Провадження № 11-сс/821/113/25 Справа № 705/791/25 Категорія: ст.ст. 181, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 березня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, не одруженого, на утриманні має малолітнього сина та повнолітню доньку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 та ч. 2 ст. 194-1 КК України,
Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотання, в якому просила застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового слідства, терміном на 60 діб, з можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 60560,00 грн. У раз звільнення підозрюваного ОСОБА_7 , з-під варти у зв'язку із внесенням ним застави, покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2025 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки:
прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування з свідками по кримінальному провадженню.
Дія ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 20 квітня 2025 року.
Ухвала суду обґрунтована тим, що органами досудового слідства доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінальних правопорушень.
Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, визнання підозрюваним своєї вини, враховуючи його вік, постійного місця проживання, наявність батьків похилого віку, які потребують допомоги, наявність на утриманні дитини, перебування на обліку у лікаря нарколога та на замісній терапії, мету застосування запобіжного заходу, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.02.2025 року скасувати через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
Постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування.
Вважає, що слідчий суддя у своїй ухвалі, посилається лише на загальні норми, а свою позицію, із спростуванням доказів сторони обвинувачення, ніяким чином не обґрунтовує.
Стороною обвинувачення, обрана законна та чітка позиція, яка обґрунтована доказами, що доводить вагомість обставин і підстав, за наявності визначених ризиків, що необхідним запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну правову поведінку ОСОБА_7 є лише тримання під вартою.
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кнриимінальне правопорушення.
Судом під час прийняття рішення про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не взято до уваги характер та фактичні обставини злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , характер якого свідчить про нестійке прийняття ним загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності, нехтуючи елементарними правилами поведінки, оскільки вчинив злочин у період, коли в державі введено воєнний стан.
Крім того, судом не в повній мірі враховано той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи під домашнім арештом, як безпосередньо, так і через родичів може впливати на свідків шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останнього неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також, судом не враховано, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_7 , вчинив умисні тяжкі злочини, будучи раніше судимою особою, що може спонукати його до переховування.
Підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як він неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі, судимість не знята і не погашена за вчинення тяжкого злочину. Вказане, свідчить про нестійке прийняття ОСОБА_7 загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності, він нехтує елементарними правилами поведінки.
Також, суд не врахував, що підозрюваний не працює, не має постійного джерела прибутків, не має сталих соціальних зв'язків, перебуваючи неізольованим від суспільства може продовжити вчиняти аналогічні злочини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250320000186 від 27.01.2025 року, за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194-1 та ч. 2 ст. 194-1 КК України.
14.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень,передбачених
ч. 2 ст. 194-1 КК України, а саме в умисному пошкодженні об'єктів електроенергетики, якщо ці дії могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, загальнонебезпечним способом;
ч. 2 ст. 194-1 КК України, а саме в умисному пошкодженні об'єктів електроенергетики, якщо ці дії могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, загальнонебезпечним способом;
ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194-1 КК України, а саме в закінченому замаху на умисне пошкодження об'єктів електроенергетики, якщо ці дії могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів, вчинене повторно,загальнонебезпечним способом
Причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчий у своєму клопотанні зазначив, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженні, можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, які його обґрунтовують, та вірно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 та ч. 2 ст. 194-1 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що вони також є обґрунтованими, зокрема, доводи щодо наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що в сукупності із встановленими обставинами кримінального провадження, визнання підозрюваним своєї вини, враховуючи його вік, постійного місця проживання, наявність батьків похилого віку, які потребують допомоги, наявність на утриманні дитини, перебування на обліку у лікаря нарколога та на замісній терапії, мету застосування запобіжного заходу, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені частиною 1 ст.177 КПК України, про застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Колегія суддів вважає, що саме такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту 20 лютого 2025 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції доказів про порушення підозрюваним застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Приймаючи рішення про застосування відносно ОСОБА_7 тримання під вартою суд вказав, що дія ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 20 квітня 2025 року.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Ч. 4 ст. 196 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.
14.02.2025 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194-1 та ч. 2 ст. 194-1 КК України.
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає необхідним змінити другий абзац резолютивної частини ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2025 року виклавши її в такій редакції: «Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 квітня 2025 року включно».
Виключити з резолютивної частини ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2025 року четвертий абзац.
В решті ухвалу суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2025 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в слідуючій редакції:
«Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 квітня 2025 року включно».
Виключити з резолютивної частини ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2025 року четвертий абзац.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді