Номер провадження 22-ц/821/371/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1110/21 Категорія: 307020000 Піньковський Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
12 березня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря Довженко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та зміну черговості спадкування,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, вона та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, починаючи з 2001 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час спільного проживання вони за спільні кошти купили житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який оформили по 1/2 частині за кожним. Також під час спільного проживання 07.12.2005 був куплений автомобіль марки DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було оформлено на ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку (пай) для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розміщену на території Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області та автомобіль DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_4 заповіт не складав.
Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця ОСОБА_4 , відповідачі по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 важко хворів, починаючи з 17.11.2016 року лікувався та перебував на диспансерному обліку у онколога КНП «Уманська центральна районна лікарня» Уманської районної ради з 21.12.2016 з діагнозом: рак шлунку, метастази в печінку, клінічна група ІІ, хронічний больовий синдром, потребував знеболювальної терапії і стороннього догляду.
Хворий ОСОБА_4 також лікувався у сімейного лікаря КНП «Уманська центральна районна лікарня» Уманської районної ради ОСОБА_6 , за станом здоров'я отримував наркотичні знеболювальні препарати, був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Відповідачі по справі, як діти спадкодавця допомоги хворому батькові не надавали.
Під час хвороби ОСОБА_1 здійснювала опіку над спадкодавцем, оскільки він був у безпорадному стані, не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував сторонньої допомоги. Вона надавала йому нематеріальні послуги (спілкування, поради), надавала матеріальне забезпечення (купувала ліки, одяг, продукти харчування, прибирала в помешканні, готувала їжу, наймала медичний персонал для здійснення медичних процедур), здійснювала за хворим ОСОБА_4 постійний сторонній догляд, надавала іншу необхідну допомогу, яку він потребував під час хвороби.
Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус у видачі такого свідоцтва відмовив, вказавши, що документів, які надано позивачем для одержання свідоцтва про право на спадщину недостатньо, відсутні родинні відносини зі спадкодавцем або заповіт. Вона прийняла спадщину, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), зареєстрована та продовжує проживати у спадковій частині будинку, користується спадковим майном, однак не може належним чином розпорядитись до суду з позовом про встановлення факту, який має юридичне значення.
Отже, встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим їй необхідно для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позивач вважає, що має правові підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_4 , оскільки вони з 2001 року і до дня смерті ОСОБА_4 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.
Також ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 17.11.2016 опікувалася та доглядала за спадкодавцем ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, що є підставою для одержання нею права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги за законом.
На підставі викладеного позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , 1956 року народження, та ОСОБА_4 , 1953 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство в період з 2001 року до дня смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати їй, ОСОБА_1 , спадкоємцю четвертої черги спадкування за законом, право на спадкування у першу чергу спадкоємців за законом.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, зміну черговості спадкування задоволено частково.
Встановлено факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , 1953 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що є доведеним факт спільного проживання та ведення позивачем та померлим спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, а отже і факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також те, що позов про встановлення факту проживання однією сім'єю породжує юридичні наслідки для позивача у виді права на спадкування, та в позасудовому порядку неможливо встановити відповідний юридичний факт, тому суд вважав, що позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме лише з 01 січня 2004 року.
Однак, вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо зміни черговості права на спадкування суд керувався тим, що позивач не довела належними і допустимими доказами наявність всіх юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Позивачем судового офіційного підтвердження про визнання її опікуном чи доглядальницею за ОСОБА_4 до суду не надано, а факт надання йому нематеріальних послуг, матеріальне забезпечення або надання будь-якої іншої допомоги, як то прибирання приміщення, приготування їжі, купівля ліків тощо, є наслідком її статусу як цивільної дружини. Відповідний експертний або медичний висновок спеціаліста про безпорадний стан спадкодавця, викликаний тяжкою хворобою, до матеріалів справи позивачем також не надано.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку у частині відмови у задоволенні її позовних вимог щодо зміни черговості спадкування, вказуючи, що судове рішення у цій частині постановлено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, тому просила рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги про зміну черговості права на спадкування у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачі по справі допомоги хворому батькові не надавали, не провідували його. Під час хвороби останнього саме позивач піклувалася про нього, завжди була поруч вдома, супроводжувала до лікарні та надавала хворому належний догляд і допомогу.
Під час хвороби позивач, як дружина, здійснювала опіку над ОСОБА_4 , оскільки він був важко хворий та перебував у безпорадному стані, не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував сторонньої допомоги. Позивач надавала йому нематеріальні послуги (спілкування, поради), надавала матеріальне забезпечення (купувала ліки, одяг, продукти харчування, прибирала в помешканні, готувала їжу, наймала медичний персона для здійснення медичних процедур), здійснювала за хворим ОСОБА_4 постійний сторонній догляд, надавала іншу необхідну допомогу, яку він потребував під час хвороби.
Про те, що позивач проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 2001 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що ОСОБА_4 під час хвороби був у безпорадному стані та не міг самостійно забезпечити собі умови для проживання і лікування, потребував стороннього догляду і допомоги, а також те, що позивач надавала йому допомогу, здійснювала догляд за ним, а після смерті здійснювала поховання, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .
До суду апеляційної інстанції від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів заперечення зазначено, що медичні документи та покази свідків не свідчать про безпорадний стан покійного та матеріальну залежність від позивача, натомість відповідно до трудової книги покійного він до останнього працював, звільнившись з місця роботи за місяць до дня смерті, а також отримував сталий дохід у вигляді пенсії, заробітної плати, та орендної плати за землю.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за № 3324, 05.11.2003, приватним нотаріусом Н.М.Поліщук, є власниками по 1/2 частці кожен житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Уманським виробничим підрозділом ЧООБТІ від 04.12.2003 за № 2190118.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 33.
У відповідності до акту, складеного 12.02.2018 головою сільської ради села Ладижинка в присутності мешканців села, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , 1953 року народження, проживав до дня смерті і вів спільне господарство з ОСОБА_1 , 1956 року народження, по АДРЕСА_1 , з 2001 року.
Також на підставі вказаного акту Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області 12 лютого 2018 року за № 255, видано довідку про те, що ОСОБА_4 , 1953 року народження, до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав в АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 . Проживали спільно і вели спільне господарство.
Згідно з довідкою Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 21.01.2019 за № 106, з 2001 року по 2017 рік ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , як одна сім'я без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Також ОСОБА_10 під час хвороби ОСОБА_4 здійснювала догляд за ним та лікування, а також після його смерті здійснювала поховання за свій рахунок.
На запит суду приватним нотаріусом Востриковою О.І., Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, надано матеріали спадкової справи № 25/2018, заведеної 28.02.2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , згідно якої заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 подали його діти, спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_2 , заява від 28.02.2018 за № 72, та ОСОБА_3 , заява від 28.02.2018 за № 73. В підтвердження родинних стосунків заявниками надані свідоцтва про їх народження, свідоцтво про одруження дочки, та у зв'язку з цим зміну прізвища ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .
Матеріали спадкової справи містять довідку, видану Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області № 325 від 20 лютого 2018 року, про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - АДРЕСА_1 .
Крім ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована та фактично проживає ОСОБА_13 , 1953 року народження.
На день смерті ОСОБА_4 в селі Ладижинка Уманського району Черкаської області залишився житловий будинок по АДРЕСА_2 , який рахується за померлим в погосподарській книзі під № 2. Заповіт від імені ОСОБА_4 Ладижинською сільською радою не посвідчувався.
Також відповідно до спадкової справи Востриковою О.І., приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо майна: житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 3,9483 га розташовану за адресою: Черкаська область, Уманський район, Ладижинська сільська рада.
Згідно з довідкою, виданою 13.01.2020 за № 35/01-04, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Уманської районної ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходився на диспансерному обліку у онколога КНП «Уманська центральна районна лікарня» Уманської районної ради з 21.12.2016. На обліку в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Уманської районної ради знаходився з 16.06.2017. Діагноз: рак шлунку, метастази в печінку, ст. 3 T1N1M0, клінічна група ІІ, хронічний больовий синдром. Потребував знеболювальної терапії та стороннього догляду.
16.06.2017 позивач ОСОБА_1 зверталася до головного лікаря КЗ Уманського РЦПМСД із заявою про отримання наркотичних засобів для лікування хворого ОСОБА_4 , оскільки вона буде здійснювати за ним догляд.
Також позивачем до матеріалів справи додано медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_4 , згідно якої він дійсно був поставлений на облік 21.12.2016 за станом здоров'я та проходив постійні обстеження та курси лікування до дати смерті, та довідку № 1 АЗПСМ с. Ладижинка КНП «ЦПМСД» від 26.02.2020, згідно якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров'я отримував наркотичні препарати, був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.
Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_3 , розпочатої 17.05.2005, виданої на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з роботи він звільнився за власним бажанням у вересні 2017 року (наказ № 284-к від 04.09.2017), тобто за місяць до своєї смерті.
Також він отримував дохід від оренди земельної ділянки, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрзерноімпекс».
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з листопада 2016 року по жовтень 2017 року ОСОБА_4 було нараховано 18574,22 грн. пенсії.
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;
друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями цієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2019 року в справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року в справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження №61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі №200/12980/14 (провадження №61-14159св19).
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зміни ОСОБА_1 черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, матеріального забезпечення, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено, що померлий ОСОБА_4 звільнився з роботи за власним бажання у вересні 2017 року, тобто за місяць до своєї смерті. Окрім того, отримував пенсію та орендну плату за надання земельної ділянки в оренду.
В матеріалах справи не містяться доказів перебування померлого на матеріальному утриманні позивача та здійснення нею його повного матеріального забезпечення.
Щодо перебування особи в безпорадному стані, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача в частині того, що в матеріалах справи міститься довідка КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 13.01.2020 №35/01-04, яка підтверджує факт потребування ОСОБА_4 у сторонньому догляді.
З показів свідків, які були опитані у суді першої інстанції вбачається, що померлий за місяць до смерті ще ходив самостійно, оскільки свідки його бачили, водночас підтвердили факт, що він був тяжко хворим та його догляд, як і супроводження в лікувальні заклади, здійснювала позивач.
Надаючи оцінку сукупності наданих доказів у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт проживання із спадкодавцем протягом певного часу і відповідна взаємна турбота осіб, які проживають разом, не є підставою для зміни черговості спадкування.
Отже, посилання позивача про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавала йому допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести, до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Судді: