13 березня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/3967/24
Провадження № 22-ц/821/414/25
категорія: 308000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представник ОСОБА_1 : адвокат Слободянюк Андрій Ігорович
представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : адвокат Ремша Дмитро Сергійович
відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_4
представник Черкаської міської ради: Птуха Вікторія Іванівна (за довіреністю)
треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надпільна 530», ОСОБА_5
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Черкаської міської ради - Птухи Вікторії Іванівни на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Булгакової Г.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надпільна 530», ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
17 травня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: ОСББ «Надпільна 530», ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що з 11.06.1979 по 03.07.2000 ОСОБА_1 працювала на різних посадах у Черкаському ДОК головного підприємства об'єднання «Черкасимеблі». На даному підприємстві з 25.08.1983 по 19.09.2001 також працював ОСОБА_2 . За час їх роботи на підприємстві його назва неодноразово змінювалася - Черкаський деревообробний комбінат, колективне промислово-торгове підприємство Черкаський ДОК, дочірнє підприємство «Меблевий комбінат» закритого акціонерного товариства «Черкаський деревообробний комбінат», закрите акціонерне товариство «Черкаський меблевий комбінат».
У 1984 році ОСОБА_1 разом із сім'єю - чоловіком ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_6 , отримала кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а у 1996 році ще одну кімнату № НОМЕР_2 у цьому ж гуртожитку.
Оскільки кімнати № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 розташовувалися не одна біля одної, ОСОБА_1 погодилася на обмін та надання кімнати № 32 сім'ї ОСОБА_5 .
У 1985 році ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 отримав кімнату № НОМЕР_3 у гуртожитку. Оскільки кімнати № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3 розташовувалися поруч одна біля одної, то ОСОБА_1 попросила здійснити обмін кімнатами із сім'єю ОСОБА_4 , які не висловили жодних заперечень щодо такого обміну. Дане питання також було погоджене в усному порядку з керівництвом гуртожитку, яке надало свою згоду на такий обмін.
Відтак, у 1996 році ОСОБА_1 разом із сім'єю заселилася у кімнату № НОМЕР_3 .
З моменту заселення і по теперішній час, вказує ОСОБА_1 , вона разом із сім'єю на постійній основі проживають у кімнатах № НОМЕР_1 і АДРЕСА_2 , іншого житла у власності чи користуванні не мають.
З метою правового врегулювання приналежності позивачам кімнати № НОМЕР_3 , у 2011 році ОСОБА_1 зверталася до міського голови м. Черкаси із проханням видати ордер на кімнату № НОМЕР_3 , проте встановити зміст наданої відповіді та прийнятого рішення не виявилося можливим, оскільки справи за 2016 рік знищені. Інформація щодо приватизації кімнат АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та видачі свідоцтва про право власності на житло на зазначені кімнати в електронному реєстрі приватизованого державного житлового фонду м. Черкаси відсутня.
Враховуючи викладені обставини, позивачі просять визнати за ними право користування кімнатою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2024 року позов - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на користування житловим приміщенням - кімнатами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивачі та відповідач ОСОБА_4 на законних підставах вселилися у гуртожиток по АДРЕСА_1 та в подальшому за взаємною згодою здійснили обмін кімнатами, який був погоджений в усному порядку керівництвом гуртожитку, то позивачі правомірно користуються кімнатами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Враховуючи, що іншого житла у власності чи користуванні позивачі не мають, суд вважав, що за ними слід визнати право користування вказаними кімнатами.
Також суд вважав безпідставними посилання Черкаської міської ради на сплив строків позовної давності з огляду на те, що позов про визнання права користування житловим приміщенням є різновидом негаторного позову, на який позовна давність не поширюється.
З приводу суб'єктного складу учасників справи суд вказав, що оскільки гуртожиток по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності, управління житловим фондом здійснюється Черкаською міською радою, тому Черкаська міська рада є належним відповідачем по справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 17 січня 2025 року, представник Черкаської міської ради - Птуха В.І, вважаючи, що ухвалене судом першої інстанції рішення є необґрунтованим, постановленим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга зокрема, мотивована тим, що оскільки Черкаська міська рада жодним чином не порушувала права позивачів, тому остання є неналежним відповідачем у даній справі.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався виключно фактом постійного проживання позивачів у спірних кімнатах, проте не надано оцінки законності їх вселення, адже в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують правові підстави обміну кімнатами в гуртожитку.
Також скаржник вважає, що суд необґрунтовано відмовив в застосуванні строків позовної давності, стверджує, що негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, проте позивачі не є власниками спірних кімнат, тому даний позов не є негаторним, а відтак, строки позовної давності підлягають застосуванню.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 06 лютого 2025 року, ОСОБА_4 , вважаючи рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2024 року законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позовні вимоги визнає повністю.
06 лютого 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСББ «Надпільна 530»
Також 06 лютого 2025 року представники позивачів - адвокати Слободянюк А.І. та Ремша Д.С. подали спільний відзив на апеляційну скаргу в якому , вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2024 року - залишити без змін, вважаючи його законним, обгрунтованим, таким, що відповідає зібраним доказам, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 23.05.1981 перебувають у шлюбі, від якого мають двох дітей - сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_6 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .
11.06.1979 ОСОБА_1 була прийнята оббивальником меблів в цех м'якої меблі до Черкаського ДОК головного підприємства об'єднання «Черкасимеблі», на якому на різних посадах пропрацювала до 03.07.2000, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_7 .
25.08.1983 ОСОБА_2 був прийнятий упаковщиком в цех м'якої меблі до Черкаського ДОК головного підприємства об'єднання «Черкасимеблі», на якому на різних посадах пропрацював до 19.09.2001, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_8 .
У 1984 році, на підставі розпорядження № 8 від 21.02.1984, ОСОБА_1 разом із сім'єю (чоловіком та дітьми) заселились у кімнату АДРЕСА_5 .
У 1996 році Черкаським меблевим комбінатом, на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протоколу № 14 від 24.01.1996), ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_6 видано ордер № 26 на право заняття приміщення житловою площею 18,2 кв.м., яке складається з однієї кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 .
Оскільки кімнати № 30 і № 32 розташовувалися не одна біля одної, то ОСОБА_1 погодилася на обмін та надання кімнати АДРЕСА_7 сім'ї ОСОБА_5 .
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 183 від 15.02.2011 «Про надання кімнати АДРЕСА_8 » кімнату АДРЕСА_8 , житловою площею 18,3 кв.м., надано ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_9 та сином ОСОБА_10 .
Також судом встановлено, що у 1985 році, на підставі розпорядження № 42 від 05.04.1985, ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 заселились у кімнату АДРЕСА_2 .
Оскільки кімнати № НОМЕР_1 і № 42 розташовувалися одна біля одної, то ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснили обмін кімнатами, який в усному порядку був погоджений із керівництвом гуртожитку. Зазначені обставини підтвердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, звертаючись до суду із даним позовом позивачі просили визнати за ними право користування кімнатами АДРЕСА_9 , посилались на те, що вони із 1984 року на постійній основі проживають у кімнаті АДРЕСА_3 , а із 1996 року у кімнаті АДРЕСА_4 , які об'єднані у дві кімнати з проміжними дверима між ними. Іншого житла у власності чи користуванні не мають.
Факт постійного проживання позивачів у спірних кімнатах підтверджується показами свідків, копією акту опитування сусідів № 125 від 20.03.2013, копією акту про проживання та наявність особистих речей від 20.05.2023, копіями договорів про надання житлово-комунальних послуг та копіями квитанцій про сплату комунальних послуг.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі та відповідач ОСОБА_4 на законних підставах вселилися у гуртожиток по АДРЕСА_1 та в подальшому за взаємною згодою здійснили обмін кімнатами, який був погоджений в усному порядку керівництвом гуртожитку, то позивачі правомірно користуються кімнатами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Проте, з висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Так статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло.
Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
У відповідності до ч.1,4,5 ст.9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно з вимогами ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Судом встановлено, що підставою для вселення позивачів у кімнату АДРЕСА_5 було розпорядження № 8 від 21.02.1984, видане на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протоколу № 47 від 05.12.1983).
Також, у 1996 році Черкаським меблевим комбінатом, на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протоколу № 14 від 24.01.1996), ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_6 видано ордер № 26 на право заняття приміщення житловою площею 18,2 кв.м., яке складається з однієї кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 .
Оскільки кімнати № 30 і № 32 розташовувалися не одна біля одної, то ОСОБА_1 погодилася на обмін та надання кімнати АДРЕСА_7 сім'ї ОСОБА_5 .
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 183 від 15.02.2011 «Про надання кімнати АДРЕСА_8 » кімнату АДРЕСА_8 , житловою площею 18,3 кв.м., надано ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_9 та сином ОСОБА_10 .
Підставою для вселення відповідача ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 у кімнату № НОМЕР_3 цього ж гуртожитку також було розпорядження № 42 від 05.04.1985, видане на підставі спільного рішення профкому об'єднання «Черкасимеблі» (протоколу № 19 від 05.04.1985).
З викладеного слідує, що позивачі та відповідач ОСОБА_4 на законних підставах вселилися у гуртожиток по АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_11 зі своєю сім'єю до кімнати № НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 до кімнати № НОМЕР_3 .
В подальшому, у 1996 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за взаємною згодою здійснили обмін кімнатами. За твердженнями позивачів та ОСОБА_4 , обмін кімнатами між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був погоджений в усному порядку керівництвом гуртожитку.
Разом з тим, діючим на час такого обміну (тобто 1996 рік) законодавством унормовано певний порядок обміну жилих приміщень, що передбачений ст. 79 - 89 Житлового Кодексу Української РСР в редакції від 01.01.1993 року.
Так, відповідно до ст. 79 ЖК Української РСР наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів сім'ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в іншому населеному пункті.
За ст. 84 ЖК Української РСР порядок обміну жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР та іншими актами законодавства Української РСР.
За ст. 89 ЖК Української РСР правила обміну жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 86 ЖК Української РСР обмін жилими приміщеннями не допускається якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку.
Згідно зі ст. 87 ЖК Української РСР обмін жилими приміщеннями, проведений із порушенням вимог законодавства Союзу РСР, цього Кодексу та інших актів законодавства Української РСР, визнається недійсним. Визнання обміну недійсним провадиться в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку та на підставі рішення Черкаської міської ради № 4-308 від 31.01.2008 «Про згоду щодо безоплатної передачі до комунальної власності міста гуртожитків по АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 ЗАТ «Черкаський меблевий комбінат» гуртожиток передано до комунальної власності
АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , є неприватизованими, тобто не належать ОСОБА_11 та ОСОБА_4 на праві власності.
Зважаючи на те, що законом встановлена пряма заборона на обмін жилими приміщеннями в гуртожитку, то колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість посилань суду першої інстанції на правомірність користування позивачами кімнатою АДРЕСА_2 на підставі здійсненого обміну кімнатами з усним погодженням керівництвом гуртожитку, оскільки такий обмін суперечить діючим на той час вимогам закону.
З викладених підстав, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачами права користування кімнатою АДРЕСА_2 .
Що стосується визнання відповідачем ОСОБА_4 позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що оскільки здійснений між сторонами «обмін кімнатами» суперечить вимогам закону, про що зазначено вище, то сама лише обставина визнання стороною позовних вимог не є безумовною підставою для їх задоволення.
Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивачів в частині визнання за ними права користування кімнатою АДРЕСА_5 , оскільки таке право надано останнім розпорядженням № 8 від 21.02.1984, що видане на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протоколу № 47 від 05.12.1983) та ніким не оспорюється. Матеріали справи також не містять даних про те, що це право кимось не визнається.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що позивачами не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення та вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання за позивачами права користування житловим приміщенням - кімнатами № 30 та АДРЕСА_2 .
Відтак, доводи апеляційної скарги Черкаської міської ради знайшли своє часткове підтвердження за наслідками перегляду вказаної справи судом апеляційної інстанції, а тому апеляційна скарга Черкаської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Водночас, у контексті наведеного, колегія суддів не надає оцінку посиланням Черкаської міської ради щодо пропуску строків позовної давності, оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи, судова колегія прийшла до висновку про необгрунтованість позовних вимог, а за усталеною судовою практикою, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
Частиною першою статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Черкаської міської ради частково та відмовляє у задоволенні позову, сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1816,80 грн. слід стягнути із кожного з позивачів у рівних частинах, тобто по 605,60 грн. на користь Черкаської міської ради.
Керуючись ст.ст.258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Черкаської міської ради - Птухи Вікторії Іванівни -задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надпільна 530», ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надпільна 530», ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Черкаської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Н.І. Гончар
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлено 14 березня 2025 року/