку позивача.
Факт направлення претензії з додатками на адресу відповідача підтверджується поштовою накладною № 0500334425889, копія якої міститься в матеріалах справи.
Як вбачається з листа відповідача № 07/19375 від 19.11.2020, останній повідомив, що у зв'язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець» перед ДП “НАЕК “Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії виникла фінансова криза не платежів, у зв'язку з чим відповідач просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливі терміни. Вказане підтверджується копією листа № 07/19375 від 19.11.2020.
05.04.2021 позивач направив на адресу відповідача лист № 251 від 05.04.2021 з вимогою погасити заборгованість. Вказане підтверджується копіями листа № 251 від 05.04.2021, поштової накладної №0500376647725 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
21.04.2021 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 287 від 21.04.2021, копія якого міститься в матеріалах справи, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов п. 5.1 договору по кожній із вищезазначених накладних. Направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується копіями поштової накладної № 0500381981684 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У відповідь на вищевказаний лист відповідачем направлено на адресу позивача лист № 07/7510 від 29.04.2021, в якому відповідач надав інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами.
Вказане підтверджується копією листа № 07/7510 від 29.04.2021.
За карткою рахунку № 36.1.0 по контрагенту відповідача, копія якої міститься в матеріалах справи, сальдо на 28.12.2022 становить 66600,00 грн.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 07.02.2020 у частині здійснення оплати за поставлений товар, позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).
Виконання цивільних і господарських зобов'язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено, позивачем виконані умови п. 3.2 договору щодо надання відповідачу документів, якими підтверджується поставка товару.
На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по господарським операціям, а саме:
- податкова накладна № 25 від 31.03.2020 року на суму 61627,44 грн., квитанція про реєстрацію податкової накладної від 07.04.2020 року;
- податкова накладна № 13 від 06.04.2020 року на суму 4972,56 грн., квитанція про реєстрацію податкової накладної від 13.04.2020 року.
Як встановлено, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати товару, що не заперечується самим відповідачем.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати товару отриманого на підставі договору від 07.02.2020 на суму у розмірі 66600 грн., керуючись приписами ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 66600 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).
Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованим вимоги позивача про стягнення 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, на прострочену суму оплати.
Позивачем станом на 01.08.2024 на відповідні суми боргу нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 8246,95 за період з 16.06.2020 по 01.08.2024, а також втрати від інфляції у загальному розмірі 37996,63 грн. за загальний період прострочення червень 2020 року - червень 2024 року.
Суд погоджується із поданими позивачем розрахунками 3 % річних та інфляційних втрат , і визнає ці позовні вимоги обґрунтованими.
Щодо того, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" з кодом ЄДРПОУ 33339135 є юридичною особою, місцезнаходження - м. Дніпро, Україна; засновниками (учасниками) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (код 33339135) є: громадянка України ОСОБА_1 (м. Дніпро, Україна) та громадянин України Хорошкін С.П. (м. Дніпро, Україна), кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи є вищевказані особи - громадяни України ОСОБА_1 та Хорошкін С.П.
Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12 травня 2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2.
Із системного аналізу положень Закону України «Про санкції» та Рішення РНБО, яке приймалося на підставі статті 5 вказаного закону, вбачається, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк, що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв'язку з цим, застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов'язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов'язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акту (Рішення РНБО).
Тобто, Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, а безпосередньо стягувач (позивач по справі) не включений до списку юридичних осіб, затвердженого Рішенням РНБО, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції).
Водночас, ні Ради національної безпеки і оборони України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків, затверджених рішенням Ради національної безпеки і оборони України.
Зазначену позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року по справі № 824/146/19. Також аналогічна правова позиція підтримана і постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року по справі № 990/26/21, де суд дійшов висновку, що дія Указу Президента України безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до відповідного Рішення РНБО, затвердженого Указом Президента України.
Таким чином, дія Указу Президента від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12 травня 2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до цього рішення.
Згідно додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким встановлено відповідні санкції до юридичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" не включено до списку таких юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Окрім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов'язані з державою-агресором):
громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;
юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Системний аналіз положень вказаної постанови свідчить про те, що дія мораторію, про який зазначено безпосередньо у Постанові КМУ № 187, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань.
Проте, позивач у справі не є стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови.
Відповідачем не надано доказів належності позивача до осіб, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187. Надані вище докази та інші матеріали даної справи також свідчать про відсутність підстав застосування до позивача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками та заборони здійснювати будь-які валютні операції відповідно до п.15 та 17 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022.
Окрім того, листом Міністерства юстиції України № 24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ № 187 (абзац п'ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.
Таким чином суд констатує, що ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", ані його акціонери/кінцеві бенефіціарні власники юридичної особи, не є тими суб'єктами, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», відтак позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Щодо відповідності Українському законодавству дій Позивача щодо купівлі, ввезенню на митну територію України та поставці товарів по позиціям № 4, 16, 17, 18 Специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 р, укладеному за результатами процедури відкритих торгів та відсутності у законодавчому полі України заборон оплати та підстав для не оплати за поставлений Позивачем та прийнятий Відповідачем у 2020 році товар за видатковими накладними №310303А/с3/01 від 31.03.2020 р. та №060406А/с3/01 від 06.04.2020 р. на умовах, встановлених Договором та згідно з діючим законодавством України.
Як зазначено вище, відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42650000-7 по ДК 021:2015 - Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані (Інструмент різний) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
У специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) сторони погодили найменування, технічні характеристики, тип чи марку товару, ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо, код товару згідно з УКТЗЕД, одиниці виміру, кількість товару, ціну товару без ПДВ, виробника або торгову марку. Зокрема, по товарній позиції №16 Специфікації сторони погодили поставку товару «Пилка по дереву (середній зуб) 450 мм в кількості 1 шт. по ціні 104,30 грн. без ПДВ торгової марки Сибртех на загальну суму без ПДВ 104,30 грн., код товару згідно з УКТЗЕД 8202100000, по товарним позиціям №4, 17, 18 сторони погодили поставку товару «Різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» №35» в кількості 5 шт. по ціні без ПДВ 1030,30 грн. на загальну суму без ПДВ 5151,50 грн., «Різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» №15» в кількості 5 шт. по ціні без ПДВ 1030,30 грн. на загальну суму без ПДВ 5151,50 грн., «Різець до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М» №25» в кількості 5 шт. по ціні без ПДВ 1030,30 грн. на загальну суму без ПДВ 5151,50 грн., виробника ООО «ГК Ремонтные технологи», рф, код товару згідно з УКТЗЕД 8208100000.
Факт поставки вищевказаного товару підтверджується накладною № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 р. (позиції 13, 2, 14, 15 у видатковій накладній).
В Ярлику на придатну продукцію № 5-612 від 08.04.2020 серед виробників товару, поставленого за договором (контрактом) № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 на підставі накладної № 310303А/с3/01 від 31.03.2020 р., виробник ООО «ГК Ремонтные технологи» не зазначений, біля торгової марки Сибртех не вказана країна походження.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" заборонено до 31 грудня 2023 року (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації, за переліком згідно з додатком.
Як встановлено, в переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації (додаток до постанови № 1147) товар за кодом згідно з УКТЗЕД 8208100000 не значився на момент поставки і не значиться назараз.
Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022.
Пунктом 2 вказаної постанови Уряду встановлено, що: замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у громадян Російської Федерації/Республіки Білорусь (крім тих, що проживають на території України на законних підставах); юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь; юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків (далі - активи), якої є Російська Федерація/Республіка Білорусь, громадянин Російської Федерації/Республіки Білорусь (крім тих, що проживають на території України на законних підставах), або юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім випадків коли активи в установленому законодавством порядку передані в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; - замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою; - звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 “Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою; - закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.
Як встановлено, спірний договір було укладено між сторонами 07.02.2020, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, а тому положення такої постанови не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 1 постанови КМУ від 09.04.2022 № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації", яка набрала чинність 11.04.2022, встановлено заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.
При цьому, вищезазначеною постановою передбачено, що товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 р. включно.
Як вбачається з матеріалів справи, Різці до пневматичної машини для обробки труб «Мангуст-200М (поз.4, 17, 18 Специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 р) були ввезені в Україну до 24.02.2022 р., оскільки цей товар поставлено Відповідачу згідно з видатковою накладною №310303А/с1/01 від 31.03.2020 р., тобто ще в березні 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, позивач не належить до осіб, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187. Також відсутні підстави застосування до Позивача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками та заборони здійснювати будь-які валютні операції відповідно до п.15 та 17 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022, ані до позивача, ані до його постачальників не застосовувалися обмежувальні заходи (санкції) в порядку Закону України "Про санкції", поставка товарів по позиціям № 4, 16, 17, 18 Специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 р, укладеному за результатами процедури відкритих торгів відповідає Українському законодавству.
Відповідачем також не доведено належними доказами у справі наявність заборони оплати та підстав для не оплати за зазначений вище поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у 2020 році товар.
Як встановлено судом, отримання та оплата товарів по позиціям № 4, 16, 17, 18 Специфікації №1 до договору поставки № 53-123-01-20-06097 від 07.02.2020 у повному обсязі відбулася у 2019 - 2020 роках, що на той час не суперечило жодним нормам Українського законодавства.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних з 02.08.2024 до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 237, 238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 26, ідентифікаційний код 33339135) 66600,00 грн. - основного боргу, 8246,95 грн. - 3% річних, 37996,63 грн. - інфляційних втрат, а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2422,40 грн.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 02.08.2024 і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, 3 - розмір процентів, Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 - кількість днів у році.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль