ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2025Справа № 910/4052/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд"
(07454, Київська обл., Броварський р-н, село Требухів, вулиця
Броварська, будинок 27 А; ідентифікаційний код 30309935)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"
(02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1; ідентифікаційний код
30309935)
про стягнення 58 460 727,72 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Орімі Україна" (в подальшому найменуваня змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" про стягнення 58.460.727,72 грн, з яких: 53.452.048,34 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009, 1.937.633,27 грн пені, 2.806.823,39 грн інфляційних втрат та 264.222,72 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4052/22, постановлено її розгляд здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 12.07.2022, а також встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву та відповіді на відзив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 53 452 048,34 грн заборгованості, 1 784 998,44 грн пені, 2 806 823,39 грн інфляційних втрат, 264 222,72 грн 3 % річних та 866 082,83 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/4052/22 скасовано та направлено справу №910/4052/22 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
11.12.2023 матеріали справи №910/4052/22 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Лиськова М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 прийнято справу №910/4052/22 до свого провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.01.2024.
22.01.2024 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про витребування доказів у справі, в якому відповідач просить суд витребувати у Броварської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код: 04054820, адреса реєстрації: 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Героїв України, будинок 15) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД" (ідентифікаційний код: 30309935, стара назва - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна").
23.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/4052/22 разом із клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, зобов'язано Броварську районну державну адміністрацію Київської області у строк до 05.02.2024 надати суду належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД".
У підготовчому засіданні 24.01.2024 оголошено перерву до 07.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 справі №910/4052/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" про стягнення суми, призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової економічної експертизи.
Супровідним листом №910/4052/22/208/24 від 28.03.2024 матеріали справи направлені Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової економічної експертизи.
27.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4052/22 разом з висновком експерта за результатом проведення судово-економічної експертизи №4560/4651/24-72 від 19.12.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.02.2025.
31.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД" надійшли додаткові пояснення по справі.
03.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" надійшли письмові заперечення з урахування висновку експертизи по справі.
03.02.2025 позивачем подано заперечення на клопотання відповідача від 03.02.2025.
05.02.2025 відповідачем подано письмові пояснення та клопотання про долучення доказів по справі.
Протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.
19.02.2025 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 19.02.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.09.2009 між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" (постачальник) та ЗАТ "ФОЗЗІ" (покупець) було укладено договір поставки № 2829/1528 (далі - Договір), з протоколом узгодження розбіжностей від 01.04.2009, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними відповідними додатковими угодами, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору.
Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. Договору розрахунки за ним здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені ст. 4 Договору. При відсутності одного із зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, постачальник повинен виправити помилки протягом 7 днів з дати поставки.
01.10.2009 між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", ЗАТ "Фоззі" та ТОВ "Фоззі-Фуд" було укладено договір про заміну сторони в зобов'язані, згідно з яким новим покупцем за Договором стало ТОВ "Фоззі-Фуд".
07.11.2016. між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ "Сільпо-Фуд" було укладено договір про заміну сторони в зобов'язані, за яким новим покупцем за Договором стало ТОВ "Сільпо-Фуд".
27.12.2017. між ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", ТОВ "Сільпо-Фуд" та ТОВ "Орімі Україна" укладено договір про заміну сторони в зобов'язані, відповідно до якого новим постачальником за Договором став позивач.
Згідно з пунктом 3 договору про заміну сторони в зобов'язані від 27.12.2017. зобов'язання зі сплати грошових коштів за поставлений товар за Договором, які існували станом на 01.01.2018., виконуються покупцем на користь первісного постачальника (ТОВ "Орімі Трейд ЛТД").
Пунктом 11.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 02.10.2009) передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31.12.2009. Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила іншу про своє бажання припинити відносини за Договором, то його дія продовжується на кожен наступний календарний рік.
Позивач звертаючись до суду із позовом вказує, що він, як новий Постачальник, розпочав постачання товару відповідачу з 31.01.2018.
Відповідно до п. 2.6 Договору поставки в редакції Додаткової угоди від 01.04.2016 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 90 календарних днів (з 09.03.2021 протягом 115 календарних днів) від дати поставки за умови, що Постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.5 Договору.
Якщо Постачальник виконав вимоги п. 2.5 Договору пізніше 7-денного строку, передбаченого пунктом 2.5 Договору, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання Постачальником всіх умов п. 2.5 Договору.
Відповідно до пункту 2.5 Договору поставки належне оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних є обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором Товару. У випадку неналежного їх оформлення, розбіжностей у відомостях чи даних, Постачальник повинен виправити помилки протягом 7-ми днів з дати поставки. В пункті 4.2 Договору поставки сторони погодили обов'язкову інформацію, яка має зазначатись в документах, що стосуються поставки
09.03.2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду, відповідно до якої внесено зміни до п. 2.6. Договору, згідно з якими оплата вартості товару здійснюється протягом 115 календарних дні від дати поставки.
Звертаючись до суду із позовом, Позивач стверджує, що у період з 31.01.2018 по 02.02.2022 включно він поставив Відповідачу товар на загальну суму 610.952.048,34 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи додає копії видаткових та товарно-транспортних накладних, згідно з переліком, що наведений у тексті позовної заяви.
За твердженням Позивача, Відповідачем було сплачено вартість отриманого у вказаний період товару частково, на суму 557.500.000,00 грн.
Як вказує Позивач у позовній заяві, Відповідач не сплатив вартість товару, поставленого в період з 08.09.2021 по 02.02.2022 на загальну суму 53.452.048,34 грн. При цьому, Позивача стверджує, що поставлений товар Відповідачем було прийнято без зауважень, претензій щодо обсягів та вартості поставленого товару, зауважень чи претензій до товаросупровідних документів та зареєстрованих податкових накладних Позивач від Відповідача не отримував.
06.04.2021, 30.08.2021, 26.10.2021 та 02.11.2021 Позивач звертався до Відповідача з претензіями про погашення заборгованості, проте сума боргу ним сплачена не була.
Листом №03-6471 від 18.02.2022 Позивач на підставі п. 7.6. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) повідомив відповідача про зупинення поставки товарів за Договором з 22.02.2022.
Предметом спору у даній справі є позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" 58.460.727,72 грн, з яких: 53.452.048,34 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009, 1.937.633,27 грн пені, 2.806.823,39 грн інфляційних втрат та 264.222,72 грн 3 % річних.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач здійснив поставку товару Відповідачу у період з 31.01.2018 по 02.02.2022 включно на загальну суму 610 952 048,34 грн за видатковими накладними, перелік яких міститься в позовній заяві. Проте, Відповідачем було сплачено вартість отриманого у вказаний період товару частково, на суму 557 500 000,00 грн.
Натомість, на переконання Позивача, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив повної оплати поставленого Товару. У зв'язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 53.452.048,34 00 грн.
Аналізуючи додані до матеріалів справи копії відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних, суд виходить із наступного.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Як роз'яснив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутись реальний рух активів, тому суду необхідно досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).
Відповідач заперечуючи проти позову стверджує, що строк оплати поставленого позивачем товару не настав у зв'язку з невиконанням умов п. 2.5., а саме, відсутністю оформлених у встановленому чинним законодавством України відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені ст. 4 Договору.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки, таку інформацію: номер замовлення, адреса магазину або розподільчого центру, дата замовлення, найменування та кількість товарів, що поставляється, найменування постачальника, дата та номер договору.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що спірні видаткові накладні не містять інформації, передбаченої п. 4.2 Договору, а саме, дати замовлення, дати та номера договору.
Окрім того, суд зазначає, що саме через велику кількість видаткових та товарно-транспортних накладних, які не містять жодних даних, які б дозволили встановити, що ці поставки врегульовані Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009, суперечливі розрахунки позивача простроченої заборгованості за договором, а також складність документальної перевірки та необхідних обчислень, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 справі №910/4052/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" про стягнення суми, призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів судом були поставлені наступні питання:
- Чи підтверджується документально постачання товарів за договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009 згідно доданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних у кількості 1594 на суму 610 952 048,34 грн. та їх відповідність замовленням відповідача?
- Чи підтверджується документально проведення відповідачем розрахунків за договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009 згідно доданих позивачем видаткових та товарно- транспортних накладних у кількості 1594 на суму 557 500 000,00 грн.?
- Чи відповідає умовам договору поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та підтверджується документально доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми простроченої заборгованості відповідача за отриманий товар в період з 01.01.2018 по 02.02.2022 включно за яким сума простроченої заборгованості складає 53 452 048,34 грн.?
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта. А недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів або що не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання.
Відповідачем подано письмові заперечення на висновок експерта, в якому останній зазначає про необґрунтованість та суперечливість даного висновку матеріалам справи.
Аналізуючи висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №4650/4651/24-72 від 19.12.2024, суд враховує наступне.
Відповідь на Питання 1: За сукупністю наданих на дослідження документів, підтверджується постачання ТОВ «Орімі Україна» товарів на адресу ТОВ «Сільпо-Фуд» за договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009 на загальну суму 610 952 048,34 грн.
З відповіді експертів на перше питання вбачається, що ними не були досліджені всі додані Позивачем до позовної заяви видаткові та товарно-транспортні накладні у кількості 1594 шт. Водночас, поставлене судом питання зобов'язувало експертів дослідити ці документи або ж обґрунтувати неможливість їх дослідження з об'єктивних причин, чого експертами також не було зроблено.
Формулювання у відповіді фрази «За сукупністю наданих на дослідження документів» не рівнозначно «згідно доданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних у кількості 1594».
Висновок експертів містить Додаток №1 з переліком первинних документів, які досліджувались експертами. З Додатку №1 до Висновку експертів вбачається, що дослідженими були лише 753 видаткових накладних за період з 01.01.2019 по 02.02.2022. Інших первинних документів (товарно-транспортних накладних) Додаток №1 не містить.
Синтезуючий розділ Висновку експертів підтверджує, що під «сукупністю наданих на дослідження документів» для Питання 1 експертами досліджувались виключно видаткові накладні. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити, чи були досліджені експертами всі додані Позивачем до позовної заяви видаткові та товарно-транспортні накладні у кількості 1594 шт.
Крім того, відповідь судових експертів на Питання 1 є неповною адже вона взагалі не містить відповіді в частині питання: «та їх відповідність замовленням відповідача».
За висновками суду, дослідницька частина не містить жодних посилань на аналіз документів про замовлення Відповідачем товару за Договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009.
Відповідь на Питання 2: Згідно наданих на дослідження документів, підтверджується проведення ТОВ «Сільпо-Фуд» розрахунків за договором поставки №2829/1528 від 01.04.2009 на суму 557 500 000,00 грн.
Так само, за висновками суду, із відповіді на питання 2, суд позбавлений можливості встановити, чи були досліджені експертами всі додані Позивачем до позовної заяви видаткові та товарно-транспортні накладні у кількості 1594 шт.
Суд зауважує, що між першим та другим питаннями є логічний зв'язок: спочатку експерти мали підтвердити постачання товарів та їх відповідність замовленням відповідача, а потім підтвердити їх оплату. Відповідь на друге питання не може бути коректною, якщо відповідь на перше є дефектною.
Окрім того, з синтезуючого розділу Висновку експерта вбачається, що відповідь на Питання 2 формувалась на підставі даних банківської виписки.
З дослідницької частини Висновку експерта вбачається, що це була виписка по рахунку ТОВ «Орімі Україна» НОМЕР_1 , відкритому в АБ «Райффайзен Банк» за період з 01.01.2018 по 30.05.2022, дослідження по якій відображено в Додатку 1 до Висновку експертів. Водночас, в Додатку №1 до Висновку експертів відсутні посилання на будь-які банківські виписки.
В розділі даних щодо оплати поставлених товарів Додатку 1 є колонки: «Дата фактичної оплати», «№ док-та» (номер кожного разу різний без вказівки, що це за документ), «Сума оплати, грн.» (на відміну від колонки по накладним, не зазначено чи враховує сума оплати ПДВ), «Призначення платежу» (з вказівкою на «Дог 2829/1528 від 17.11.16»). Іншими словами, не зрозуміло з яких документів експертом брались номер документа, дати та суми оплати та чи враховувалось ПДВ для визначення суми простроченої заборгованості наростаючим підсумком в останній колонці.
В частині розрахунку заборгованості (наведеного в Додатку 1) Висновок експерта є незрозумілим та контраверсійним.
Відповідь на питання 3: За результатами проведеного дослідження, доданий ТОВ «Орімі Україна» до позовної заяви розрахунок суми простроченої заборгованості відповідача за отриманий товар в період з 01.01.2018 по 02.02.2022 включно за яким сума простроченої заборгованості складає 53 452 048,34 грн. відповідає умовам договору поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та підтверджується документально.
Судом встановлено суперечності у Висновку експертів, оскільки в дослідницькій частині експерти дійшли висновку про розбіжність між розрахунком Позивача та власним розрахунком, яка складає 0,70 грн.
У доданому до позовної заяви розрахунку суми простроченої заборгованості Позивач розрахував суму заборгованості 53 452 048,34 грн. на підставі видаткових накладних у кількості 797 штук, тоді як судові експерти дійшли такого ж результату, аналізуючи іншу кількість видаткових накладних - 753 штуки, про що свідчить рядок «№ п/п» Додатку №1 до Висновку експертизи.
Суд зауважує, що Висновок експертизи (Додаток №1) не містить аналізу товарно-транспортних накладних, доданих Позивачем до позовної заяви, які також є первинними документами. Водночас, розрахунок Позивача містить такий аналіз (окрема колонка «№ ТТН»). Отже, незрозуміло, яким чином судові експерти дійшли висновку, що розрахунок Позивача «підтверджується документально», якщо вони не аналізували більшої половини документів, на підставі яких Позивач робив свій розрахунок.
В Додатку №1 до Висновку експертів міститься колонка «Граничні терміни оплати відповідно до п. 2.6 Договору».
Відповідно до п. 2.6 Договору поставки в редакції Додаткової угоди від 01.04.2016 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 90 календарних днів (з 09.03.2021 протягом 115 календарних днів) від дати поставки за умови, що Постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.5 Договору. Якщо Постачальник виконав вимоги п. 2.5 Договору пізніше 7-денного строку, передбаченого пунктом 2.5 Договору, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання Постачальником всіх умов п. 2.5 Договору.
В дослідницькій частині на сторінці 11 Висновку експертизи судові експерти роблять ряд висновків, зокрема й такий: «Відповідно до п. 2.6 в редакції додаткової угоди від 01.04.2016, Покупець зобов'язаний сплачувати вартість отриманого товару протягом 90 календарних днів від дати поставки, в редакції додаткової угоди від 09.03.2021 - протягом 115 календарних днів від дати поставки».
Тобто судові експерти лише частково цитують пункт 2.6 Договору поставки, ігноруючи повну редакцію цього пункту та навіть не з'ясовують змісту пункту 2.5 Договору поставки, який є умовою застосування пункту 2.6. При цьому, на сторінці 9 Висновку експертизи, де перелічуються положення Договору поставки, пункт 2.5 цитується повністю.
Показовим є такий висновок судових експертів, що міститься в дослідній частині: 6 «Наведені в Додатку №1 видаткові оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та мають обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996 та п. 2.4 Положення №88, а отже, є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ «Сільпо-Фуд та ТОВ «Орімі Україна». Слід зауважити, що деякі видаткові накладні не містять посилання на Договір поставки №2829/1528 від 01.04.2009».
Акцент судових експертів на тому, що деякі видаткові накладні не містять посилання на Договір поставки №2829/1528 від 01.04.2009 свідчить про те, що насправді вони розуміли дійсний зміст умов Договору поставки, а конкретно: зміст пунктів 2.5, 2.6 та 4.2, адже саме в пункті 4.2 Договору поставки міститься вимога про обов'язкове зазначення в первинних документах номера договору. Закон №996 та Положення №88 прямо про це не зазначають.
Водночас, з Висновку експертизи незрозуміло в яких проаналізованих судовими експертами видаткових накладних не міститься посилання на Договір поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та яка їх загальна кількість. Формулювання «деякі видаткові накладні» у висновку судової економічної експертизи не відповідає принципам та засадам проведення судових експертиз.
В іншій частині наведений висновок судових експертів є абсурдним, адже суд не ставив питання про підтвердження господарських операцій між сторонами. Їх наявність є очевидною, в тому числі на підставі первинних документів, які експерти мали дослідити, але належним чином цього не зробили.
Таким чином, відповідь судових експертів на Питання 3 про те, що розрахунок Позивача відповідає умовам договору поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та підтверджується документально є абсолютно необґрунтованим та безпідставним, оскільки розрахунок самих експертів не відповідає умовам Договору поставки.
Судові експерти зазначають, що: «Дослідження наданих документів проведено методами документальної перевірки та зіставлення, перевірені повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів у відповідності до Методики «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведення судово-економічних експертиз», реєстраційний код з Реєстру проведення судових експертиз - 11.0.08.».
Судом встановлено, що Висновок експертизи не містить перевірки правильності та повноти заповнення реквізитів усіх видаткових накладних та товарно-транспортних накладних у кількості 1954 шт. Відповідність записів в документах вимогам нормативних актів перевірена формально та лише щодо обмеженої кількості документів, які мали бути досліджені.
Далі у Висновку експертів міститься запевнення судових експертів, що «Документальна перевірки включала в себе: - перевірку наданих на дослідження документів за формою та змістом, а саме, встановлювалась правильність заповнення реквізитів документів; вивчався зміст відображених в документах операцій». Таке запевнення підлягає об'єктивному сумніву з підстав вже наведених вище.
З огляду на вказане, суд не приймає Висновок експертів з результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 19.12.2024 №4650/4651/24-72, в якості доказу - висновку експерта, і розцінює його як письмовий доказ по справі.
Крім того, Господарський суд міста Києва вважає за доцільне зазначити про те, що відповідно до ст.. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
За висновками суду, наявні у матеріалах справі видаткові та товарно-транспортні накладні не містять дати та номеру правочину, за умовами якого здійснювались відповідні господарські операції, що, у свою чергу, надавало б можливість ідентифікувати такі господарські операції з наявним у матеріалах справи Договором, на підставі якого у сторін виникли правовідносини.
Отже, суд приходить до висновку, що поставки товару, за якими Позивач просить суд стягнути борг за наданими до матеріалів справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, не містять жодних даних, які б дозволили встановити поза розумним сумнівом, що ці поставки врегульовані Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009.
Окрім того, суд зазначає, що умовами Договору передбачено, що товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами.
Водночас, Позивачем до матеріалів справи не додано специфікацій чи замовлень, що, у свою чергу, надавало б можливість ідентифікувати здійснені Позивачем поставки товару.
Таким чином, судом встановлено, що Позивачем накладні, оформлені відповідно до вимог п.4.2 поставки № 2829/1528 від 01.04.2009 Відповідачеві не надані. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
За таких обставин, Позивач поза розумним сумнівом не довів, що товар, поставлений по спірним накладним, був поставлений саме по спірному договору.
Доводи Позивача стосовно того, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018 - 30.04.2024, який підтверджує поставки товарів та існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за такими поставками згідно договору поставки № 2829/1528 від 01.04.2009 суд не бере до уваги, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Суд визнає безпідставними посилання Позивача на ту обставину, що в акті звірки вказаний номер спірного договору що є належним підтвердженням наявності заборгованості згідно договору поставки № 2829/1528 від 01.04.2009, оскільки до обов'язків бухгалтера відноситься лише звірка суми заборгованості. В обов'язки бухгалтера не входить визначення на підставі договору або ні виникла ця заборгованість.
Доводи позивача відносно того, що факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН за результатами поставок товарів свідчить про відповідність таких накладних вимогам чинного законодавства України не приймаються судом з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зважаючи на ті обставини, що саме на позивача, як постачальника товару, покладається обов'язок довести суду належними та допустимими доказами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами звірки розрахунків в сукупності з іншими доказами, тощо) факт поставки товару саме відповідачу, як покупцю, беручи до уваги встановлені вище обставини, враховуючи, що позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу за спірними видатковими накладними, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку щодо недоведеності поза розумним сумнівом викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо наявності у відповідача 53.452.048,34 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009.
Враховуючи встановлену судом відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача 53.452.048,34 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009, позовні вимоги про стягнення 1 937 633,27 грн пені, 2 806 823,39 грн інфляційних втрат та 264 222,72 грн 3 % річних також задоволенню не підлягають.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, повідомляв суд про відсутність прозорої структури власності ТОВ "Орімі Україна" (попередні назва Позивача) та наявність зав'язків з рф.
В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв'язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні? від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України ?Про затвердження Указу Президента України ?Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.
Згідно з частинами першою-третьою 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов'язань кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.
Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та Постанови № 187 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов'язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов'язані з державою-агресором.
Щодо обставин справи, чи є Позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є Позивач особою щодо якої Постановою введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає Позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.
Згідно статті 5-3 Закону України «Про санкції» інформація про всіх суб'єктів, щодо яких застосовано санкції містить Державний реєстр санкцій.
Позивач надав Витяги з Державного реєстру санкцій станом на 02.02.2024 та станом на 31.01.2025, що підтверджують факт відсутності застосування до позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".
Рішенням Правління Національного банку України № 192-рш від 19.04.2022 дозволено здійснювати видаткові операції за рахунками позивача.
Згідно абзацу шостого підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187 мораторій на виконання грошових зобов'язань не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України за рахунками яких на підставі рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.
Судом за клопотанням відповідача була витребувана у Броварської районної державної адміністрації Київської області засвідчена копія реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ТРЕЙД».
Матеріали реєстраційної справи ТОВ «ТС Трейд» підтверджують, що: На дату встановлення мораторію Постановою № 187 - 04.03.2022 - учасниками позивача була компанія з Кіпру та російський громадянин, який проживає на території України на законних підставах, що підтверджується посвідкою на постійне проживання.
Окрім того, судом встановлено, що в період з серпня 2021 року по грудень 2021 року кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ТС Трейд» були: - громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); - громадянка Великобританії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
На цю ж дату кінцевим бенефіціарним власником позивача була громадянка Великобританії ОСОБА_3 , що підтверджується паспортом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
З вересня 2022 року кінцевими бенефіціарними власниками позивача є громадянин Німеччини ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та громадянин України ОСОБА_6 .
Таким чином, з матеріалів справи судом було встановлено факти відсутності обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції" до позивача, його учасників та кінцевих бенефіціарних власників.
Окрім того, суд зауважує, що Законом не встановлено такої підстави для припинення зобов'язання з оплати отриманого товару, як введення мораторію на перерахування коштів.
З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.
Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та з урахуванням доказів, що були подані позивачем до суду на підтвердження свої вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 58 460 727,72 грн, з яких: 53 452 048,34 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009, 1.937.633,27 грн пені, 2806 823,39 грн інфляційних втрат та 264 222,72 грн 3 % річних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд", є недоведеними та необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14.03.2025
Суддя М.О. Лиськов