вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5020/22
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Дрика Євгенія Володимировича, м. Кривий Ріг
про вилучення предмету лізингу та стягнення лізингових платежів у розмірі 69 717,08 грн., винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дрика Євгенія Володимировича про вилучення предмету лізингу та стягнення лізингових платежів у розмірі 69717,08 грн., винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн.
Ухвалою суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/5020/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем Дриком Євгеном Володимировичем (надалі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що банк зобов'язується набути у власність у ТОВ "Алмаз Сістем", ідентифікаційний код: 35927735 (надалі - продавець) предмет(ти) лізингу (надалі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (надалі - додаток № 1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено строк лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому - передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
У п. 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість майна за цим договором становить 672 038,02 грн., ПДВ 134 407,60 грн., усього до сплати 806 445,62 грн., у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1 172,62 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору, розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком № 2 до нього та включають, зокрема, винагороду за користування майном у розмірі 16% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно додатку № 2.
Згідно з п. 2.2.3 договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 32 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору.
В подальшому, за твердженням позивача, між сторонами було підписано додаткову угоду №1 від 25.06.2020, якою було викладено п. 2.2.2 договору у новій редакції:
"Винагороду за користування майном, розмір якої з 25.06.2020 становить 15% від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 10-е число кожного поточного місяця.
Сторони узгодили, що у разі, якщо з 25.06.2020 виникають прострочення зобов'язань за договором, то з дати прострочення розмір винагороди за користування майном відновлюються до розміру 16% (скасувальна обставина згідно зі статтею 212 Цивільного кодексу України)."
Позивач зазначив, що у додатку № 2 до договору сторонами було погоджено графік сплати лізингових платежів.
Позивач стверджує, що виконав умови договору, за актом прийому майна на відповідальне зберігання № б/н від 13.02.2020 передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу (транспортний засіб Автомобіль Toyota - RAV4 Він. № НОМЕР_1 , 2019 рік) на відповідальне зберігання.
Позивач вказав, що за актом прийому - передачі майна № б/н від 17.02.2020 банк передав об'єкт лізингу (транспортний засіб Автомобіль Toyota - RAV4 Він. № JTMR43FV10J005735, 2019 рік) лізингоодержувачу у лізинг.
За розрахунком позивача, відповідно до погодженого графіку лізингових платежів, у період з 10.03.2020 по 09.02.2025 лізингоодержувач мав здійснити 60 лізингових платежів (не враховуючи авансовий) на загальну суму 946 068 грн. Кожний платіж мав складатись з частини суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та винагороди за користування майном.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив вказані лізингові платежі у встановлені договором строки. З вересня 2021 року лізингоодержувач допускався порушення слати лізингових платежів. З січня 2022 року відповідач повністю припинив сплату платежів, встановлених графіком.
Позивач зазначив, що за таких обставин, банк, 10.08.2020 направив на адресу лізингоодержувача повідомлення - вимогу від 29.07.2022 № Е.65.0.0.0/3-220729/11630 про одностороннє розірвання договору лізингу з 10.08.2022 та вимагав останнього повернути об'єкт лізингу у строк до 15.08.2022.
Відповідно до п.п. 10.1.2 п. 10.1 договору, цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 робочі дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів.
Позивач наполягає на тому, що лізингоодержувач допустився прострочення оплати лізингових платежів і період такого прострочення становить більше 30 календарних днів.
За таких обставин, позивач вважає, що договір фінансового лізингу № KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 є розірваним з 10.08.2022.
За розрахунком позивача, станом на 10.08.2022 у лізингоодержувача була наявна заборгованість:
- із суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, у розмірі 69 717,08 грн.;
- винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн.
які, на думку позивача, мають бути стягнуті з відповідача.
Крім того, позивач вказав, що пунктом 10.4 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно з п. 7.1.4 цього договору, майно повинне бути повернуте протягом 3 робочих днів по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.
Позивач наполягає на тому, що об'єкт лізингу мав бути повернутий лізингоодержувачем банку у строк до 15.08.2022.
Однак, лізингоодержувачем, за твердженням позивача, всупереч вказаним вимогам чинного законодавства та умовам договору не було повернуто лізингодавцю об'єкт лізингу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про вилучення предмету лізингу та стягнення лізингових платежів у розмірі 69 717,08 грн., винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (у які строки та якому розмірі лізингоодержувачем мали бути сплачені лізингові платежі), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі у встановлені строки та розмірі), які саме зобов'язання порушені боржниками (чи наявні підстави для солідарного виконання грошового зобов'язання), яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи наявні встановлені законом та договором підстави для вилучення предмета лізингу).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем Дриком Євгеном Володимировичем (надалі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним.
Пунктом 1.1 договору визначено, що банк зобов'язується набути у власність у ТОВ "Алмаз Сістем", ідентифікаційний код: 35927735 (надалі - продавець) предмет(ти) лізингу (надалі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (надалі - додаток № 1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено строк лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому - передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
У п. 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість майна за цим договором становить 672 038,02 грн., ПДВ 134 407,60 грн., усього до сплати 806 445,62 грн., у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1 172,62 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору, розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком № 2 до нього та включають, зокрема, винагороду за користування майном у розмірі 16% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно додатку № 2.
Згідно з п. 2.2.3 договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 32 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору.
В подальшому, між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 25.06.2020, якою було викладено п. 2.2.2 договору у новій редакції:
"Винагороду за користування майном, розмір якої з 25.06.2020 становить 15% від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 10-е число кожного поточного місяця.
Сторони узгодили, що у разі, якщо з 25.06.2020 виникають прострочення зобов'язань за договором, то з дати прострочення розмір винагороди за користування майном відновлюються до розміру 16% (скасувальна обставина згідно зі статтею 212 Цивільного кодексу України)."
У додатку № 2 до договору сторонами було погоджено графік сплати лізингових платежів.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг".
У статті 1 зазначеного Закону визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Лізингові платежу можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 12 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, за актом прийому майна на відповідальне зберігання № б/н від 13.02.2020 передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу (транспортний засіб Автомобіль Toyota - RAV4 Він. № JTMR43FV10J005735, 2019 рік) на відповідальне зберігання.
За актом прийому - передачі майна № б/н від 17.02.2020 банк передав об'єкт лізингу (транспортний засіб Автомобіль Toyota - RAV4 Він. № JTMR43FV10J005735, 2019 рік) лізингоодержувачу у лізинг.
Відповідно до погодженого графіку лізингових платежів, у період з 10.03.2020 по 09.02.2025 лізингоодержувач мав здійснити 60 лізингових платежів (не враховуючи авансовий) на загальну суму 946 068 грн. Кожний платіж мав складатись з частини суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та винагороди за користування майном.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив вказані лізингові платежі у встановлені договором строки. З вересня 2021 року лізингоодержувач допускався порушення слати лізингових платежів. З січня 2022 року відповідач повністю припинив сплату платежів, встановлених графіком.
За таких обставин, банк, 10.08.2020 направив на адресу лізингоодержувача повідомлення - вимогу від 29.07.2022 № Е.65.0.0.0/3-220729/11630 про одностороннє розірвання договору лізингу з 10.08.2022 та вимагав останнього повернути об'єкт лізингу у строк до 15.08.2022.
Щодо достатності наданих позивачем доказів на підтвердження факту направлення лізингоодержувачу вимоги від 29.07.2022 № Е.65.0.0.0/3-220729/11630 слід зазначити про таке.
На підтвердження зазначених обставин, позивач долучив до матеріалів справи поштовий чек від 10.08.2020 та реєстр поштової кореспонденції № 05.08.2022 3Р (поштове відправлення №49317111257260). Опису вкладеного у цінний лист на підтвердження факту направлення відповідачу вимоги від 29.07.2022 № Е.65.0.0.0/3-220729/11630 позивачем надано не було.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Сімнадцятого жовтня дві тисячі дев?ятнадцятого року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи та надані докази, суд, з точки зору стандарту доказування «вірогідності» та за відсутності заперечень відповідача проти факту направлення на його адресу вимоги від 29.07.2022 № Е.65.0.0.0/3-220729/11630 разом з поштовим відправленням № 49317111257260, вважає, що факт направлення позивачем лізингоодержувачу вимоги від 29.07.2022 № Е.65.0.0.0/3-220729/11630 разом з поштовим відправленням №49317111257260 скоріш мав місце, аніж ні.
За приписами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 4 ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачено, що після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:
1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;
2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.
Частиною 6 ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг» встановлено, що договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.
Відповідно до п.п. 10.1.2 п. 10.1 договору, цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 робочі дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів.
Так, як встановлено судом під час розгляду цієї справи, лізингоодержувач з січня 2022 року повністю припинив сплату платежів, встановлених графіком. Тобто, на момент направлення 10.08.2022 лізингодавцем повідомлення про відмову від договору терміни прострочення оплати лізингових платежів становили до 8 календарних місяців.
За таких обставин, позивач правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання спірного договору лізингу.
Разом з цим, щодо дати розірвання договору фінансового лізингу № KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 слід зазначити про таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг», для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.
З аналізу приписів ЗУ «Про фінансовий лізинг», зокрема, ст. 17 такого Закону, вбачається, що чинне законодавство пов'язує можливість одностороннього розірвання договору фінансового лізингу з фактом повідомлення іншої сторони про припинення дії такого договору.
Дане правило є імперативним та не підлягає зміні за згодою сторін.
Отже, помилковим є твердження позивача про те, що договір фінансового лізингу №KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 є розірваним з 10.08.2022. Оскільки станом на таку дату лізингоодержувач не був та не міг бути повідомлений про волевиявлення лізингодавця на розірвання договору.
З урахуванням положень ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг», за відсутності доказів отримання лізингоодержувачем повідомлення лізингодавця про розірвання договору, договір фінансового лізингу № KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 є розірваним з 18.08.2022 (через 6 робочих днів з дня направлення повідомлення - 10.08.2022).
Станом на 10.08.2022 (дати, на яку сам позивач у позові нарахував заборгованість відповідача) у лізингоодержувача була наявна заборгованість:
- із суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, у розмірі 69 717,08 грн.;
- винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн.
Докази сплати відповідачем такої заборгованості у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення лізингових платежів у розмірі 69 717,08 грн. та винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн. - є обґрунтованими.
Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачено, що у разі повернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об'єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Пунктом 10.4 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно з п. 7.1.4 цього договору, майно повинне бути повернуте протягом 3 робочих днів по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.
З урахуванням встановленої судом дати розірвання договору фінансового лізингу №KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 - 18.08.2022, об'єкт лізингу мав бути повернутий лізингоодержувачем банку у строк до 23.08.2022 включно.
Однак, лізингоодержувачем, всупереч вказаним вимогам чинного законодавства та умовам договору не було повернуто лізингодавцю об'єкт лізингу. Докази повернення об'єкту лізингу лізингодавцю станом на момент розгляду цього спору в матеріалах справи відсутні.
А отже, позовні вимоги про вилучення у відповідача об'єкта лізингу - є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № KRR0FLOKR0NDO-1 від 10.02.2020 з додатками (том 1, а.с. 18 - 25), актом прийому - передачі майна (том 1, а.с. 26 - 27), актом прийому майна на відповідальне зберігання (том 1, а.с. 28 - 29), додатковою угодою № 1 (том 1, а.с. 30 - 31), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (том 1, а.с. 32), повідомленням про розірвання договору з доказами направлення (том 1, а.с. 33 - 34), банківськими виписками по рахунку (том 1, а.с. 36 - 85).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями ЗУ "Про фінансовий лізинг", Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дрика Євгенія Володимировича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. буд. 1Д, ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 69 717,08 грн., винагороду за користування предметом лізингу у розмірі 50 292,50 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 879,24 грн.
Вилучити у Фізичної особи-підприємця Дрика Євгенія Володимировича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. буд. 1Д, ідентифікаційний код: 14360570) об'єкт лізингу - транспортний засіб Автомобіль Toyota - RAV4 Він. № НОМЕР_1 , 2019 рік.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.03.2025.
Суддя М.О. Ніколенко