вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1635/24
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання Бабяка Д.С., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до 1. ОСОБА_2 , м. Київ
2. ОСОБА_3 , Чернівецька обл., м. Чернівці
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Декларант», Київська область, м. Біла Церква
про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі
секретар судового засідання: Д.C. Бабяк
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - ОСОБА_4
від третьої особи - не з'явився
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) про:
1) переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Декларант" від 11.06.2024 - ОСОБА_3 - на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Декларант" у розмірі 100000, 00 грн, що становить 10 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Декларант";
2) визначення розміру часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Декларант" наступним чином:
- Компанія "ПОД Інвестмент Глобал Лімітед" (POD INVESTMENT GLOBAL LIMITED) резидентство Британські Віргінські острови, розмір частки 400000,00 грн, що становить 40 % статутного капіталу;
- ОСОБА_1 , розмір частки 500000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу;
- ОСОБА_5 , розмір частки 100000, 00 грн, що становить 10 % статутного капіталу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень Статуту ТОВ Фірми "Декларант" ОСОБА_2 продав належну йому частку у статутному капіталі Товариства ОСОБА_3 , проігнорувавши переважне право ОСОБА_1 на придбання такої частки та його волевиявлення (намір) скористатися переважним правом на придбання відчужуваної частки, яке було виражене у заяві від 16.05.2024 року.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
04 липня 2024 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 04.07.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.07.2024 року відкрито провадження у справі № 911/1635/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.08.2024 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 19.07.2025 року (вх. №7787/24 від 19.07.2025) про долучення доказів, якою позивач долучив докази внесення на депозитний рахунок Господарського суду Київської області грошових коштів у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. за розгляд позовної заяви ОСОБА_1 .
До суду від ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 23.07.2024 (вх. №8106/24 від 29.07.2024), в якому відповідач проти позову заперечив.
У судовому засіданні 08.08.2024 року оголошено перерву до 05.09.2024 року.
04 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову, згідно якої позивач просить суд визнати укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Декларант" у запропонованій позивачем редакції та залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму "Декларант".
Ухвалою суду від 05.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму "Декларант" (Шосе Сквирське, буд. 227-Т, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, код 20616973). Підготовче засідання відкладено на 19.09.2024 року.
До суду від ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення б/н від 16.09.2024 року (вх. №10084/24 від 17.09.2024).
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Декларант» надійшла заява б/н від 19.09.2024 року (вх. №9525/24 від 19.09.2024), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Декларант» просило розглядати справу №911/1635/24 за його відсутності.
У судовому засіданні 19.09.2024 року оголошено перерву до 24.10.2024 року.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №124-АР від 21.10.2024 року, у зв'язку із відрахуванням зі штату Господарського суду Київської області судді ОСОБА_6 , справу №911/1635/24 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 21.10.20224 року, справу №911/1635/24 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Зайцю Д.Г.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року справу №911/1635/24 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 10.12.2024 року.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1635/24 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 04.02.2025 року.
До суду від відповідача 1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 08.01.2025 (вх. №242/25 від 09.01.2025).
У судовому засіданні 04.02.2025 року представники надали свої пояснення щодо справи.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/1635/24 до судового розгляду по суті на 04.03.2025 року.
До суду від ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 27.02.2025 року (вх. №2689/25 від 28.02.2025) про проведення засідання за відсутності учасників справи.
Також від позивача надійшло клопотання б/н від 04.03.2025 року (вх. №1702/25 від 04.03.2025) про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, позивачем не доведено суду неможливість розгляду справи на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.
Крім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У судовому засіданні 04.03.2025 року представник ОСОБА_3 заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.03.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є учасником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20616973, місцезнаходження: Україна, 09100, Київська обл., місто Біла Церква, шосе Сквирське, будинок 227-Т) (надалі - Товариство та/або ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ») та володіє часткою у статутному капіталі вказаного Товариства у розмірі 400000,00 гривень, що становить 40% і підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.06.2024 року.
01 травня 2024 року на адресу Позивача надійшло письмове повідомлення від учасника ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ», ОСОБА_2 , про продаж останнім належної йому частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 100000, 00 грн., що становить 10% статутного капіталу ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ».
Зазначене письмове повідомлення містило прохання до Позивача повідомити про намір реалізувати передбачене Статутом Товариства переважне право на придбання відчужуваної частки впродовж 30 календарних днів від дати отримання повідомлення, а також наступну інформацію:
- розмір частки, що пропонується до продажу: 10% статутного капіталу Товариства;
- номінальна вартість частки, що пропонується до продажу: 100000,00 грн. (Сто тисяч гривень);
- ціна продажу частки: 100000,00 грн. (Сто тисяч гривень);
- третя особа, що виступає покупцем: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- строки та порядок оплати ціни частки: оплата частки проводиться повністю покупцем в день укладення угоди.
З метою реалізації передбаченого пунктом 7.4.2. статті 7 Статуту Товариства та статтею 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» переважного права учасника на придбання частки іншого учасника товариства, що продається третій особі, Позивачем було направлено на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом з описом вкладення письмову заяву від 16.05.2024, в якій Позивач повідомив ОСОБА_2 про свій намір скористатися переважним правом на придбання частки у статутному капіталі Товариства на запропонованих умовах, просив повідомити про дату, час, місце укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» та банківські реквізити для здійснення оплати (том 1 а.с. 61 - 63).
Позивач зазначає, що йому стало відомо, що 11 червня 2024 року між ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-1) та ОСОБА_3 (надалі - Відповідач-2) було укладено договір купівлі-продажу належної Відповідачу-1 частки у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» у розмірі 100000, 00 гривень, що складає 10% статутного капіталу Товариства, за ціною 100000,00 гривень, згідно з яким Відповідач-2 набув зазначену частку та здійснив оплату за придбану частку.
У цей же день, 11 червня 2024 року, між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ», справжність підписів на якому було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Дульською Т.В. Згідно із зазначеним актом Відповідач-1 передав, а Відповідач-2 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» номінальною вартістю 100000,00 гривень, що становить 10% статутного капіталу Товариства.
14 червня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду про розірвання договору купівлі-продажу належної Відповідачу-1 частки у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ», в якій сторони домовилися, що Продавець та Покупець дійшли взаємної згоди розірвати Договір кунівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» від « 11» червня 2024 року з моменту набрання чинності Додатковою Угодою. Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями. Дана Додаткова Угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами.
Таким чином, договір купівлі-продажу належної Відповідачу-1 частки у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» у розмірі 100000, 00 гривень є розірваним з 14.06.2024 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушили його переважне право на придбання частки іншого учасника товариства, що продається третій особі, тому за захистом свого порушеного права він звернувся до суду з даним позов про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Декларант».
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов'язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульовано статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Згідно з ч. 5 вказаної норми договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов'язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов'язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.
Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.
Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни або дарування тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі N 909/1294/15.
Суд зауважує, що акт приймання-передачі, як такий, не має ознак правочину у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин, зокрема, відносин купівлі-продажу (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі N 910/12258/17 та від 11.06.2018 року у справі N 916/613/17). Відтак акт є належним доказом укладення сторонами договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 вказаної статті Закону, учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов'язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спочатку переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, розділом 7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Декларант» встановлено обов'язок учасників товариства письмово повідомити інших учасників про бажання відчужити свою частку на користь третьої особи з можливістю реалізації іншими учасниками переважного права на викуп такої частки перед третьою особою (п. 7.4 статуту).
Разом з цим, договір купівлі-продажу за своєю правовою природою відноситься до двостороннього, консенсуального, оплатного договору, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця з передачі у власність покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №909/1294/15 міститься висновок, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти, то це звичайний договір купівлі-продажу.
Неправомірна поведінка учасника ТОВ є підставою для застосування способів захисту права, коли захист здійснює особа чиї права чи інтереси порушені.
Частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Подібні положення містяться також і у частині п'ятій статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.
У пунктах 71-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 міститься висновок, що зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов'язків покупця.
Позов про переведення прав та обов'язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права.
Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №909/337/19, згідно з яким продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов'язків покупця частки.
Разом з цим, як вже зазначалося, 14.06.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду про розірвання договору купівлі-продажу належної Відповідачу-1 частки у статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ», в якій домовилися, що Продавець та Покупець дійшли взаємної згоди розірвати Договір кунівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» від « 11» червня 2024 року.
Таким чином, перехід права власності на частку ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «ДЕКЛАРАНТ» до ОСОБА_3 не відбувся.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
З огляду на те, що вимогами Позивача є переведення на нього прав та обов'язків покупця за вказаним договором, який був розірваний ще до подання позову, у даній справі відсутній предмет спору. Інші вимоги позову є похідними і перебувають в прямій залежності від задоволення основної позовної вимоги про переведення на позивача прав і обов'язків за договором.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04 (Провадження № 12- 67гс19).
Враховуючи, що у даній справі відсутній предмет спору і він був відсутній до подання позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Декларант» про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного рішення 14.03.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць