пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 березня 2025 року Справа № 903/980/24
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства “Агропросперіс Банк»
до відповідача: ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Фермерське господарство “Грант-Агро 2019»
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
про звернення стягнення на предмет застави,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Яременко О. В., адвокат, ордер серія АІ № 1752088 від 20.11.2024;
від відповідача: н/з;
від 3-х осіб: н/з.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: 21.11.2024 Акціонерне товариство “Агропросперіс Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд:
- у рахунок погашення заборгованості ФГ “Гранд-Агро 2019» за кредитними угодами: № 2-864-2.3/0_3 від 27.10.2021 року, № 3-864 від 27.10.2021 року, № 4-864-овер від 27.10.2021 року до Генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 року, що становить загальну заборгованість по кредитам у розмірі 3698189,65 грн перед Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» за договором застави № 864-авто-TOYOTA від 06.07.2022 року та за договором застави № 864-с/г-тех від 18.02.2021 року, звернути стягнення на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 майно, що є предметом застави, а саме: загальний легковий універсал-В TOYOTA LAND CRUSER 150 (рік випуску: 2013, заводський номер: НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ); трактор колісний БЕЛАРУС-1523 (рік випуску: 2016, заводський номер: НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 , що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12);
- встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що позичальник Фермерське господарство “Грант-Агро 2019» не виконали свої зобов'язання за кредитним договором, тому для відповідача, як майнового поручителя, настали умови передбачені п. 4.1 договорів застави № 864-авто-TOYOTA від 06.07.2022 року та № 864-с/г-тех від 18.02.2021 року, відповідно до яких позивач має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави за рішенням суду.
Ухвалою суду від 26.11.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подати суду докази сплати судового збору у розмірі 7985,65 гривень.
02.12.2024 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та докази сплати судового збору у розмірі 7985,65 гривень. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.
У заяві позивач просить суд залучити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство “Грант-Агро 2019», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.01.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу - відповідь на відзив; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство “Грант-Агро 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; запропоновано третім особам подати письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази.
Ухвалу суду від 09.12.2024 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача та третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), яка відповідає відомостям із ЄДР та ЄДРПОУ: вул.Надстирна,103, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602; вул.Надрічна,11, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602; вул.Надстирна,103, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602 відповідно.
23.12.2024 поштові конверти за ідентифікатором № 0610214749788, № 0610214749770, № 0610214749771 повернулися до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “за закінченням терміну зберігання».
08.01.2025 представник відповідача через систему “Електронний суд» подала клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 08.01.2025, оскільки не може прибути в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі, також просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справ. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
Треті особи в судове засідання 08.01.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача в судовому засіданні 08.01.2025 позовні вимоги підтримав та вказав, що відзиву та пояснень третіх осіб не отримував, щодо клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання поклався на розсуд суду, також заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 08.01.2025 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства та наявність клопотання представника відповідача, суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання в межах строку передбаченого ГПК України.
Ухвалою суду від 08.01.2025 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 21.01.2025.
21.01.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить поновити встановлений термін подачі відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову. При цьому вказує, що додані до позовної заяви судові рішення по справах №№ 903/457/23, 903/438/23, 903/623/23 не є доказом, який встановлює факт наявності заборгованості у розумінні статті 73 ЦПК України, оскільки заставодавця ОСОБА_1 не було залучено до участі у вказаних справах, будь-яких належних доказів щодо розміру заборгованості за кредитним договором позивачем не надано, а отже, відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на рухоме майно в рахунок погашення заборгованості. Крім того, звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутній витяг з Державного реєстру обтяжень на підтвердження реєстрації в цьому реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження для перевірки виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 24 Закону № 1255-IV. При цьому у витягах з Державного реєстру обтяжень станом на 22.02.2021 та 07.07.2022 вказано, що звернення стягнення не зареєстровано.
Враховуючи, що 08.01.2025 представником заявника було подано клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 08.01.2025, суд приходить до висновку, що саме з цього дня слід відраховувати 15-ти денний строк на подання відзиву на позовну заяву. Оскільки відзив поданий 21.01.2025, тобто в межах 15-ти денного строку, суд вважає, що строк на його подання є не пропущеним та долучає даний відзив з додатками до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.01.2025 представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись з відзивом та подати свої заперечення на нього. Крім того, повідомив, що ним разом з позовом було подано клопотання про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 09.03.2025.
В судовому засіданні 21.01.2025, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці задовольнити клопотання позивача та відкласти підготовче засідання в межах строку передбаченого ГПК України.
Ухвалою суду від 21.01.2025 задоволено заяву представника АТ “Агропросперіс Банк» - Яременка О. В. про участь у судовому засіданні 04.02.2025 о 10:30 год., а також у наступних судових засіданнях у справі № 903/980/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; повідомлено учасників у справі про те, що підготовче засідання відбудеться 04.02.2025 в режимі відеоконференції з представником позивача.
22.01.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій просить позов задовольнити повністю. При цьому вказує, що відповідач вводить господарський суд в оману, вказуючи на необхідність виконання позивачем вимог ч.3 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та невірно трактує дану норму у відзиві на позовну заяву від 20.01.2025 року, оскільки у справі № 903/980/24 банк не звертає стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, так як це визначено у спеціальному законі, який не може бути застосовано у справі № 903/980/24 та не розповсюджується на спірні правовідносини, так як чинне законодавство до/або під час подачі позову позивача до господарського суду про звернення стягнення на предмет застави додатково не зобов'язує позивача окремо реєструвати відомості про звернення стягнення на предмет застави. Дана відповідь з додатками долучена до матеріалів справи.
Ухвалу суду від 08.01.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача та третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), яка відповідає відомостям із ЄДР та ЄДРПОУ: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; вул.Надстирна,103, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602 відповідно.
23.01.2025 поштові конверти за ідентифікатором № 0610221659352, № 0610221659336, № 0610221659360 повернулися до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “за закінченням терміну зберігання».
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 04.02.2025 не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У судовому засіданні 04.02.2025, суд на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.
Ухвалою суду від 04.02.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 19.02.2025 в режимі відеоконференції з представником позивача.
Ухвалу суду від 04.02.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача та третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), яка відповідає відомостям із ЄДР та ЄДРПОУ: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 відповідно.
17.02.2025 поштові конверти за ідентифікатором № 0610228453288, № 06102228453296, № 0610228453270 повернулися до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “за закінченням терміну зберігання».
Відповідач в судове засідання 19.02.2025 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно та належно була повідомлена про час та місце судового засідання, в силу положень ч.7 ст.242 ГПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 04.02.2025) до електронного кабінету її представника 05.02.2025.
Ухвалою суду від 19.02.2025 постановлено повідомити учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 05.03.2025 в режимі відеоконференції з представником позивача; здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача ОСОБА_1 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату та час судового засідання.
Ухвалу суду від 19.02.2025 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача та третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), яка відповідає відомостям із ЄДР та ЄДРПОУ: вул.Надстирна,103, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602; вул.Надрічна,11, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602; вул.Надстирна,103, с.Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602 відповідно.
03.03.2025 поштові конверти за ідентифікатором № 0610232524009, № 0610232523940, № 0610232524238 повернулися до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою», що є днем вручення ухвали суду від 19.02.2025.
Відповідач та треті особи в судове засідання 05.03.2025 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача, також у судове засідання 05.03.2025 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно та належно була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 19.02.2025) до електронного кабінету 19.02.2025 о 17:01 год(фактично 20.02.2025).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України, у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третіх осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
18.02.2021 між Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» (кредитор) та Фермерським господарством “Гранд-Агро 2019» (позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 864 (далі - генеральний кредитний договір).
Згідно з п.1.1 генерального кредитного договору кредитор, на підставі цього договору, надає позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами, що укладатимуться в межах даного договору, а позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити кредитору проценти та інші платежі в порядку та на умовах, що визначені цим договором та відповідними додатковими угодами, укладеними в межах цього договору.
Зобов'язання позичальника забезпечуються заставою майна, що належить позичальнику або будь-якій третій особі, шляхом оформлення відповідного договору застави/іпотеки/поруки, що вчинений на користь кредитора протягом строку дії договору (п. 3.4 генерального кредитного договору).
В рамках даного генерального договору 27.10.2021 між Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» та Фермерським господарством “Гранд-Агро 2019» укладено кредитну угоду № 2-864-2.3/0_3 до генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 (далі - кредитна угода-1).
Відповідно до п. 2 кредитної угоди-1, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в сумі 1000000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені кредитною угодою.
Згідно з п. 3 кредитної угоди-1, кінцевий термін надання кредиту 15 серпня 2022 року (останній день строку, коли позичальник може отримати кредит або його частину).
Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток № 1 до кредитної угоди). Кінцевий термін погашення кредиту 15 листопада 2022 року (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за кредитною угодою) (п. 4 кредитної угоди-1).
У зв'язку з невиконанням позичальником умов генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 та кредитної угоди-1, банк звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив суд стягнути солідарно з позичальника та поручителів заборгованість в сумі 1110602,87 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі № 903/457/23 позов задоволено; стягнути солідарно з ФГ “Гранд-Агро 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ “Агропросперіс Банк» 1110602,87 грн, з них 1000000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 50356,31 грн простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом, 60246,56 грн строкової заборгованості за процентами за користування кредитом; також стягнуто з відповідачів у рівних частинах судовий збір у розмірі 16659,04 грн.
27.10.2021 між Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» та Фермерським господарством “Гранд-Агро 2019» укладено кредитну угоду № 3-864 до генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 (далі - кредитна угода-2).
Відповідно до п. 2 кредитної угоди-2, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в сумі 2000000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені кредитною угодою.
Згідно п. 3 кредитної угоди-2, кінцевий термін надання кредиту 15 серпня 2022 року (останній день строку, коли позичальник може отримати кредит або його частину).
Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток № 1 до кредитної угоди). Кінцевий термін погашення кредиту 25 жовтня 2022 року (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за кредитною угодою) (п. 4 кредитної угоди-2).
У зв'язку з невиконанням позичальником умов генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 та кредитної угоди-2, банк звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив суд стягнути солідарно з позичальника та поручителів заборгованість в сумі 1110602,87 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.09.2023 у справі № 903/438/23 позов задоволено; стягнути солідарно з ФГ “Гранд-Агро 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ “Агропросперіс Банк» 2046511,65 грн, з них 1990000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 49314,94 грн простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом, 7196,71 грн строкової заборгованості за процентами за користування кредитом; також стягнуто з відповідачів у рівних частинах судовий збір у розмірі 30697,67 грн.
27.10.2021 між Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» та Фермерським господарством “Гранд-Агро 2019» укладено кредитну угоду № 3-864-овер до генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 (далі - кредитна угода-3).
Відповідно до п. 2.1 кредитної угоди-3 за умови виконання позичальником обов'язкових умов кредитної угоди-3, кредитор надає позичальнику кредит шляхом встановлення ліміту та виконання платежів позичальника/здійснення кредитором договірного списання сум нарахованих процентів та комісій за цим договором в межах ліміту за умови, що сума платежу за такими документами перевищуй суму фактичного залишку власних коштів на поточному рахунку позичальника, шляхом утворенні дебетового залишку на поточному рахунку позичальника в межах ліміту.
Згідно з п.2.2 кредитної угоди-3 ліміт овердрафту являє собою максимальну припустиму суму коштів дебетового сальдо (сума кредиту) на поточному рахунку, які можуть використовуватися позичальником понад фактичний залишок власних коштів на поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої у кредитора методики на підставі аналізу даних про рух кошті по поточному рахунку, кредитної історії позичальника, фінансових показників діяльності позичальника: інших показників відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України внутрішньобанківських нормативних документів.
Відповідно до п.2.2.2 кредитної угоди на момент підписання кредитно угоди ліміт складає 300000 грн, який відповідно до п.1 договору про внесення змін та доповнень №1 від 17.06.2022 до кредитної угоди № 4-864-овер від 03.05.2022 до генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 був збільшений до суми 500000 грн та починаючи з 17.06.2022 був встановлений у розмірі 800000 грн.
Згідно з п. 2.4 кредитної угоди-3 кінцевий термін користування овердрафтом за Кредитною угодою - не пізніше “ 31» жовтня 2022 року (включно).
У зв'язку з невиконанням позичальником умов генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 та кредитної угоди-3, банк звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив суд стягнути солідарно з позичальника та поручителів заборгованість в сумі 541075,13 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.10.2023 у справі № 903/623/23 позов задоволено; стягнути солідарно з ФГ “Гранд-Агро 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ “Агропросперіс Банк» 541075,13 грн, з них 500741,43 грн заборгованості по тілу кредиту, 37041,15 грн простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом та 3292,55 грн строкової заборгованості за процентами за користування кредитом; також стягнуто з відповідачів у рівних частинах судовий збір у розмірі 8116,13 грн.
06.07.2022, з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором № 864 від 18.02.20221, між Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави № 864-авто-Toyota (далі - договір застави-1).
Відповідно до п. 1.2 договору застави-1, в забезпечення виконання зобов'язань, зазначених у п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передав у заставу належне йому наступне майно, а саме: загальний легковий універсал-В TOYOTA LAND CRUSER 150, рік випуску: 2013, заводський номер: НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , заставна вартість: 501147,00 грн, з ПДВ, ринкова вартість: 911176,00 грн, з ПДВ, що знаходиться за адресою: 45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Надстирна, будинок 103 (п. 2.5 договору застави-1).
Пунктом 2.1 договору застави-1 визначено, що право застави виникає в момент підписання цього договору сторонами.
Згідно з п. 2.3 договору застави-1, заставодержатель набуває права стягнення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, та/або проценти, та/або штрафні санкції, які були забезпечені цією заставою не будуть сплачені у строки, передбачені кредитним договором.
Відповідно до п. 4.1 договору застави-1 звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Договір застави-1, відповідно до п. 5.1, набирає чинності в момент його підписання сторонами і діє до повного виконання заставодавцем своїх зобов'язань по кредитному договору або при настанні одного із випадків, передбачених ст. 28, ст. 29 Закону України «Про заставу». Усі зміни та доповнення до цього договору дійсні за умови, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами.
За договором застави-1 позивачем 07.07.2022 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено приватне обтяження стосовно предмету застави-1, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 79283721 від 07.07.2022 року.
18.02.2021, з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором № 864 від 18.02.20221, між Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави № 864-с/г-тех (далі - договір застави-2).
Відповідно до п. 1.2 договору застави-2, в забезпечення виконання зобов'язань, зазначених у п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передав у заставу належне йому наступне майно, а саме: трактор колісний БЕЛАРУС-1523, рік випуску: 2016, заводський номер: НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 , заставна вартість: 416657,00 грн, з ПДВ, ринкова вартість: 641011,00 грн, з ПДВ, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12б (п. 2.5 договору застави-2).
Пунктом 2.1 договору застави-2 визначено, що право застави виникає в момент підписання цього договору сторонами та його нотаріального посвідчення.
Згідно п. 2.3 договору застави-2, заставодержатель набуває права стягнення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, та/або проценти, та/або штрафні санкції, які були забезпечені цією заставою не будуть сплачені у строки, передбачені кредитним договором.
Відповідно до п. 4.1 договору застави-2 звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, на підставі рішення суду в порядку, встановленого законом, або в позасудовому порядку згідно із Законом України «Про заставу» та Законом України «Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Договір застави-2, відповідно до п. 5.1, набирає чинності в момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору або при настанні одного із випадків, передбачених ст. 28, ст. 29 Закону України «Про заставу». Усі зміни та доповнення до цього договору дійсні за умови, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та нотаріально посвідченні.
За договором застави-2 позивачем 22.02.2021 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено приватне обтяження стосовно предмету застави-2, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 70989289 від 22.02.2021 року.
Враховуючи, що позичальник за генеральним кредитним договором не виконав своїх зобов'язань, що підтверджено рішеннями суду, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Судові рішення у справах № 903/457/23, № 903/438/23, 903/623/23 набрали законної сили, сума заборгованості 3698189,65 грн ФГ “Гранд-Агро 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ “Агропросперіс Банк», яка стягнута зазначеними рішеннями суду у загальному порядку відповідачем не була спростована, контрозрахунку не подано.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Приписами ст. 19 Закону України «Про заставу» зазначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Судом відхиляються заперечення відповідача, щодо не виконання позивачем у даній справі вимог ч.3 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки у справі № 903/980/24 банком подано позов про звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку. У зазначеному законі, конкретизовано дії стягувача при звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку та позасудовому порядку на предмет забезпечувального обтяження. Саме у відповідності до ч.1 ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. На відміну від положень ч.1 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», де передбачено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а інші обтяжувачі, цього ж рухомого майна, як судом встановлено у даному випадку відсутні.
На переконання суду, у відповідності до положень ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» при зверненні стягнення на предмет застави у судовому порядку, не передбачено до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, на відміну від позасудового порядку, про що і домовились сторони у договорах застави(п.4.1), протилежне перешкоджає доступу до правосуддя та одержання судового захисту.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 11013,65 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73,74, 77, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості у сумі 3698189,65(три мільйони шістсот дев'яносто вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 65 копійок) грн Фермерського господарства “Гранд-Агро 2019» перед Акціонерним товариством “Агропросперіс Банк»(бульвар Вацлава Гавела,6, корпус 3, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 35590956) за кредитними угодами: № 2-864-2.3/0_3 від 27.10.2021 року, № 3-864 від 27.10.2021 року, № 4-864-овер від 27.10.2021 року до Генерального кредитного договору № 864 від 18.02.2021 року на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) майно, що є предметом застави за договором застави № 864-авто-TOYOTA від 06.07.2022 року та за договором застави № 864-с/г-тех від 18.02.2021 року, а саме:
загальний легковий універсал-В TOYOTA LAND CRUSER 150 (рік випуску: 2013, заводський номер: НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: АС2724ВI, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 );
трактор колісний БЕЛАРУС-1523 (рік випуску: 2016, заводський номер: НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 , що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12).
3. Встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства “Агропросперіс Банк» (бульвар Вацлава Гавела,6, корпус 3, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 35590956) витрати по сплаті судового збору у розмірі 11013,65 грн (одинадцять тисяч тринадцять гривень 65 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
14.03.2025.
Суддя А. С. Вороняк