14.03.2025 Справа № 908/604/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянувши матеріали
позовної заяви: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Обслуговуючого гаражного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ-8» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 24)
про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів гаражного кооперативу та скасування реєстрації змін у реєстраційних даних юридичної особи,
11.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 660/08-07/25) ОСОБА_1 до відповідача: Обслуговуючого гаражного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ-8» про:
1) визнання недійсними рішення загальних зборів членів Обслуговуючого гаражного кооперативу «Автомобіліст-8», оформленого 14 липня 2022 року протоколом №1/2022 загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу ОГК «АВТОМОБІЛІСТ-8» (далі - ОГК «АВТОМОБІЛІСТ-8»), код ЄДРПОУ 33570372;
2) визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора щодо державної реєстрації змін до відомостей про Обслуговуючий гаражний кооператив «Автомобіліст-8» (код ЄДРПОУ 33570372), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо зміни керівника Обслуговуючого гаражного кооперативу «Автомобіліст-8» ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису № 1001031070012005445 від 19 липня 2022 року.
Разом з позовної заявою позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору (вх. №5499/08-08/25 від 11.03.2025) та клопотання про витребування доказів (вх. №5500/08-08/25 від 11.03.2025).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.03.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/604/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Згідно з ч.1 ст.176 ГПК України, до відкриття провадження у справі за правилами позовного провадження (загального або спрощеного) суд встановлює чи є наявними підстави для залишення позовної заяви без руху.
Однією з підстав застосування процесуального механізму залишення позовної заяви без руху згідно ч.1 ст. 174 Кодексу є невідповідність останньої вимогам статей 162, 164 та 172 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали зазначеної позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір».
Згідно положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
В абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, та скасування реєстрації змін у реєстраційних даних юридичної особи).
Ураховуючи наведені вище норми права, судовий збір складає 6 056,00 грн (3028,00 грн х2).
Як було зазначено судом вище, позивачем разом з позовною заявою подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якої зазначає, що працевлаштований у ФОП Прокопенко В.К., однак заробітна плата йому не виплачується. Будь-яких інших доходів він не має. Позивач вказує на своє незадовільне матеріальне становище, що підтверджується витягом з реєстру ДПС України, довідкою ДПС України, згідно з якою у 2024 році у нього відсутні доходи. Зазначені обставини, на переконання позивача, підтверджують той факт, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. На підставі викладеного, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про судовий збір» позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви.
У якості доказів незадовільного майнового стану до заяви додані наступні документи: відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (перерахованого) податку та військового збору за період 1-4 квартал 2024 року, витяги з ухвал суду від 27.10.2020 по справі №908/485/16, від 30.01.2023 по справі №908/205/23, від 11.07.2023 по справі 908/2268/23, від 10.12.2021 по справі №334/8007/19, від 06.04.2022 по справі №334/2708/17, витяг з рішення суду по справі №334/5697/17 від 19.03.2021, витяг з додаткового рішення по справі №334/2542/18 від 02.09.2024, копія трудової угоди від 01.03.2006, копії довідки Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування), довідки Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради №273 від 19.02.2025, довідки Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості №980 від 19.02.2025, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №399353326 від 15.10.2024), листування з Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра».
Розглянувши вказану заяву та докази на її обґрунтування, суд не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати з підстав, передбачених у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак, таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою щодо застосування статті 6 Конвенції, наведеною, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі №912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статей 13, 14, 74 ГПК України, повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Ураховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах наведених вище, заявник при зверненні з клопотанням/заявою про звільнення від сплати судового збору повинен документально довести факт незадовільного майнового стану, а суд на свій розсуд оцінює факт неспроможності заявника та наявність підстав для звільнення останнього від вчинення процесуальної дії - сплатити судовий збір.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо).
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони в цілому. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на заявника.
Суд наголошує, що наведені позивачем обставини про незадовільний майновий стан (відсутність грошових коштів), які останній підтверджує зокрема Відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 18.02.2025р., довідкою Пенсійного фонду України від 19.02.2025, суперечить очевидній можливості фізичного існування особи без життєво необхідних витрат для підтримки біологічного існування, а також інших витрат, пов'язаних із необхідністю задоволення соціально-побутових потреб. Клопотання не містить будь-яких даних, які б дозволили суду оцінити рівень вказаних витрат позивача протягом зазначеного періоду часу, а також посилань на джерела отримання коштів для їх здійснення, даних про банківські рахунки та залишки коштів на них.
Разом з тим, з аналізу змісту судових рішень у справах, на які посилається позивач, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наявність судових спорів зокрема щодо поділу майна подружжя, у яких стороною є ОСОБА_1 ..
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2024 року у справі № 334/2542/18 про визнання договору купівлі-продажу майна подружжя встановлено, за період перебування сторін ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2011, придбано автомобіль TOYOTA COROLLA за ціною 197330,00 грн. Судом також встановлено, що між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя, який з вересня 2017 року перебуває на розгляді Хортицького районного суду м. Запоріжжя, предметом якого є квартири та інші об'єкти нерухомості, транспортні засоби, земельні ділянки, вклади у кредитних спілках та банках, в тому числі вкладу в DeutscheBankPrivale Gеschaftskunder AG DB Service в розмірі, що еквівалентно 442509 євро.
Також з ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2020 року у справі №337/3413/17 вбачається, що у вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, до складу якого входить: квартира АДРЕСА_2 ; зобов'язання за кредитним договором на суму 30 000,00 дол. США; кімната в квартирі АДРЕСА_3 ; автомобіль Ford 1998 року випуску; автомобіль Audi 801982; автомобіль Камаз 53212; грошові вклади в Кредитній спілці «Довіра» на суму 590 693,00 грн.; земельна ділянка з об'єктом незавершеного будівництва та будинок в АДРЕСА_4 . У серпні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 із зустрічним позовом про поділ спільного набутого майна подружжя та визнання права власності на майно, до складу якого, крім визначеного майна входить також автомобіль Камаз 53212, 1998 року випуску; причеп ПП, кузов платформа, 1981 року випуску; автомобіль Toyota Corolla, 2011 року випуску; автомобіль Toyota СН-Р, 2017 року випуску; автомобіль Ford-Transit, 2005 року випуску; депозитні вклади в Кредитній спілці «Довіра» в іноземних банках.
Зазначене вище, зміст судових рішень, на які посилається позивач в якості підстав для звільнення від сплати судового збору, дозволяють суду стверджувати, що позивач має у власності майно та грошові кошти, які дозволяють йому фізично існувати та задовольняти його соціально-побутові потреби.
Крім того, на переконання суду розмір судового збору, який має сплатити позивач у даній справі (6056,00 грн) є розумним, не становить великий розмір, та є таким, що з урахуванням викладених вище обставин може бути сплачений позивачем.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виключних підстав для звільнення його від сплати судового збору внаслідок незадовільного майнового стану.
Ураховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання позову у цій справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
За змістом ч.7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
При цьому, положеннями ст. 164 ГПК України передбачений обов'язок позивача додати до позовної документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Позивач позовну заяву направив на електронну адресу суду, а не з використанням електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС, тому відсутні підстави для звільнення позивача від обов'язку надсилання цієї позовної заяви з доданими до неї документами на поштову адресу відповідача.
Таким чином, належними та допустимими доказами направлення на поштову адресу відповідача позовної заяви з додатками є опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштова накладна.
Позовні матеріали не містять доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.
Таким чином позовна заява подана без додержання вимог, викладених у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Додане до позову клопотання про витребування доказів буде розглянуто судом після усунення недоліків позовної заяви та вирішення судом питання щодо відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме надати докази сплати судового збору в установлених законом порядку та розмірі; докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів у паперовій формі листом з описом вкладення.
Приписами частини 3 та 4 ст. 174 ГПК України встановлено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (вхід.№660/08-07/25 від 11.03.2025) - залишити без руху.
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали, шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн;
- доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.
3. Роз'яснити позивачу, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.
4. Копію ухвали направити до електронного кабінету позивача.
Ухвала підписана 14.03.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.А Федько