вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2025 р. Справа№ 920/461/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
на рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 (повне рішення складене та підписане 01.07.2024)
у справі №920/461/24 (суддя: Вдовенко Д.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП»
про стягнення 141 511 грн 68 коп
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Позивач подав позовну заяву, у якій просить суд стягнути з відповідача 141 511 грн 68 коп. штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару відповідно до договору поставки № ЦЗВ-03-03023-01 від 03.08.2023, укладеного між сторонами.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі №920/461/24 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» 1704 грн 96 коп. штрафу, 3028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Судом визнано вимоги позивача правомірними та обґрунтованими в частині нарахування та заявлення до стягнення штрафу в сумі 3409 грн. 92 коп. за несвоєчасну поставку товару за рознарядкою від 14.11.2023 №ЦЗВ-20/4376 на суму 22732 грн. 80 коп, натомість як в іншій частині, щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 138 101 грн. 76 коп., судом відмовлено у задоволенні позову за його необґрунтованістю, оскільки суд не встановив факту прострочення відповідачем строку поставки товару вартістю 920678 грн 40 коп. за рознарядкою від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424.
Разом з цим, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50% - до 1704 грн 96 коп.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі №920/461/24 у частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача 139 806,72 грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» в цій частині задовольнити.
Також скаржник просить суд витребувати для огляду в суді оригінал поштової накладної 0304911160810 за операцією «Вручення та лист відділення № 42202 АТ «Укрпошта» від 29.01.2024 № 03049.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/461/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/461/24.
05.08.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №920/461/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі №920/461/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відмовлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» у задоволенні клопотання, викладеного у п. 2 прохальної частини апеляційної скарги, про витребування для огляду в суді оригіналу доказу.
Розпорядженням керівника апарату суду від 13.11.2024 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/461/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 прийнято до провадження справу №920/461/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі №920/461/24 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
09.10.2024 через систему електронний суд від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, ухваленим за відсутності з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник не погоджується з висновками суду щодо зменшення суми штрафних санкцій та вважає, що підстави для застосування господарським судом першої інстанції ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України, якими передбачена можливість зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, відсутні.
Позивач наводить свої заперечення щодо висновків суду стосовно отримання рознарядки від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 лише на підставі інформації, зазначеної у листі-відповіді АТ «Укрпошта», та вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку, що поштове відправлення за № 0304911160810 було отримане уповноваженим представником Відповідача 30.11.2023, а отже датою початку перебігу строку надання послуг згідно з Договором є 01.12.2023, а кінцевою датою виконання Відповідачем зобов'язання з поставки Товару є 30.12.2023.
За доводами скаржника, судом ухвалено оскаржуване рішення без дослідження оригіналу поштової накладної за трек-номером 0304911160810, з якої вбачається, що дата проведеної оператором поштового зв'язку операції «Вручення» є 20.11.2023 о 16:23:52, а судом першої інстанції не було надано Позивачу часу та можливості спростувати доданий до матеріалів справи №920/461/24 додатковий доказ (лист АТ «Укрпошта»), на підставі якого господарським судом першої інстанції зроблено хибний висновок, покладений в основу оскаржуваного рішення.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів позивача, зазначаючи наступне:
- судом першої інстанції зроблено вмотивований висновок щодо можливості та необхідності зменшення розміру штрафних санкцій;
- судом правильно встановлено момент одержання Відповідачем Рознарядки (дозволу) від 15.11.2023 № ЦЗВ- 20/4424 на відвантаження Товару на суму 920 678, 40 грн з ПДВ, а саме одержання її засобами поштового зв'язку через Національного оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» - 30.11.2023 згідно накладної №0304911160810.
Відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Також відповідачем заявлено клопотання про долучення нових доказів - Рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/187/24, Постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 920/187/24, Рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2024 у справі № 920/489/24, які мають суттєве значення для вирішення питання по суті.
За доводами відповідача, у вказаних судових справах рішеннями суду встановлено факт одержання відповідачем 30.11.2023 поштового відправлення за накладною № 0304911160810, у якому й містилася Рознарядка від 15.11.2023 № ЦЗВ- 20/4424.
2.4. інші процесуальні дії у справі:
Судом було розглянуто клопотання скаржника про витребування для огляду в суді оригіналу доказу та відмовлено в його задоволенні ухвалою суду від 20.09.2024.
Щодо клопотання відповідача про долучення доказів - рішень судів в інших справах, на які відповідач посилається у відзиві на апеляційну скаргу в обгрунтування заперечень на доводи апелянта - судова колегія зазначає, що такі доводи та посилання будуть враховані судом апеляційної інстанції при оцінці доводів сторін.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
03.08.2023 між сторонами укладений договір поставки № ЦЗВ-03-03023-01 відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивачу товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до автогальмівного обладнання).
Згідно з п. 1.3. договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікаціях до договору.
За умовами п. 2.4. договору покупець має право проводити перевірку технології виробництва товару та приймання його за якістю у виробника з використанням виробничого обладнання.
Для товару, що підлягає інспекторському контролю відповідно до вимог тендерної документації, при прийманні товару обов'язкова наявність документів про якість (паспорт виробу, сертифікат якості) на поз. 1 Специфікації №2, №3, №4 з відміткою інспектора-приймальника AT «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки покупця відповідно до «ІНКОТЕРМС» у ред. 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови договору матимуть перевагу.
Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Місце поставки - згідно рознарядки покупця.
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.5. договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка поштового програмного забезпечення покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. договору).
Відповідно до п. 9.3.1. договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, в межах строків, визначених умовами договору (п. 16.1. договору).
Розділом 19 договору визначено місцезнаходження та реквізити сторін, в тому числі електронна адреса постачальника.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Відповідно до матеріалів справи 14.11.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача (oootemp1545@gmail.com) рознарядку від 14.11.2023 №ЦЗВ-20/4376 на відвантаження товару вартістю 22 732,80 грн з ПДВ.
Згідно з відміткою про отримання, рознарядка від 14.11.2023 № ЦЗВ-20/4376 отримана відповідачем 14.11.2023. Відмітка про отримання засвідчена підписом та печаткою заводу.
Також 14.11.2023 позивач направив рознарядку від 14.11.2023 № ЦЗВ-20/4376 на поштову адресу відповідача (опис вкладення, поштова накладна від 14.11.2023). Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ця рознарядка отримана відповідачем поштою 20.11.2023.
16.11.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача (oootemp1545@gmail.com) рознарядку від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 на відвантаження товару вартістю 920 678,40 грн з ПДВ.
Зазначену рознарядку 16.11.2023 позивач також направив відповідачу на поштову адресу (опис вкладення, поштова накладна від 16.11.2023). Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення рознарядка отримана відповідачем поштою 20.11.2023.
Відповідно до видаткових накладних № 72, 74 від 14.12.2023 та товарно-транспортної накладної № Р14/1 від 14.12.2023 відповідач передав позивачу товар на суму 164 812 грн 80 коп. 18.12.2023.
Відповідно до видаткової накладної № 79 від 28.12.2023 та товарно-транспортної накладної № Р28 від 28.12.2023 відповідач передав позивачу товар на суму 778 598 грн 40 коп. 29.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 141 511 грн 68 коп. штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару загальною вартістю 943 411 грн 20 коп. відповідно до п. 9.3.1. договору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Щодо рознарядки від 14.11.2023 №ЦЗВ-20/4376.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рознарядка від 14.11.2023 №ЦЗВ-20/4376 на відвантаження товару вартістю 22 732,80 грн була отримана відповідачем 14.11.2023, про що свідчить відмітка відповідача про отримання на рознарядці.
Твердження відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що відмітка на рознарядці не є належним доказом, не спростовує факту її отримання саме 14.11.2023, оскільки відмітка про отримання засвідчена підписом та печаткою заводу.
З урахуванням умов договору щодо строків поставки, товар за вказаною рознарядкою відповідач був зобов'язаний поставити до 14.12.2023 включно.
Відповідно до видаткової накладної № 72 від 14.12.2023, товар отриманий позивачем 18.12.2023, а отже прострочення строку поставки товару складає 3 дні.
Вказане сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду сторонами не оспорюється.
Щодо рознарядки від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424.
Суд встановив, що рознарядка від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 на відвантаження товару вартістю 920 678,40 грн направлена позивачем на електронну адресу відповідача не зазначену в договорі.
Направлення позивачем рознарядки відповідачу на електронну адресу не зазначену у договорі не є належним доказом повідомлення відповідача відповідно до п. 4.5. договору, який чітко визначає одним із способів направлення рознарядки - на електрону адресу зазначену в договорі.
Отже, підтвердження відповідача про отримання рознарядки від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 електронною поштою в матеріалах справи відсутнє.
Вказану рознарядку 16.11.2023 позивач також направив відповідачу на поштову адресу (опис вкладення, поштова накладна від 16.11.2023 № 0304911160810).
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0304911160810 рознарядка від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 отримана відповідачем поштою 20.11.2023 згідно з відміткою на повідомленні про вручення засвідченої підписом працівника поштового зв'язку.
Разом з цим, відповідно до листа відділення № 42202 АТ «Укрпошта» від 29.01.2024, яке подане відповідачем на спростування, поштове відправлення № 0304911160810 було отримане особисто представником відповідача - начальником цеху Заєць О.В. 30.11.2023, що підтверджено його особистим підписом на поштовій накладній № 0304911160810. Копія поштової накладної № 0304911160810 додана до листа відділення № 42202 АТ «Укрпошта».
У листі від 29.04.2024 щодо пересилання поштового відправлення № 0304911160810 АТ «Укрпошта» підтверджує вручення відповідного поштового відправлення адресату 30.11.2023 та зазначає про помилкове створення події вручення 20.11.2023.
За цих обставин, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304911160810, додане позивачем до позовної заяви, не містить підпису одержувача (тільки підпис працівника поштового зв'язку), на відміну від копії поштової накладної № 0304911160810, яка подана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву (додаток до листа відділення № 42202 АТ «Укрпошта» від 29.01.2024), судом першої інстанції прийнято як належний доказ отримання рознарядки від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 копію поштової накладної № 0304911160810, що містить особистий підпис представника відповідача - начальника цеху Заєць О.В. про отримання відправлення 30.11.2023, з чим погоджується судова колегія з урахуванням критерію вірогідності доказів.
Відтак, з урахуванням умов договору щодо строків поставки, товар за вказаною рознарядкою відповідач був зобов'язань поставити до 30.12.2023 включно.
Відповідно до видаткових накладних № 74 від 14.12.2023, № 79 від 28.12.2023 товар загальною вартістю 920678 грн 40 коп. отриманий позивачем 18.12.2023 та 29.12.2023.
Тобто, прострочення строку поставки товару відсутнє.
За викладених обставин, судом першої інстанції вмотивовано визнано вимоги позивача обґрунтованими в частині нарахування штрафу в сумі 3409 грн. 92 коп. за несвоєчасну поставку товару за рознарядкою від 14.11.2023 №ЦЗВ-20/4376 на суму 22732 грн. 80 коп, натомість як в іншій частині, щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 138 101 грн. 76 коп., судом відмовлено у задоволенні позову за його необґрунтованістю, оскільки судом не встановлено факту прострочення відповідачем строку поставки товару вартістю 920678 грн 40 коп. за рознарядкою від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424, з чим погоджується судова колегія.
Щодо зменшення розміру штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат.
Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50% - до 1704 грн 96 коп, вважаючи таке зменшення розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення штрафних санкцій судом першої інстанції враховано, що розмір нарахованого та заявленого позивачем до стягнення штрафу становить 15 % від вартості непоставленого у строк товару, що є надмірним, а також те, що відповідач повністю виконав зобов'язання щодо поставки товару з незначним простроченням у 3 дні; враховано відсутність в матеріалах справи доказів того, що порушення відповідачем зобов'язання завдало збитків позивачу, а також те, що штраф не може розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з належним виконанням господарських зобов'язань.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення штрафу врахував інтереси обох учасників справи, як і врахував незначне прострочення відповідачем своїх зобов'язань, а тому обґрунтовано дійшов висновку щодо зменшення розміру штрафу на 50%, що скаржником не спростовано.
Доводи апелянта про те, що судом ухвалено оскаржуване рішення без дослідження оригіналу поштової накладної за трек-номером 0304911160810 та не було надано позивачу часу та можливості спростувати доданий до матеріалів справи №920/461/24 додатковий доказ (лист АТ «Укрпошта») колегія суддів оцінює критично, оскільки по - перше, скаржником не обґрунтовано, яким саме чином дослідження судом належної копії доказу, а не його оригіналу, вплинуло на законність висновків суду, а по - друге, виходячи з матеріалів справи, судова колегія акцентує увагу, що у сторін було достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав та подання відповідних заяв / заперечень / клопотань, якими сторони користуються на власний розсуд.
Посилання відповідача на судові справи № 920/187/24 та № 920/489/24 суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування - а в даному випадку обставини, що входять до предмету доказування, встановлюються судом на підставі наявних в матеріалах справи.
Заперечення позивача щодо висновків суду стосовно отримання рознарядки від 15.11.2023 № ЦЗВ-20/4424 лише на підставі інформації, зазначеної у листі-відповіді АТ «Укрпошта», у зв'язку з чим на переконання позивача суд дійшов до неправомірного висновку, що поштове відправлення за № 0304911160810 було отримане уповноваженим представником відповідача 30.11.2023, а, отже, кінцевою датою виконання відповідачем зобов'язання з поставки Товару є 30.12.2023 - колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки такі висновки суду були зроблені на підставі оцінки доказів як окремо, так і в їх сукупності з урахуванням критерію вірогідності. Натомість, позивачем не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі № 920/461/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі № 920/461/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі № 920/461/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.06.2024 у справі № 920/461/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко