ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"13" березня 2025 р. Справа № 906/214/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б.
розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про роз'яснення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року по справі №906/214/24
за позовом Приватного підприємства "Оріон"
до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області
про стягнення 185 000 грн
Приватне підприємство "Оріон" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі - Відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (надалі - Відповідач 2) про стягнення збитків у розмірі 185 000 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року, апеляційну скаргу Позивача задоволено, рішення Господарського суду Житомирської області від 23 липня 2024 року скасовано, прийнято нове рішення - про задоволення позову.
26 листопада 2024 року Відповідач 1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Крім того, скаржник заявив клопотання про зупинення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 906/214/24 за касаційною скаргою Відповідача 1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року.
22 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Відповідача 1 надійшла заява про роз'яснення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року по справі №906/214/24.
Ухвалою від 11 лютого 2025 року заяву про роз'яснення постанови апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року по справі №906/214/24 залишено без руху.
19 лютого 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків.
Ухвалою від 21 лютого 2025 року продовжено строк для усунення недоліків заяви Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про роз'яснення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року по справі №906/214/24.
3 березня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Відповідно до частини 3 статті 245 Господарського процесуального кодексу Україн суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
Враховуючи наведене, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 березня 2025 року повідомлено заявника про те, що заяву Відповідача 1 про роз'яснення постанови апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року по справі №906/214/24 в суді апеляційної інстанції буде розглянуто без виклику сторін в спрощеному порядку, ухвала по даній справі буде виготовлена до 14 березня 2025 року включно.
Розглянувши заяву Відповідача 1 про роз'яснення судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.
Заява обґрунтована тим, що територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності). При цьому, як вказує заявник, до таких правовідносин відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна. Відповідач 1 вважає, що резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Відтак, на підставі вищевикладеного, керуючись статтею 245 ГПК України, Відповідач 1 просив роз'яснити виконання рішення суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Перевіривши заяву Відповідача 1, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Положеннями статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтею 326 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія апеляційного господарського суду бере до уваги те, що у постанові від 21 березня 2019 року в справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення, за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв про роз'яснення судових рішень встановлені статтею 245 Господарського процесуального кодексу України.
Також судом апеляційної інстанції враховується і те, що Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року в справі №816/1512/15 зазначено, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Таким чином, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Колегія також бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 році в справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
За своєю суттю роз'яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз'яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.
Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Водночас колегією суду встановлено, що у резолютивній частині постанови при стягненні збитків на корись Позивача відсутнє будь-яке покликання на номера та види рахунків.
В той же час, пунктом 5 резолютивної частини постанови на Відповдача 1 покладено витрати з відшкодування судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
При цьому, Відповідач 1 не зазначеє, що реквізиті наведені в пункті 5 резолютивної частини постанови не відовідають дійсності.
В той же час суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що за такими ж реквізитами Відповідачем 1 сплачувався судовий збір як при подання касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду, яку просить роз'яснити Відповідач 1, так і за подання заяви про роз'яснення цієї постанови. В призмі зазначеного доводи заяви у цій частині є надуманими.
Крім того, дана заява, окрім як цитування нормативно-правових актів не містить конкретного зазначення в чому саме полягає потреба роз'яснення судового рішення, та в чому вбачається його нечіткість, неясність та незрозумілість для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
При цьому колегія суддів наголошує, що механізм роз'яснення судового рішення, визначений статтею 245 Господарського процесуального кодексу України, не може використовуватись, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення.
В даному випадку, звертаючись із заявою про роз'яснення судового рішення, Відповідач 1 фактично намагається змінити саме резолютивну частину постанови, що є апріорі неможливим.
Крім того суд критично ставиться до поданого клопотання про роз'яснення судового рішення, адже воно не містить посилань на те, що певні частини постанови суду викликають труднощі в їх розумінні.
Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року в даній справі викладена у послідовності, що визначена статтею 282 Господарського процесуального кодексу України, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, розуміння її змісту не викликає жодних труднощів та не потребує зайвої деталізації (за результатами розгляду касаційної скарги Відповідача 1 на дану постанову суд касаційної інстанції відмовив у відкритті провадження у справі; том 1, а.с. 166-167).
Із врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судове рішення є зрозумілим і таким, що не припускає різного тлумачення, судом не встановлено обставин, що утруднюють виконання судового рішення, судове рішення є цілком зрозумілим та роз'ясненню не підлягає, у зв'язку з чим в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення у справі №906/214/24.
Керуючись статтями 234, 235, 245, 281 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про роз'яснення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2024 року по справі №906/214/24 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.