ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5559/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Кратковського Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури -Капустін М.В., на підставі посвідчення;
від Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області- Алексєєнко В.А., на підставі самопредставництва; Шараг О.В., на підставі ордеру;
від Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м.Одеса- Кравцов Р.В., на підставі самопредставництва.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року про накладення арешту на земельну ділянку рекреаційного призначення, м. Одеса, суддя першої інстанції Щавинська Ю.М., повний текст складено та підписано 07.01.2025 року
у справі №916/5559/24
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури м.Одеси, в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м.Одеса
до відповідача Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області
про витребування земельної ділянки
Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.
У грудні 2024 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, в якій просить витребувати земельну ділянку рекреаційного призначення площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 (РНОНМ: 2530430651040) з володіння Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від від 06.01.2025 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
06.01.2025 Заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову - накласти арешт на земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належать Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043)
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-12/25 від 06.01.2025 по справі №916/5559/24 задоволено; накладено арешт на земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належать Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області із вказаною ухвалою не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі № 916/5559/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неповністю з'ясовано обставини.
Зокрема, скаржник зазначає, що cаме лише посилання в заяві на ймовірність утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Cкаржник наголошує, що процес передачі в оренду або відчуження земельної ділянки із земель комунальної власності доволі довготривалий, так як передбачає ухвалення відповідного рішення сесією Шабівської сільської ради. На даний час відповідачем не виносилось на голосування рішення щодо відчуження або про поділ спірної земельної ділянки, а отже, немає підстав вважати, що існують ризики ускладнення виконання рішення у разі задоволення позову.
Отже, скаржник вважає, що твердження позивача та висновки суду в цій частині не підтверджуються жодним доказом, а є фактично власними роздумами, що не може слугувати підставою для прийняття будь-якого виду судового рішення, зокрема, вжиття заходів забезпечення. Саме лише посилання на наявність певного кримінального провадження не може слугувати самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення позову в межах господарського процесу.
Крім того, скаржник наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року у справі №916/5559/24 за апеляційною скаргою Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеська область на ухвалу про накладення арешту на земельну ділянку рекреаційного призначення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року у справі № 916/5559/24 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.
12.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив (вх. 261/25), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року про накладення арешту на земельну ділянку рекреаційного призначення у справі №916/5559/24 - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що законність державної реєстрації права комунальної власності Шабівської сільської ради досліджувалась в межах кримінального провадження за № 42021160000000610 від 13.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України за фактом неправомірних дій службових осіб Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, органів державної влади, у тому числі, кадастрових реєстраторів, що призвело до протиправного заволодіння земельними ділянками державної власності, розташованими на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населених пунктів.
Відповідно до висновку від 12.06.2023 № 11659/23-41 судової земельно-технічної експертизи, призначеної та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках вищевказаного провадження, піщаний пересип - Будацька Коса, в межах 11 сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі, 5120887700:05:003:0024, не входила до затверджених меж Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, код ЄДРПОУ 043784043 станом на 10.12.2021 року.
Позивач наголошує, що обраний прокурором вид забезпечення позову безпосередньо стосується об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки, площею 5,00 га, який є предметом вказаного спору, а також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Також заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті або до набрання законної сили рішенням суду щодо відмови у позові.
Отже, позивач зазначає, що у даному випадку заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025, лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Заходи забезпечення позову вживаються, виходячи з обставин конкретної справи та забезпечують ефективне виконання рішення у справі, в якій вони вжиті; підстави та обставини для вжиття заходів забезпечення позову є індивідуальними в кожній справі. Окрім того, заходи забезпечення мають тимчасовий характер та суд, який їх вжив має право на їх зміну або скасування, в залежності від певних обставин. Тому, вжиття заходів забезпечення у інших справах прямо не забезпечує виконання рішення у даній справі.
Таким чином, на думку позивача, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 07.01.2025.
У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, позивач вказує, що апеляційна скарга відповідача є абсолютно невмотивованою та, очевидно, не спростовує висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово.
Представник прокуратури та представник Одеської обласної державної (військової) адміністрації підтримали доводи відзиву на апеляційну скаргу, просили її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із п. 14 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року про забезпечення позову у справі №916/5559/24 не потребує скасування, виходячи з такого.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали та вже було зазначено вище за текстом постанови, у грудні 2024 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, в якій просить витребувати земельну ділянку рекреаційного призначення площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 (РНОНМ: 2530430651040) з володіння Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що землі Будацької коси не входять до складу жодної територіальної громади і відносяться до земель державної власності, у зв'язку з чим повноваження щодо розпорядження даними землями належать до компетенції Одеської обласної державної адміністрації в силу повноважень, визначених ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, а реєстрація права комунальної власності Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на земельну ділянку площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 свідчить про незаконне її вибуття із володіння власника за принципом реєстраційного посвідчення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2025 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
06.01.2025 Заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову - накласти арешт на земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належать Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043)
Обґрунтовуючи подану заяву, прокурор зазначає, що Господарським судом Одеської області по справі № 916/3920/21 встановлені обставини, що мають преюдиціальне значення для вирішення вказаного спору, а саме: - земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не ввійшли станом на 27.05.2021 в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради; земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності. Разом з тим, незаконність державної реєстрації права комунальної власності Шабівської сільської ради встановлена в межах кримінального провадження за №42021160000000610 від 13.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України за фактом неправомірних дій службових осіб Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, органів державної влади, у тому числі кадастрових реєстраторів, що призвело до протиправного заволодіння земельними ділянками державної власності, розташованими на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населених пунктів. Зокрема, відповідно до висновку від 12.06.2023 № 11659/23-41 судової земельно-технічної експертизи, призначеної та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках вищевказаного провадження, піщаний пересип - Будацька Коса, в межах 11 сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі 5120887700:05:003:0024, не входила до затверджених меж Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, код ЄДРПОУ 043784043 станом на 10.12.2021.
Прокурор зазначає про реальну загрозу подальшої можливої передачі в оренду земельної ділянки площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 або вчинення дій щодо її поділу ускладнить її подальше повернення на користь Одеської обласної державної адміністрації або зробить обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави неефективним.
Також, в матеріалів оскарження ухвали містяться наступні документи:
рішення Шабівської сільської ради від 06.12.2021 №2/761-VIІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності» яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада: кадастровий номер 5120887700:05:003:0022, площею 10 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 5120887700:05:003:0023, площею 10 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 5120887700:05:003:0024, площею 5 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); зобов'язано Шабівського сільського голову Павла Павленка здійснити державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
рішення Білгород-Дністровської районної ради № 277-XXIII 19.05.2000 року «Про затвердження статусу земель запасу Білгород-Дністровського району на Будацькій косі смт. Затока» яким землі Будацької коси Білгород-Дністровського району віднесено до земель рекреаційного призначення;
рішення Білгород-Дністровської районної ради № 279-V від 19.12.2008, яким затверджено схеми землеустрою Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно яких піщаний пересип - Будацька коса не входить до меж жодної територіальної громади Білгород-Дністровського району, у тому числі і Шабівської сільської ради;
рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 по справі № 916/3920/21, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2024, яким відмовлено у задоволенні позову Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Головних управлінь Держгеокадастру Вінницькій, Миколаївській, Львівській областях, про визнання незаконними дій та рішення, скасування державної реєстрації.
висновок від 12.06.2023 № 11659/23-41 судової земельно-технічної експертизи, призначеної та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках вищевказаного провадження, з якого вбачається, що піщаний пересип - Будацька Коса, в межах 11 сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі 5120887700:05:003:0024, не входила до затверджених меж Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, код ЄДРПОУ 043784043 станом на 10.12.2021.
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявності або відсутності підстав для забезпечення позову у даній справі матеріали оскарження ухвали не містять.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-12/25 від 06.01.2025 по справі №916/5559/24 задоволено; накладено арешт на земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належать Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043).
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи існуватиме відповідна земельна ділянка у розпорядженні органу місцевого самоврядування - відповідача у справі, а тому застосування запропонованого прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Також, судом першої інстанції зазначено, що у відповідача, як власника спірної земельної ділянки, є ніким і нічим не обмежена можливість розпоряджатися нею на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі її в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Водночас, безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача майнових прав на спірну земельну ділянку іншим особам, які не беруть участь у судовому процесі, ускладнить виконання рішення у разі його прийняття на користь позивача.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами ст. ст. 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою та її розгляду у суді), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі №201/9686/23).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23).
При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 02 2024 у справі №916/4159/23.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (судове рішення, у разі задоволення якого, не вимагається примусове виконання), то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20, від 916/602/23 від 31.05.2024).
Також наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
Судова колегія звертає увагу на те, що у постанові від 19.12.2024 у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (див. також постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №915/249/24).
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі №916/5559/24 є вимоги позивача про витребування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 (РНОНМ: 2530430651040) з володіння Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Тобто, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову, у даному випадку, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 404475978 від 19.11.2024 (долучена до позовної заяви), відсутні записи про реєстрацію діючих обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024.
Можливість відповідача в будь-який момент вільно розпоряджатися майном, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Отже, колегія суддів вважає, що обраний прокурором вид забезпечення позову безпосередньо стосується об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки, площею 5,00 га, який є предметом вказаного спору, а також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Також заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті або до набрання законної сили рішенням суду щодо відмови у позові.
У даному випадку заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025, лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Тому, апеляційна колегія вважає, що врахувавши обставини даної справи та вказані вище норми права, надавши оцінку доводам заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що відповідні заходи забезпечення позову стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами; спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Судова колегія також вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться в їх володінні та користуванні, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним (шляхом відчуження будь-яким способом на користь інших осіб). Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2024 у справі №201/9686/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку реакційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належить Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043) відповідає принципу адекватності та співмірності з заявленим прокурором позову про витребувати земельну ділянку рекреаційного призначення площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 (РНОНМ: 2530430651040) з володіння Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
За вищенаведених обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, визначених прокурором у прохальній частині заяви (вх. № 2-12/25 від 06.01.2025 року) правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року про вжиття заходів забезпечення у справі №916/5559/24 такою, що відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 136-141, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, с.Шабо, Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року про накладення арешту на земельну ділянку рекреаційного призначення, м. Одеса у справі №916/5559/24 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року про накладення арешту на земельну ділянку рекреаційного призначення, у справі №916/5559/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 10.03.2025 року.
Повний текст постанови складено 14.03.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І.Колоколов
Я.Ф.Савицький