вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3384/24
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області
до фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
без виклику учасників справи
16 грудня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 90 455,54 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов: договору №687 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 29.11.2019 року; договору від 28.12.2021 року про внесення змін до договору №687 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 29.11.2019р.; договору №687/687-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 29.11.2019 року та договору від 28.12.2021 року про внесення змін до договору №687/687-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 29.11.2019р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк до 23.01.2025 року вона має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.12.2024 року надіслана позивачу до його електронного кабінету 23 грудня 2024 року.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.12.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 23 грудня 2024 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
29 листопада 2019 року між комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №687 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі - договір №687), відповідно до умов якого, комунальне підприємство «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради (далі - орендодавець) зобов'язувалось передати, а фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - орендар) зобов'язувалась прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно), сплачувати орендну плату за користування ними та відшкодовувати витрати орендодавця на утримання орендованого майна.
Згідно з п. 2.1. договору №687, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.
Майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі (п. 2.4.4. договору №687).
09 грудня 2019 року орендодавець передав орендарю, а орендар прийняла майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 09 грудня 2019р. до договору оренди №687 від 29.11.2019р., який є додатком 2 до договору оренди №687 від 29.11.2019р.
Відповідно до п. 7.1. договору №687, цей договір вступає в силу з 09 грудня 2019р. і діє до 30 листопада 2021р. включно.
26 листопада 2021 року сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №687 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 29.11.2019р., згідно з п. 1 якої, продовжений термін дії договору, зазначений в пункті 7.1 розділу 7 договору, до 31 грудня 2021 року.
Також 29 листопада 2019 року сторонами був укладений договір №687/687-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію (далі - договір №687/687-Е), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язувався забезпечувати експлуатацію та утримання переданого орендарю майна, а орендар зобов'язувалась відшкодувати витрати орендодавця на виконання цих робіт.
Згідно з п. 2.5. договору №687/687-Е, розмір відшкодування витрат по договору, в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці (при отриманні таких послуг через орендодавця), нараховується у звітному місяці та вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків.
18 грудня 2020 року Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області було прийняте рішення «Про зміну назви комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради та затвердження статуту комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області» №21-1-VIII, відповідно до якого, була змінена назва комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради на комунальне підприємство «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі - позивач).
Після прийняття Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області рішення «Про погодження приведення строків договорів оренди у відповідність із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» мінімальним строком» №492-8-VIII між відділом комунальної власності, орендних відносин та приватизації виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 28 грудня 2021 року був укладений договір про внесення змін до договору №687 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 29.11.2019р. (далі - договір про внесення змін до договору №687), який містив і змінювані умови договору (далі - Умови).
Відповідно до п. 9.1. Умов договору про внесення змін до договору №687, місячна орендна плата, без податку на додану вартість, складала 2 179,18 грн. Місячна орендна плата, визначена на рівні останньої місячної орендної плати (грудень 2021р.), встановленої договором, що приводиться у відповідність із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» мінімальним строком.
Згідно з п. 3.1. договору про внесення змін до договору №687, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат позивача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із позивачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5. цього договору.
Орендна плата за перший і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці (п. 3.2. договору про внесення змін до договору №687).
Відповідно до п. 3.3. договору про внесення змін до договору №687, орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету та позивачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов, щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.
Пунктом 16 Умов визначено, що орендна плата сплачується у наступному співвідношенні: позивачу - 100 відсотків суми орендної плати, а міському бюджету - 0 відсотків суми орендної плати.
Згідно з п. 3.4. договору про внесення змін до договору №687, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків позивача. Позивач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок позивача, і частини орендної плати, яка сплачується до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує позивачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Позивач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди позивач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.
В день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати).
Відповідно до п. 4.5. договору про внесення змін до договору №687, з метою виконання зобов'язань орендаря за цим договором, а також за договором про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю до або в день підписання цього договору орендар сплачує на рахунок позивача забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 Умов.
Пунктом 11 Умов встановлена сума забезпечувального депозиту, яка складала 2 (дві) місячні орендні плати, без податку на додану вартість, а саме 4 358, 36 грн.
Цей договір діє до 08 грудня 2024р. включно (п. 12.1. Умов).
Також 28 грудня 2021 року між позивачем та орендарем був укладений договір про внесення змін до договору №687/687-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 29.11.2019р. (далі - договір про внесення змін до договору №687/687-Е), відповідно до умов якого були внесені зміни до договору №687/687-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та його експлуатацію від 29.11.2019р. та він викладений у новій редакції.
Відповідно до п. 2.5. договору про внесення змін до договору №687/687-Е, розмір відшкодування витрат по договору, в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці (при отриманні таких послуг через позивача) нараховується у звітному місяці та вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків.
Згідно з п. 6.1. договору про внесення змін до договору №687/687-Е, цей договір набуває чинності 28 грудня 2021 року і діє до закінчення терміну договору оренди №687 від 29.11.2019р., в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13 вересня 2022 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №910/8729/18 від 13.02.2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, зобов'язання, що виникли у ОСОБА_1 (далі - відповідач) на підставі договору про внесення змін до договору №687 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 29.11.2019р., а також договору про внесення змін до договору №687/687-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 29.11.2019р., не припинились із внесенням 13 вересня 2022 року запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
За твердженнями представника позивача, за період з січня 2022 року до серпня 2022 року відповідач не сплатила орендну плату, а за період з грудня 2021 року до жовтня 2022 року також не відшкодувала витрати позивача на утримання орендованого майна.
06 жовтня 2022 року відповідач звернулась із заявою про дострокове розірвання договору оренди №687 від 29.11.2019р., у зв'язку з чим, 11 жовтня 2022 року виконавчим комітетом відділу комунальної власності, орендних відносин та приватизації Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області був виданий наказ «Про припинення договору оренди №687 від 29.11.2019» №01-14/80.
Водночас, згідно з абз. 5 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 року, якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору.
Відтак, 06 жовтня 2022 року відповідач повернула орендоване майно позивачу.
При цьому, пунктом 4.1. договору про внесення змін до договору №687 встановлено, зокрема, що у разі припинення договору відповідач зобов'язана сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити позивачу платежі за договором про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідачу, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензіями №1-11/248 від 15.08.2022 року, №1-11/384-1 від 09.12.2022 року та №1-11/464 від 06.11.2024 року.
Оскільки відповідач не надала відповідей на претензії та не сплатила заборгованість, вважаючи,
що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 41 862,26 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 4. ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що для сплати орендної плати за період з січня 2022 року до серпня 2022 року відповідачу були надані рахунки на оплату: №123 від 18 січня 2022 р., на суму 2 630,71 грн.; №416 від 15 лютого 2022 р., на суму 2 664,91 грн.; №697 від 31 березня 2022 р., на суму 2 707,55 грн.; №976 від 30 квітня 2022 р., на суму 2 829,38 грн.; №1245 від 18 травня 2022 р., на суму 2 917,09 грн.; №1495 від 15 червня 2022 р., на суму 2 995,85 грн.; №1741 від 15 липня 2022 р., на суму 3 088,72 грн.; №1997 від 22 серпня 2022 р., на суму 3 110,34 грн., а також акти надання послуг: №127 від 31 січня 2022 р., на суму 2 630,71 грн.; №436 від 28 лютого 2022 р., на суму 2 664,91 грн.; №718 від 31 березня 2022 р., на суму 2 707,55 грн.; №999 від 30 квітня 2022 р., на суму 2 829,38 грн.; №1269 від 31 травня 2022 р., на суму 2 917,09 грн.; №1520 від 30 червня 2022 р., на суму 2 995,85 грн.; №1769 від 31 липня 2022 р., на суму 3 088,72 грн.; №2032 від 31 серпня 2022 р., на суму 3 110,34 грн.
Для відшкодування витрат відповідачу були надані позивачем рахунки на оплату: №3734 від 31 грудня 2021 року, на суму 9 641,97 грн.; №272 від 31 січня 2022 року, на суму 6 788,06 грн.; №554 від 28 лютого 2022 року, на суму 6 275,80 грн.; №832 від 31 березня 2022 року, на суму 1 648,41 грн.; №1107 від 30 квітня 2022 року, на суму 442,63 грн.; №1386 від 31 травня 2022 року, на суму 703,41 грн.; №1615 від 30 червня 2022 року, на суму 413,27 грн.; №1870 від 31 липня 2022 року, на суму 483,54 грн.; №2130 від 31 серпня 2022 року, на суму 523,82 грн.; №2401 від 30 вересня 2022 року, на суму 895,51 грн., №2666 від 31 жовтня 2022 року, на суму 137,81 грн., а також акти надання послуг: №3897 від 31 грудня 2021 року, на суму 9 641,97 грн.; №288 від 31 січня 2022 року, на суму 6 788,06 грн.; №575 від 28 лютого 2022 року, на суму 6 275,80 грн.; №853 від 31 березня 2022 року, на суму 1 648,41 грн.; №1130 від 30 квітня 2022 року, на суму 442,63 грн.; №1410 від 31 травня 2022 року, на суму 703,41 грн.; №1642 від 30 червня 2022 року, на суму 413,27 грн.; №1900 від 31 липня 2022 року, на суму 483,54 грн.; №2172 від 31 серпня 2022 року, на суму 523,82 грн.; №2447 від 30 вересня 2022 року, на суму 895,51 грн.; №2719 від 31 жовтня 2022 року, на суму 137,81 грн.
Водночас, 17 жовтня 2022 року позивачем був виданий наказ «Про надання орендних знижок та/або звільнень від сплати орендної плати» №61, відповідно до п. 1.3. якого, при нарахуванні орендної плати за жовтень 2022, враховуючи факт дострокового розірвання договору оренди №687 від 29.11.2019р., позивачем наказано провести остаточний розрахунок по наданню звільнення від орендної плати з 01.03.2022 по 31.05.2022 включно відповідачу.
Так, судом встановлено, що, враховуючи повернення відповідачем 06 жовтня 2022 року майна та положення наказу №61 від 17.10.2022 року, за період з січня 2022 року до серпня 2022 року відповідач повинна була сплатити орендну плату за користування майном у сумі 14 678,46 грн., а за період з грудня 2021 року до жовтня 2022 року відшкодувати витрати позивача на утримання орендованого майна в сумі 27 816,42 грн., а всього 42 494,88 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували доводи представника позивача, представник відповідача суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 41 862,26 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 32 073,58 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 3.8. договору №687 встановлено, зокрема, що за затримку внесення орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України за період прострочення платежу. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 232 ГКУ.
Відповідно до п. 3.7. договору про внесення змін до договору №687, на суму заборгованості відповідача із сплати орендної плати позивачем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2022 року відповідач повернула орендоване майно позивачу, а, відповідно до п. 4.1. договору про внесення змін до договору №687, у разі припинення договору відповідач зобов'язана сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити позивачу платежі за договором про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідачу, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Так, стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована з 16.03.2022 року до 05 жовтня 2022 року включно.
Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Як зазначалось вище, згідно з п. 3.3. договору про внесення змін до договору №687, відповідач сплачує орендну плату до місцевого бюджету та позивачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов, щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.
Так, відповідач повинна була сплатити орендну плату за лютий 2022 року, в сумі 937,26 грн., - не пізніше 15 березня 2022 року, за березень 2022 року, в сумі 1 388,52 грн., - не пізніше 15 квітня 2022 року, за квітень 2022 року, в сумі 2 566,46 грн., - не пізніше 15 травня 2022 року, за травень 2022 року, в сумі 5 483,55 грн., - не пізніше 15 червня 2022 року, за червень 2022 року, в сумі 8 479,40 грн., - не пізніше 15 липня 2022 року, за липень 2022 року, в сумі 11 568,12 грн., - не пізніше 15 серпня 2022 року, за серпень 2022 року, в сумі 14 678,46 грн., - не пізніше 15 вересня 2022 року.
Відтак, розмір пені:
- враховуючи період заборгованості з 16 березня 2022 року до 15 квітня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 937,26 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 15,92 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 квітня 2022 року до 16 травня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 1 388,52 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 23,59 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 17 травня 2022 року (оскільки 15 травня припадало на вихідний день) до 02 червня 2022 року (17 днів), суму боргу в розмірі 2 566,46 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 23,91 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 03 червня 2022 року до 15 червня 2022 року (13 днів), суму боргу в розмірі 2 566,46 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 45,70 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 червня 2022 року до 15 липня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 5 483,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 225,35 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 липня 2022 року до 15 серпня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 8 479,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 360,08 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 серпня 2022 року до 15 вересня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 11 568,12 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 491,25 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 вересня 2022 року до 05 жовтня 2022 року (20 днів), суму боргу в розмірі 14 678,46 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 402,15 грн.,
а разом 1 587,95 грн. (за розрахунком суду).
Крім цього, відповідно до п. 5.2. договору про внесення змін до договору №687/687-Е, при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 232 ГКУ, а є подовженим по день фактичної сплати заборгованості.
Як уже зазначалося вище, згідно з п. 2.5. цього договору, розмір відшкодування витрат по договору, в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці (при отриманні таких послуг через позивача) нараховується у звітному місяці та вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків.
Так, відповідач повинна була відшкодувати витрати позивача на утримання орендованого майна за грудень 2021 року, в сумі 9 641,97 грн., - не пізніше 31 січня 2022 року, за січень 2022 року, в сумі 16 430,03 грн., - не пізніше 28 лютого 2022 року, за лютий 2022 року, в сумі 22 705,83 грн., - не пізніше 31 березня 2022 року, за березень 2022 року, в сумі 24 354,24 грн., - не пізніше 30 квітня 2022 року, за квітень 2022 року, в сумі 24 796,87 грн., - не пізніше 31 травня 2022 року, за травень 2022 року, в сумі 25 500,28 грн., - не пізніше 30 червня 2022 року, за червень 2022 року, в сумі 25 913,55 грн., - не пізніше 31 липня 2022 року, за липень 2022 року, в сумі 26 397,09 грн., - не пізніше 31 серпня 2022 року, за серпень 2022 року, в сумі 26 920,91 грн., - не пізніше 30 вересня 2022 року, за вересень 2022 року, в сумі 27 816,42 грн., - не пізніше 06 жовтня 2022 року.
Відтак, розмір пені:
- враховуючи період заборгованості з 01 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року (28 днів), суму боргу в розмірі 9 641,97 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 147,93 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 16 430,03 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 279,09 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 квітня 2022 року до 02 травня 2022 року (32 дні), суму боргу в розмірі 22 705,83 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 398,13 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 03 травня 2022 року (оскільки 30 квітня припадало на вихідний день) до 31 травня 2022 року (29 днів), суму боргу в розмірі 24 354,24 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 387,00 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 червня 2022 року до 02 червня 2022 року (2 дні), суму боргу в розмірі 24 796,87 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 27,17 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 03 червня 2022 року до 30 червня 2022 року (28 днів), суму боргу в розмірі 24 796,87 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 951,11 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 липня 2022 року до 01 серпня 2022 року (32 дні), суму боргу в розмірі 25 500,28 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 1 117,82 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2022 року (оскільки 31 липня припадало на вихідний день) до 31 серпня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 25 913,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 1 064,94 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 вересня 2022 року до 30 вересня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 26 397,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 1 084,81 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 жовтня 2022 року до 05 жовтня 2022 року (5 днів), суму боргу в розмірі 26 920,91 грн., облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 184,39 грн.,
а разом 5 642,39 грн. (за розрахунком суду).
Всього стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 7 230,34 грн.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 3 281,26 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 13 238,44 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Три проценти річних від простроченої суми зі сплати орендної плати:
- враховуючи період заборгованості з 16 березня 2022 року до 15 квітня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 937,26 грн., складають 2,39 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 квітня 2022 року до 16 травня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 1 388,52 грн., складають 3,54 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 17 травня 2022 року (оскільки 15 травня припадало на вихідний день) до 15 червня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 2 566,46 грн., складають 6,33 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 червня 2022 року до 15 липня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 5 483,55 грн., складають 13,52 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 липня 2022 року до 15 серпня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 8 479,40 грн., складають 21,61 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 серпня 2022 року до 15 вересня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 11 568,12 грн., складають 29,47 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року (107 днів), суму боргу в розмірі 14 678,46 грн., складають 129,09 грн.,
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року (365 днів), суму боргу в розмірі 14 678,46 грн., складають 440,35 грн.,
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2024 року до 11 грудня 2024 року (346 днів), суму боргу в розмірі 14 678,46 грн., складають 416,29 грн.,
а разом 1 062,59 грн. (за розрахунком суду).
Три проценти річних від простроченої суми з відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна:
- враховуючи період заборгованості з 01 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року (28 днів), суму боргу в розмірі 9 641,97 грн., складають 22,19 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 16 430,03 грн., складають 41,86 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 квітня 2022 року до 02 травня 2022 року (32 дні), суму боргу в розмірі 22 705,83 грн., складають 59,72 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 03 травня 2022 року (оскільки 30 квітня припадало на вихідний день) до 31 травня 2022 року (29 днів), суму боргу в розмірі 24 354,24 грн., складають 58,05 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 червня 2022 року до 30 червня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 24 796,87 грн., складають 61,14 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 липня 2022 року до 01 серпня 2022 року (32 дні), суму боргу в розмірі 25 500,28 грн., складають 67,07 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2022 року (оскільки 31 липня припадало на вихідний день) до 31 серпня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 25 913,55 грн., складають 63,90 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 вересня 2022 року до 30 вересня 2022 року (30 днів), суму боргу в розмірі 26 397,09 грн., складають 65,09 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року (31 день), суму боргу в розмірі 26 920,91 грн., складають 68,59 грн.,
- враховуючи період заборгованості з 01 листопада 2022 року до 31 грудня 2023 року (426 днів), суму боргу в розмірі 26 920,91 грн., складають 973,96 грн.,
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2024 року до 11 грудня 2024 року (346 днів), суму боргу в розмірі 26 920,91 грн., складають 788,89 грн.,
а разом 2 270,46 грн. (за розрахунком суду).
Всього стягненню з відповідача підлягають три проценти в сумі 3 333,05 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 3 281,26 грн. трьох процентів річних, тому стягненню підлягає саме ця сума.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Так, сума заборгованості зі сплати орендної плати, на яку вона збільшилась з урахуванням індексу інфляції:
- враховуючи період заборгованості з 16 березня 2022 року до 15 квітня 2022 року, індекс інфляції у березні 2022 року - 104,5%, суму боргу в розмірі 937,26 грн., складає 00,00 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 квітня 2022 року до 16 травня 2022 року, індекс інфляції у квітні 2022 року - 103,1%, у травні 2022 року - 102,7%, суму боргу в розмірі 1 388,49 грн., складає 37,49 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 17 травня 2022 року до 15 червня 2022 року, індекс інфляції у травні 2022 року - 102,7%, суму боргу в розмірі 2 566,46 грн., складає 00,00 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 червня 2022 року до 15 липня 2022 року, індекс інфляції у червні 2022 року - 103,1%, суму боргу в розмірі 5 483,55 грн., складає 00,00 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 липня 2022 року до 15 серпня 2022 року, індекс інфляції у липні 2022 року - 100,7%, суму боргу в розмірі 8 479,40 грн., складає 00,00 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 серпня 2022 року до 15 вересня 2022 року, індекс інфляції у серпні 2022 року - 101,1%, суму боргу в розмірі 11 568,12 грн., складає 00,00 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 16 вересня 2022 року до 11 грудня 2024 року, індекс інфляції у вересні 2022 року - 101,9%, у жовтні 2022 року - 102,5%, у листопаді 2022 року - 100,7%, у грудні 2022 року - 100,7%, у січні 2023 року - 100,8%, у лютому 2023 року - 100,7%, у березні 2023 року - 101,5%, у квітні 2023 року - 100,2%, у травні 2023 року - 100,5%, у червні 2023 року - 100,8%, у липні 2023 року - 99,4%, у серпні 2023 року - 98,6%, у вересні 2023 року - 100,5%, у жовтні 2023 року - 100,8%, у листопаді 2023 року - 100,5%, у грудні 2023 року - 100,7%, у січні 2024 року - 100,4%, у лютому 2024 року - 100,3%, у березні 2024 року - 100,5%, у квітні 2024 року - 100,2%, у травні 2024 року - 100,6%, у червні 2024 року - 102,2%, у липні 2024 року - 100,0%, у серпні 2024 року - 100,6%, у вересні 2024 року - 101,5%, у жовтні 2024 року - 101,8%, у листопаді 2024 року - 101,9%, суму боргу в розмірі 14 678,46 грн., складає 3 026,80 грн.,
а разом 3 064,29 грн. (за розрахунком суду).
Сума заборгованості з відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна, на яку вона збільшилась з урахуванням індексу інфляції:
- враховуючи період заборгованості з 01 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року, індекс інфляції у лютому 2022 року - 101,6%, суму боргу в розмірі 9 641,97 грн., складає 154,27 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року, індекс інфляції у березні 2022 року - 104,5%, суму боргу в розмірі 16 430,03 грн., складає 104,50 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 квітня 2022 року до 02 травня 2022 року, індекс інфляції у квітні 2022 року - 103,1%, суму боргу в розмірі 22 705,83 грн., складає 703,88 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 03 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, індекс інфляції у травні 2022 року - 102,7%, суму боргу в розмірі 24 354,24 грн., складає 657,56 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 червня 2022 року до 30 червня 2022 року, індекс інфляції у червні 2022 року - 103,1%, суму боргу в розмірі 24 796,87 грн., складає 768,70 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 липня 2022 року до 01 серпня 2022 року, індекс інфляції у липні 2022 року - 100,7%, суму боргу в розмірі 25 500,28 грн., складає 178,50 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 02 серпня 2022 року до 31 серпня 2022 року, індекс інфляції у серпні 2022 року - 101,1%, суму боргу в розмірі 25 913,55 грн., складає 285,05 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 вересня 2022 року до 30 вересня 2022 року, індекс інфляції у вересні 2022 року - 101,9%, суму боргу в розмірі 26 397,09 грн., складає 501,54 грн.;
- враховуючи період заборгованості з 01 жовтня 2022 року до 11 грудня 2024 року, індекс інфляції у жовтні 2022 року - 102,5%, у листопаді 2022 року - 100,7%, у грудні 2022 року - 100,7%, у січні 2023 року - 100,8%, у лютому 2023 року - 100,7%, у березні 2023 року - 101,5%, у квітні 2023 року - 100,2%, у травні 2023 року - 100,5%, у червні 2023 року - 100,8%, у липні 2023 року - 99,4%, у серпні 2023 року - 98,6%, у вересні 2023 року - 100,5%, у жовтні 2023 року - 100,8%, у листопаді 2023 року - 100,5%, у грудні 2023 року - 100,7%, у січні 2024 року - 100,4%, у лютому 2024 року - 100,3%, у березні 2024 року - 100,5%, у квітні 2024 року - 100,2%, у травні 2024 року - 100,6%, у червні 2024 року - 102,2%, у липні 2024 року - 100,0%, у серпні 2024 року - 100,6%, у вересні 2024 року - 101,5%, у жовтні 2024 року - 101,8%, у листопаді 2024 року - 101,9%, суму боргу в розмірі 26 920,91 грн., складає 5 551,28 грн.,
а разом 8 905,28 грн. (за розрахунком суду).
Всього стягненню з відповідача підлягає сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 11 969,57 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 284, ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 51, ч. 1 ст. 52, ст. ст. 251, 253, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 116, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 128, ст. 129, ч. 1 ст. 232, ч. 4 ст. 236, ч. 2 ст. 237, п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 90 455,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, б. 5, а/с 66, ідентифікаційний код 323010310348) 41 862,26 грн. (сорок одну тисячу вісімсот шістдесят дві грн. 26 коп.) основного боргу; 7 230,34 грн. (сім тисяч двісті тридцять грн. 34 коп.) пені; 3 281,26 грн. (три тисячі двісті вісімдесят одну грн. 26 коп.) трьох процентів річних; 11 969,57 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 57 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 153,90 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят три грн. 90 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 14.03.2025 року.
Суддя С. Грабець