вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2025 р. Справа№ 910/5802/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Моцайко В.С.;
від відповідача: Єфремов В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 (повний текст складено 13.12.2024)
у справі №910/5802/24 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 2 628 847,73 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості в сумі 2 628 847,73 грн за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2316/02/21 від 15.09.2021, з яких інфляційні втрати у сумі 1 034 423,62 грн та 3% річних у сумі 1 594 424,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної сплати вартості наданих позивачем послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у період з січня по березень 2024 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 у справі №910/5802/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" інфляційні втрати у сумі 1 034 423,62 грн 62 коп., 3 % річних у сумі 1 594 424 грн 11 коп. та судовий збір у сумі 39 432 грн 71 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що в умовах недоведеності факту наявності заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за надані послуги згідно з пунктом 5 Положення про ПСО, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, підстав для застосування у спірних правовідносинах підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО - немає, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання Гарантованого покупця в частині оплати послуг за договором у період з січня по березень 2024 року є простроченим.
Погоджуючись із здійсненим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції зазначив, що при розрахунку позивач включив у базу нарахування матеріальних втрат не тільки прогнозовану або фактичну вартість за певний період, а і непогашену заборгованість за попередні періоди, що відповідає інституту застосування ст. 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 у справі №910/5802/24 та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції безпідставно відхилив та не надав оцінки доводам відповідача щодо неправильності розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат;
- нарахування 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний є неправомірним та свідчить про суперечливість поведінки позивача;
- після закінчення розрахункового місяця, зобов'язання підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг;
- відповідно до положень договору настала відкладальна обставина, за якою всі розрахунки мають бути здійснені після погашення позивачем заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом»;
- суд першої інстанції не скористався правом зменшити нараховані інфляційні втрати та 3 % річних;
- з урахуванням ситуації, в якій опинилась Держава, зважаючи на важливість підприємства відповідача для економіки України, особливо в період дії режиму воєнного стану, є підстави стверджувати про настання обставин непереборної сили.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/5802/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.03.2025.
Позиції учасників справи
11.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити в силі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.09.2021 між ТОВ "Черкасиенергозбут" (постачальник) та ДП "Гарантований покупець" (замовник) був укладений договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2316/02/21 (далі - договір). За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (п. 1 договору).
Згідно з п. 4 договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Прогнозована вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (п. 5 договору).
Пунктом 6 договору сторони визначили, що до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до цього договору, в електронному вигляді з накладення кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
Відповідно до п. 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно з п. 8 договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Відповідно до пункту 9 договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
У пункті 10 договору сторони домовились, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
У підпункті 1 пункту 12 договору передбачено, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Замовник згідно пункту 13 договору зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору.
Відповідно до п. 16 договору замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1 640 367 014,53 грн за період з січня по березень 2024 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг № 01/2024 від 31.01.2024 на суму 595 903 618,24 грн, № 02/2024 від 29.02.2024 на суму 544 351 850,15 грн, № 03/2024 від 31.03.2024 на суму 500 111 546,14 грн.
Зазначені акти приймання-передачі послуг на вказані вище суми були підписані представниками сторін без претензій та зауважень, що відповідно свідчить про належне виконання позивачем умов договору та виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг.
У свою чергу відповідач сплатив вартість наданих послуг на загальну суму 1 331 709 808,82 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
У подальшому сторонами були підписані акти про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2024, 12.03.2024 та 15.04.2024, за якими сторони, керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями сторін, зокрема, зі сплати відповідачем заборгованості у загальній сумі 308 657 205,71 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що в умовах недоведеності факту наявності заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за надані послуги згідно з пунктом 5 Положення про ПСО, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, підстав для застосування у спірних правовідносинах підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО - немає, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання Гарантованого покупця в частині оплати послуг за договором у період з січня по березень 2024 року є простроченим.
Погоджуючись із здійсненим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції зазначив, що при розрахунку позивач включив у базу нарахування матеріальних втрат не тільки прогнозовану або фактичну вартість за певний період, а і непогашену заборгованість за попередні періоди, що відповідає інституту застосування ст. 625 ЦК України.
Однак, колегія суддів частково не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з ч. 1 та п. 2 частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Частиною 3 вказаного Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов'язки.
05.06.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 483 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення про ПСО).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (спеціальні обов'язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1 640 367 014,53 грн за період з січня по березень 2024 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг № 01/2024 від 31.01.2024 на суму 595 903 618,24 грн, № 02/2024 від 29.02.2024 на суму 544 351 850,15 грн, № 03/2024 від 31.03.2024 на суму 500 111 546,14 грн.
Зазначені акти приймання-передачі послуг на вказані вище суми були підписані представниками сторін без претензій та зауважень, що відповідно свідчить про належне виконання позивачем умов договору та виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг.
У свою чергу відповідач сплатив вартість наданих послуг на загальну суму 1 331 709 808,82 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
У подальшому сторонами були підписані акти про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2024, 12.03.2024 та 15.04.2024, за якими сторони, керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями сторін, зокрема, зі сплати відповідачем заборгованості у загальній сумі 308 657 205,71 грн.
Заперечень щодо об'ємів наданих послуг, їх вартості та дат погашення заборгованості сторонами не наведено.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем надані послуги були оплачені із порушенням строку, встановленого умовами договору, у зв'язку з чим позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Водночас, відповідач факт такого прострочення заперечує з огляду на положення пункту 5 Положення про ПСО, який передбачає у спірних правовідносинах відкладальну обставину.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, істотною умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вірно встановлено судом, пунктом 7 договору закріплено порядок оплати відповідачем вартості послуг, а згідно з пунктом 8 договору - фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Частинами 1, 5 статті 212 ЦК України унормовано, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 зауважив, що аналіз положень частини першої статті 212 Цивільного кодексу України свідчить, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Із матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 між ТОВ "Черкасиенергозбут" та ДП "НАЕК "Енергоатом" був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00411.
Пунктом 6 додатку 1 до цього договору встановлений наступний порядок оплати: Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином: за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
При порівнянні строків оплати у договорі про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2316/02/21 від 15.09.2021 та у договорі купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00411 від 24.09.2021 вбачається синхронність платежів, які має здійснити відповідач на виконання умов договору № 2316/02/21 від 15.09.2021, із платежами, які має здійснити позивач на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором № 65-150-SD-21-00411 від 24.09.2024.
При цьому в пункті 1 Положення про ПСО зазначено, що в Положенні визначаються джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Водночас, відповідно до п. 16 Положення про ПСО, виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання. Таким чином розрахунки згідно з Положенням про ПСО між учасниками ринку - це розрахунки по ланцюгу, відповідно до якого кошти, отримані від попереднього учасника ринку в ланцюгу, є джерелом оплати наступному учаснику ринку в ланцюгу. У зв'язку з цим зобов'язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договорами, укладеними на виконання Положення про ПСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу.
Далі, пункт 5 Положення про ПСО від 05.06.2019 № 483 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 № 859) передбачає наступний рух грошових коштів між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів:
- ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснює оплату ДП "Гарантований покупець" за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (додаток 4 до Положення про ПСО);
- ДП "Гарантований покупець" здійснює оплату постачальнику універсальних послуг за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (додаток 2 до Положення про ПСО);
- постачальник універсальних послуг здійснює оплату ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг.
Наведені вище обставини у сукупності дозволяють дійти висновку, що запроваджена фінансова модель ПСО передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами.
Саме в цьому контексті треба розуміти зміст підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО: "Гарантований покупець зобов'язаний, зокрема, оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення".
Такий висновок додатково підтверджується положенням пункту 6.4 договору № 65-150-SD-21-00411 від 24.09.2021, укладеного між ТОВ "Черкасиенергозбут" та ДП "НАЕК "Енергоатом": "У разі наявності у ПУП заборгованості перед продавцем за цим договором, продавець інформує про це Гарантованого покупця відповідно до пункту 8 положення про ПСО шляхом направлення повідомлення з накладенням КЕП керівника уповноваженої особи".
Отже заборгованість позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за укладеним між ними договором може виникнути, в зв'язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО саме від Державного підприємства "Гарантований покупець".
Крім того відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Отже, відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.
Водночас відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 зазначеного наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, з яких вбачається, що позивач закуповував електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.
Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач має перед ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованість за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів.
Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що виконання спеціальних обов'язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме - з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття наказу та до поточного розрахункового періоду між позивачем та ДП "НАЕК "Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.
Отже в умовах недоведеності факту наявності заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за надані послуги згідно з пунктом 5 Положення про ПСО, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для застосування у спірних правовідносинах підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО - немає, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається відповідач у спірних правовідносинах.
З цих підстав є вірним висновок суд першої інстанції, що грошове зобов'язання Гарантованого покупця в частині оплати послуг за договором у період з січня по березень 2024 року є простроченим.
Вказане вище відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, та підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23, від 20.08.2024 у справі № 910/18075/23, від 05.12.2024 у справі № 910/11864/23, від 28.11.2024 у справі № 910/15342/23 та від 30.01.2025 у справі № 910/881/24 між тими ж сторонами та стосовно того ж договору № 2316/02/21 від 15.09.2021.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат зазначив про його арифметичну правильність.
Відхиляючи доводи відповідача, суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної сплати відповідачем перших п'яти платежів за договором, а тому при розрахунку шостого платежу правильно буде рахуватись різниця між вартістю послуг, зазначених в актах, та сумою тих п'яти платежів, які попередньо здійснив відповідач, і щодо яких вже була наявна прострочка.
Суд першої інстанції також вказав, що наданий відповідачем розрахунок є невірним, оскільки при його здійсненні Гарантований покупець не врахував прострочення зобов'язань зі сплати, у зв'язку з чим, на його думку, виник надлишок коштів, які позивач заборгував відповідачу.
Водночас, колегія суддів не погоджується з таким розрахунком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно з п. 8 договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Колегія суддів, проаналізувавши наведені умови договору дійшла до висновку, що прогнозований обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, тоді як фактичний обсяг, який встановлюється по закінченню розрахункового місяця шляхом здійснення розрахунку між різницею вартості послуг за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі та сумою перших п'яти платежів, підлягає оплаті до 14 дня (включно) місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Тобто, при розрахунку за надані послуги постачальник універсальних послуг та замовник зобов'язані використовувати як прогнозований, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у замовника відсутнє право вибору - платити за прогнозований обсяг чи за фактичний обсяг.
Водночас, виходячи із умов договору, замовник зобов'язаний здійснити оплату прогнозованого обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Схожий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.
Крім того, згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
Тобто, у відповідача, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, були зобов'язання із здійснення поетапних попередніх оплат прогнозованої вартості наданих послуг, які, враховуючи умови договору, з моменту підписання акта приймання-передачі послуги перетворились на зобов'язання з оплати фактично наданих послуг, строк оплати за яким сторонами встановлено до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Вказане, зокрема, і узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від у справі № 910/1083/23, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23, від 20.08.2024 у справі № 910/18075/23, від 05.12.2024 у справі № 910/11864/23, від 28.11.2024 у справі № 910/15342/23 та від 30.01.2025 у справі № 910/881/24 між тими ж сторонами та стосовно того ж договору № 2316/02/21 від 15.09.2021.
У вказаних вище постановах Верховний Суд не погодився із здійсненими нарахуваннями 3 % річних та інфляційними втратами за аналогічними договорами з підстав того, що судами не було враховано доводи відповідача щодо їх безпідставного нарахування після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.
Доводи позивача, що фактично акти наданих послуг за січень, лютий та березень 2024 були підписані 10.02.2024, 11.03.2024 та 10.04.2024, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку, згідно умов договору, визначальним є не дата підписання актів приймання-передачі послуги, а закінчення розрахункового місяця, оскільки по його закінченню обов'язок з попередньої оплати послуги (прогнозованої вартості) змінюється на обов'язок зі сплати фактичної вартості.
Колегія суддів відзначає, що порядок підписання актів наданих послуг, встановлений п.п. 9, 10 договору, не змінює ні строку оплати шостого платежу, ні моделі розрахунку його вартості, який наведений вище.
А тому, оскільки згідно умов договору у відповідача обов'язок з оплати прогнозованої вартості існував протягом розрахункового місяця, по закінченню якого такий обов'язок трансформувався у зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, який визначається як різниця між вартістю фактичних послуг та сумою перших п'яти платежів, колегія суддів дійшла до висновку, що нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати на суми платежів прогнозованої вартості послуги після закінчення розрахункового місяця (тобто за надані послуги у січні 2024 - з 01.02.2024, у лютому 2024 - з 01.03.2024, та у березні 2024 - з 01.04.2024) є необґрунтованими.
Здійснивши власний розрахунок 3 % річних за надані послуги у січні 2024, колегія суддів, враховуючи обмеження щодо можливості нарахування таких сум на прогнозовані платежі лише у межах розрахункового місяця, з огляду на здійснені відповідачем проплати, дійшла до висновку, що обґрунтованим розміром 3 % річних за загальний період нарахування з 27.12.2023 по 31.01.2024 на суми прогнозованих платежів є 267 664,97 грн.
Здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за надані послуги у лютому 2024, колегія суддів, враховуючи обмеження щодо можливості нарахування таких сум на прогнозовані платежі лише у межах розрахункового місяця, з огляду на здійснені відповідачем проплати, дійшла до висновку, що обґрунтованим розміром 3 % річних за загальний період нарахування з 30.01.2024 по 29.02.2024 на суми прогнозованих платежів, та з 15.03.2024 по 24.04.2024 на суму фактично наданих послуг, є 82 860,22 грн., а обґрунтованим розміром інфляційних втрат за період з 15.03.2024 по 24.04.2024, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 щодо необхідності заокруглювати індекс споживчих цін до десяткового числа після ком, є 11 699,35 грн.
Здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за надані послуги у березні 2024, колегія суддів, враховуючи обмеження щодо можливості нарахування таких сум на прогнозовані платежі лише у межах розрахункового місяця, з огляду на здійснені відповідачем проплати, дійшла до висновку, що обґрунтованим розміром 3 % річних за загальний період нарахування з 27.02.2024 по 31.03.2024 на суми прогнозованих платежів, та з 16.04.2024 по 24.04.2024 на суму фактично наданих послуг, є 652 462,76 грн., а обґрунтованим розміром інфляційних втрат за період з 12.03.2024 по 28.03.2024 (заборгованість у такий період існувала більше 15 днів), враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 щодо необхідності заокруглювати індекс споживчих цін до десяткового числа після ком, є 511 353,78 грн.
А тому, з огляду на проведені судом апеляційної інстанції розрахунки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 002 987,95 грн 3 % річних та 523 053,13 грн інфляційних втрат.
Доводи відповідача про необхідність зменшення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
В постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені та процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вирішила справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Водночас у справі, що переглядається, обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі № 902/417/18, колегією суддів не встановлено.
Так, розмір відсотків річних не є надмірним порівняно із сумою заборгованості, на які здійснено нарахування, та його визначено у розмірі, який встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Водночас, хоча нарахування процентів річних і інфляційних втрат передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, у вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості зменшення розміру саме відсотків річних, адже розмір втрат від інфляції неможливо зменшити через їх правову природу.
А тому, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, відповідні нарахування зменшенню не підлягають.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зменшення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Відповідно до п. 24 укладеного сторонами договору сторони не несуть відповідальності за невиконання цього договору в разі настання форс мажорних обставин.
Разом з тим пунктом 23 договору передбачено, що наявність і строк дії обставин непереборної сили підтверджуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини, а саме введення на території України воєнного стану, впливає на неможливість відповідача виконати свої зобов'язання за договором.
За змістом п. 21 договору у разі виникнення обставин непереборної сили сторона, яка зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити іншу сторону про такі обставини у максимально стислий строк шляхом надіслання письмового повідомлення, яке має містити вичерпну інформацію про природу таких обставин, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов'язання за договором, порядок виконання зобов'язань, коли це можливо.
Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин та сертифікату, виданого ТПП України або її територіальними підрозділами, стосовно причин невиконання ДП "Гарантований покупець" договору № 2316/02/21 від 15.09.2021.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин правомірно відхилені судом першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 у справі № 910/5802/24 - частковому скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 у справі № 910/5802/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 у справі № 910/5802/24 частково скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 166, ідентифікаційний код 42474208) інфляційні втрати у сумі 523 053,13 грн, 3 % річних у сумі 1 002 987,95 грн та судовий збір у сумі 22 890,62 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 166, ідентифікаційний код 42474208) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, ідентифікаційний код 43068454) 24 813,14 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 910/5802/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 12.03.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна