ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 березня 2025 року Справа № 924/407/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача: Горбач І.В. (в режимі відеоконференції);
відповідача: Доценко О.О., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року (повний текст складено 19.11.2024) та апеляційні скарги Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві та АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року у справі №924/407/24 (суддя Грамчук І.В.)
за позовом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз"
про стягнення 2198000,00 грн
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2024 у справі №924/407/24 позов Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" про стягнення 2198000,00 грн задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві 398 000,00 грн заборгованості, 5970,00 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову - відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволити у повному обсязі та стягнути з Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві на користь АТ "Оператор газорозподільної систем "Хмельницькгаз" 32 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про ухвалення додаткового рішення у даній справі відмовити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.112024 у справі №924/407/24. Призначено справу №924/407/24 до розгляду на 03.02.2025 об 11:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24. Призначено справу №924/407/24 до розгляду на 03.02.2025 об 11:30 год. Об'єднано апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2024 та апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24. Призначено справу №924/407/24 до розгляду на 03.02.2025 об 11:30 год. Об'єднано апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2024 та апеляційні скарги АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" та Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі №924/407/24 оголошено перерву в судовому засіданні до 10 березня 2025 року о 12:30 год.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційних скаргах та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2024 у справі №924/407/24 та апеляційну скаргу АТ "ОГС "Хмельницькгаз" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24 задоволити, додаткове рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні заяви АТ "ОГС "Хмельницькгаз" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 серпня 2023 року між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві м. Київ (охорона/позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" (замовник/відповідач) був укладений ооговір №87-Д/2023 про надання послуг з охорони безпеки та порядку, згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.4., 2.1., 2.3, 2.5 якого передбачено, що охорона зобов'язується надати замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території (об'єкті) замовника, що розташований за адресою: 29000, м. Хмельницький, просп. Миру, буд. 41, що вказана в дислокації. Обов'язковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у замовника документів, що засвідчують його повноваження на володіння (користування) об'єктом у формі права власності або оренди, копії яких, завірені печаткою замовника, надаються охороні. Заходи охорони на об'єкті здійснюється у дні і години, вказані у дислокації. Система здійснення охоронних заходів щодо об'єкта визначається замовником та погоджується з охороною. Ціна вартості за одну годину охорони одним працівником поліції за цим договором становить: 200,00 грн, у тому числі ПДВ в вартості 33,33 грн. Оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої 100% оплати шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1 цього договору на рахунок охорони до початку виконання охоронних заходів. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні строку дії договору.
Відповідно до п. 2.6 договору, сторони фіксують факти здійснення господарських операцій за договором шляхом ведення первинних документів в електронному вигляді, у зв'язку з чим сторони визнають всі первинні бухгалтерські документи за договором в електронному вигляді, які були виконані, опрацьовані, відправлені, передані, отримані для зберігання, використання, знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності з підтвердженням факту отримання таких документів в процесі здійснення господарської діяльності сторін через систему електронного документообігу М.Е.Doc, поданих в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису, як оригінал.
Згідно наявних в матеріалах справи Додатків №№ 1, 2 до договору від 15.08.2023 (дислокація об'єктів, що охороняється) передбачено вартість однієї години роботи кожного працівника Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві задіяного на виконання умов договору - 200,00 грн з ПДВ.
15 серпня 2023 року між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (сторона-1/позивач) та Управлінням поліції охорони в Хмельницькій області (сторона-2) укладено договір №90-Д/2023 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку на території іншого регіону (субпідряд), у відповідності до якого сторона-1 доручає, а сторона-2 зобов'язується надавати послуги з охорони публічної безпеки і порядку (послуги з озброєної фізичної охорони території) Акціонерному товариству "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз", зазначених у Дислокації - додаток 1 до договору.
У додатковій угоді №1 від 09.11.2023 сторони за взаємною згодою домовились розірвати договір №87-Д/2023 від 15.08.2023 починаючи з 00 год. 00 хв 15.11.2023.
Згідно наказу начальника Управління поліції охорони в Хмельницькій області №270-Д від 14.11.2023 здійснення охорони об'єкта замовника за відповідною адресою припинено з 15.11.2023.
Як вказує позивач, ним помісячно були надані послуги охорони із забезпечення публічної безпеки та порядку на території замовника на загальну суму 2 198 000,00 грн.
За вказані періоди надання послуг, відповідачу були виставлені відповідні Рахунки-фактури, а саме: №000001257 від 15 серпня 2023 р. на суму 398000,00 грн, №000001354 від 01 вересня 2023 р. на суму 720000,00 грн, №000001501 від 01 жовтня 2023 р. на суму 744000,00 грн, №000001682 від 01 листопада 2023 р. на суму 336000,00 грн, які надіслані відповідачу, в системі електронного документообігу M.E.Doc та всі названі рахунки отримані відповідачем, про що свідчить відповідний електронний звіт про доставку кожного.
На виконання умов договору, відповідачу також були надіслані відповідні Акти прийому-здачі наданих послуг, а саме: №000001128 за серпень 2023 р. на суму 398 000,00 грн, №000001224 за вересень 2023 р. на суму 720 000,00 грн, №000001407 за жовтень 2023 р. на суму 744 000,00 грн, №000001579 за листопад 2023 р. на суму 336 000,00 грн.
Відповідачем підписано акт прийому-здачі наданих послуг №000001128 за серпень 2023 р. на суму 398 000,00 грн.
Натомість, акти №000001224 за вересень 2023 р. на суму 720 000,00 грн, №000001407 за жовтень 2023 р. на суму 744 000,00 грн, №000001579 за листопад 2023 р. на суму 336 000,00 грн відповідачем не підписані.
Як вказує позивач, послуги охорони із забезпечення публічної безпеки та порядку на території замовника за серпень - листопад 2023 р. відповідачем оплачені не були, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 2 198 000,00 грн.
Враховуючи викладене, Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" заборгованості за надані послуги в розмірі 2 198 000,00 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вже зазначалося вище, 15.08.2023 між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві м. Київ (охорона) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" м. Хмельницький (замовник) був укладений договір №87-Д/2023 про надання послуг з охорони безпеки та порядку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому-здачі наданих послуг №000001128 за серпень 2023 р. на суму 398 000,00 грн підписаний та скріплений печатками сторін.
Разом з тим, акти прийому-здачі наданих послуг №000001224 за вересень 2023 р. на суму 720 000,00 грн, №000001407 за жовтень 2023 р. на суму 744 000,00 грн, №000001579 за листопад 2023 р. на суму 336 000,00 грн, направлені замовнику для підписання та оплати, проте відповідачем не підписані з посиланням на невиконання послуг з охорони безпосередньо позивачем.
У відповідності до п. 2.5 договору, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні строку дії договору.
Враховуючи непідписання Актів прийому-здачі наданих послуг №000001224 за вересень 2023 р. на суму 720 000,00 грн, №000001407 за жовтень 2023 р. на суму 744 000,00 грн, №000001579 за листопад 2023 р. на суму 336 000,00 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 398000,00 грн, що підтверджується Актом прийому-здачі наданих послуг №000001128 за серпень 2023р.
При цьому, позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо нездійснення оплати вартості наданих послуг за Актом прийому-здачі наданих послуг №000001128 за серпень 2023р., строк виконання яких настав згідно п.п. 2.1, 2.3 договору.
Натомість, належних та допустимих доказів виконання позивачем зобов'язань за договором №87-Д/2023 про надання послуг з охорони безпеки та порядку саме співробітниками Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві м.Київ матеріали справи не містять.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем за надання послуг згідно Акту прийому-здачі наданих послуг №000001128 за серпень 2023р., то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 398 000,00 грн обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 901, 903 ЦК України.
При цьому, у стягненні основного боргу 1 800 000,00 грн згідно Актів прийому-здачі наданих послуг №000001224 за вересень 2023 р., №000001407 за жовтень 2023 р., №000001579 за листопад 2023 р., суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх пред'явлено до стягнення безпідставно.
Щодо доводів скаржника про те, що надання послуг охорони саме працівниками позивача підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про відрядження, посвідчення про відрядження, звітами про використання коштів, рапортами поліцейських на отримання табельної вогнепальної зброї для здійснення заходів охорони, повідомленнями про організацію контролю за нарядом поліції охорони, контрольними картками перевірки несення служби та результатів роботи наряду УПОФБ в м. Києві з виконання заходів охорони, то колегія суддів зазначає, що останні не підтверджують надання послуг з охорони за адресою м. Хмельницький, пр. Миру, 41.
Додані до матеріалів справи посвідчення про відрядження працівників Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві №333 з 15.08.2023 по 29.08.2023, №332 з 15.08.2023 по 29.08.2023 та №334 з 15.08.2023 по 29.08.2023, №362 з 29.08.2023 по 12.09.2023, №361 з 29.08.2023 по 12.09.2023, №360 з 29.08.2023 по 12.09.2023, №382 з 12.09.2023 по 01.10.2023, №381 з 12.09.2023 по 01.10.2023, №387 з 12.09.2023 по 01.10.2023, в яких наявні відмітки про виїзд у відрядження, прибуття до пункту призначення, виїзду з нього, приїзду до місця постійної роботи, доводять лише факт перебування працівників Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві з 15.08.2023 по 01.10.2023 у відрядженні, місцем призначення яких було Управління публічної охорони в Хмельницькій області, проте не доводять жодним чином факт надання послуг охорони, які повинні були надані згідно договору №87-Д/2023 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку за адресою м. Хмельницький, пр. Миру, 41.
Щодо доводів скаржника, що Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві та Управління поліції охорони в Хмельницькій області є територіальними органами Національної поліції, підпорядковуються одному департаменту - Департаменту поліції охорони, а працівники поліції цих управлінь наділені виключно однаковими правами та обов'язками передбаченими Законом України "Про національну поліцію", а відтак залучення поліцейських з Управління поліції охорони в Хмельницькій області жодним чином не могло вплинути на якість надання послуг охорони, відповідальність за які несе виключно позивач, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, Управління поліції з охорони з фізичної безпеки в м. Києві є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 40109105, місцезнаходження якої 03065, місто Київ, вул. Василя Чумака, 8А. Розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу - наказ Національної поліції №56.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, Управління поліції охорони в Хмельницькій області є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 40108929, місцезнаходження якої 03065, місто Хмельницький, вул. Тернопільська, 6/1. Розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу - Постанова Кабінету Міністрів України №834.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію", територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Статтею 82 Цивільного кодексу України встановлено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
З огляду на наведені норми права, колегія суддів зазначає, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає покладення виконання обов'язків за укладеними господарськими договорами з однієї юридичної особи публічного права на іншу юридичну особу або взаємне виконання їх зобов'язань по укладеним господарським договорам.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Відповідно ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Однак, договір, укладений 15.08.2023 між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві та АТ "Хмельницькгаз" №87-Д/2023 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, не містить жодної норми про можливість покладення зобов'язань з надання послуг охорони на третю особу без згоди замовника.
Разом з тим, позивачем на підтверження надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку надано серед іншого, і договір субпідряду №90-Д/2023 від 15.08.2023, укладений між Управлінням поліції охорони в Хмельницькій області та Управлінням поліції з охорони з фізичної безпеки в м. Києві, згідно умов якого Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві доручає, а Управління поліції охорони в Хмельницькій області зобов'язується надавати послуги з охорони публічної безпеки і порядку (послуги з озброєної фізичної охорони території АТ "Хмельницькгаз", зазначених у Дислокації - додаток 1 до договору).
У відповідності до Додатку 1 до договору субпідряду Управління поліції охорони в Хмельницькій області для виконання умов основного договору охорони забезпечило 3 поліцейських, а починаючи з 01.10.2023 відповідно до додаткової угоди №1 - 5 поліцейських.
Тобто, всупереч ст.ст. 527, 901, 902 Цивільного кодексу України позивачем на власний розсуд, без будь-якого погодження з замовником, укладено договір з іншою юридичною особою щодо покладення обов'язків по охороні об'єкта, який належить на праві власності АТ "Хмельницькгаз".
Крім того, договір №90-Д/2023 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку на території іншого регіону (субпідряд) взагалі не містить будь-яких посилань на договір №87-Д/2023 про надання послуг з охорони публічної безпеки, а також доказів, які б вказували про взаємозв'язок таких договорів.
Також колегія суддів зазначає щодо нерелевантності до даних правовідносин судової практики, на яку посилається апелянт, оскільки висновки, на які посилається заявник, стосуються правовідносин та обставин, які відрізняються від тих, що є предметом розгляду в даній справі. Вказана постанова Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №914/11/22 стосується саме договорів підряду, тоді як підставою позову у даній справі є договір надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Щодо апеляційних скарг на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2024 у справі №924/407/24 позов Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" про стягнення 2198000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві 398000,00 грн заборгованості, 5970,00 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову - відмовлено.
11 листопада 2024 року від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32800,00 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
Натомість, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 01.02.2023 у справі №921/262/19.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
В той же час колегія апеляційного господарського суду бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг)і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);
- застосування відповідних положеньстатті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);
- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог(частина першастатті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першоюстатті 221 ГПК України(пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);
- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);
- частина дев'ятастатті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).
У зв'язку із викладеним, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення судових дебатів, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18 та в ухвалах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №908/1238/18, від 07.04.2020 у справі №910/2022/19, від 31.05.2022 у справі №922/1045/21, від 05.10.2021 у справі №910/2891/20, від 22.06.2022 у справі №922/2339/21, від 13.09.2022 у справі №908/273/21, від 04.10.2022 у справі №914/2380/21.
При цьому варто зазначити, що норми ГПК України не обмежують сторін у праві (можливості) подати разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявити, зокрема, усно до закінчення судових дебатів, про відшкодування судових витрат в суді першої інстанції.
Водночас відповідачем не виконані усі вимоги вказаного процесуального законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, що складає 40 000,00 грн.
Однак, дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не подавав до прийняття рішення докази, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства.
Відповідну заяву з наданням підтверджуючих доказів відповідачем викладено у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі №924/407/24 від 11.11.2024, яка була подана вже після закінчення розгляду справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції для встановлення факту того, чи робилась така заява представником відповідача в усному порядку до закінчення судових дебатів у справі, листом №924/407/24/632/25 від 05.02.2025 звернувся до Господарського суду Хмельницької області для надання доступу до записів судових засідань по справі №924/407/24 від 10.07.2024, 16.09.2024, 07.10.2024, 23.10.2024.
Прослухавши відеозаписи судових засідань в суді першої інстанції та протоколу цих засідань, на яких був присутній представник відповідача, апеляційним господасрьким судом встановлено, що останній не робив також й усної заяви про відшкодування судових витрат в суді першої інстанції до закінчення судових дебатів та про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення господарським судом.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" не дотримано положень ст. 124, ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув та, як наслідок, не надав цьому належної правової оцінки.
Відтак, у місцевого господасрького суду були відсутні підстави для здійснення перевірки наданих заявником доказів та надання їм оцінки, з огляду на встановлений факт недотримання відповідачем вищевказаних положень ГПК України, що визначають процедуру звернення до суду з вимогою відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомоги. Інших обставин для розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, апеляційним господарським судом не встановлено.
Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені також в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/12671/21, від 01.02.2023 у справі №921/262/19.
Оскільки АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" не заявило про необхідність розподілу судових витрат до закінчення судових дебатів, не подавало до прийняття рішення доказів, які б підтверджували понесення ним судових витрат саме в сумі 32 800,00 грн, як і не заявило на виконання вимог статті 221 та частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №924/407/24.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №924/407/24 прийняте з порушенням норм процесуального права, з огляду на що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а додаткове рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні заяви АТ "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити; апеляційну скаргу відповідача слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року у справі №924/407/24 та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року у справі №924/407/24 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року у справі №924/407/24 задоволити.
3. Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року у справі №924/407/24 скасувати.
Прийняти нове рішення.
"В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Хмельницькгаз" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "12" березня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.