14 березня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 712/11995/24
Провадження № 22-ц/821/266/25
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Суходольського О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»» було укладено кредитний договір № 767937174.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру боржників № 151 від 14.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео щвидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 767937174.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42713,51 грн, з яких: 11048,9 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31664,61 грн - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21.10.2022 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 767937174 в розмірі 42713,51 грн з яких: 11048,9 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31664,61 грн - сума заборгованості за відсотками.
Зазначає, що 10.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 04678-07/2021.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
29.12.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 29122021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 29.12.2021 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 04678-07/2021 в розмірі 8915 грн з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3915 грн - сума заборгованості за відсотками.
21.07.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3300515186/449734.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
19.04.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 19042022-Г, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість: в сумі 67628,51 грн та судові витрати в сумі 3028 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 767937174 в розмірі 42713,51 грн, заборгованість за Кредитним договором № 04678-07/2021 в розмірі 8915 грн, за Кредитним договором № 3300515186/449734 в розмірі 16000 грн, всього заборгованості за договорами у загальному розмірі 67628,51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі, що складаються із судового збору, в сумі 3028 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що доводи позивача про те, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Кредитними договорами відповідач має загальну суму заборгованості 67628,51 грн є законними та обґрунтованими.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надала, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.
Суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування строків позовної давності, оскільки згідно п. 19 Перехідних положень ЦК України - У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чакалов А. К., вважаючи оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним, необґрунтованим внаслідок не установлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження, оцінки доказів та невірного їх визначення для даних правовідносин, просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вдався до не повного з'ясування всіх обставин справи, а саме в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитних договорів про які заявлено в позові та докази надання самих кредитів відповідачу по кредитному договору № 04678-07/2021 від 10.07.2021 та кредитному договору № 3300515186/449734 від 21.07.2021.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами договорів.
Вказує, що позивачем подано до суду лише копії електронних доказів.
Суд першої інстанції вдався до порушення ч. 2 ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України, зокрема не взяв до уваги факт відсутності в матеріалах справи повідомлення про відступлення права вимоги.
Вважає, що суд першої інстанції вдався до порушення положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та незаконно дійшов висновку про те, що позивач довів факт перерахування позики відповідачу.
Крім того, на думку скаржника, позивач звернувся в суд з позовом із закінченням строку позовної давності, але суд першої інстанції необґрунтовано застосував зміни до законодавства, щодо зупинення строку позовної давності на період воєнного стану, без відповідного клопотання позивача щодо необхідності продовження строку позовної давності з вказаної причини і це питання не піднімалося в рамках підготовчого судового засідання.
06 січня 2025 року від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14.12.2024 без змін.
Зазначає, що підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановлений законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Наголошує на тому, що вищезазначені договори укладені з ОСОБА_1 в судовому порядку не були розірвані.
Вказує, що зазначена позивачем заборгованість, як і отримання скаржником кредитних коштів підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи. Наданий позивачем розрахунок є чітким, зрозумілим та узгоджується із матеріалами справи.
Неповідомлення боржника про зміну кредитора не тягне за собою відмову в позові новому кредитору.
Також зазначає, що строки позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки строки позовної даності продовжуються на строк дії в Україні воєнного стану.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Кредитний договір № 767937174 (а.с. 10-12).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 17-18).
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції (а.с. 14-18).
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с. 17-19).
10.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04678-07/2021. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить п. 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а.с. 25-26).
29.12.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29122021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 30-32).
Непогашена заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 04678-07/2021 в розмірі 8915 грн з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3915 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 33-34).
21.07.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3300515186/449734 (а.с. 39-40).
19.04.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19042022-Г, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, вказаним у Реєстрі боржників (а.с. 43-46).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що спірні договори є електронними, а особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію». Крім того, факт укладення вказаних договорів позики, кредитних договорів в електронній формі відповідач не заперечує.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Кредитний договір № 767937174 за яким кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 15900 грн на строк 30 календарних днів.
Пунктом 4.15 Договору визначено, що цей договір є електронним документом створеним збереженим в Інформаціно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
10.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04678-07/2021 про надання 5000 грн на строк 30 днів. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
21.07.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3300515186/449734 про надання 5000 грн на строк 30 днів до 19.08.2021. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 , про що свідчить п. 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги те, що вказані вище кредитні договори підписані ОСОБА_1 електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, та про те, що позичальник всі умови договорів цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до п. 61, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунк у дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Щодо перерахування коштів кредиторами на рахунок ОСОБА_1 слід зазначити, що згідно платіжного доручення № 9309саа 7-5452-46с2878b-7fc91459c279 від 12.05.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 15900 грн, проте доказів перерахування суми кредиту ОСОБА_1 за договорами від 10.07.2021, № 04678-07/2021, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 , та № 3300515186/449734 від 21.07.2021, укладеним між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 , позивачем не надано суду.
Апеляційний суд вважає, що додані позивачем до справи документи під назвою розрахунок заборгованості, не є належними доказами на підтвердження підстав позову щодо наявності кредитної заборгованості, оскільки вони не відповідають вимогам п. 61 Положення № 75.
При цьому колегія суддів зауважує, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (квитанція про перерахунок коштів, меморіальний ордер), у той час як надані позивачем розрахунки заборгованості не є документами первинної бухгалтерської документації.
Наведене вище унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів.
Щодо відступлення права вимоги слід зазначити наступне.
Факторинг - це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.
Тобто, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов'язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов'язанні.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 травня 2021 року № 767937174, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ ЄАПБ.
Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Додаткової угоди від 31.12.2020 № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 грошові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 767937174 від 12.05.2021 ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 та Додаткової угоди № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
В Додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 пунктом 1.3 встановлено, що право вимоги це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В свою чергу в п. 2.1.1.5. Договору № 767937174 укладеного 12.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 сторони визначили, що Кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, Кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до Позичальника будь-якій третій особі.
Отже, враховуючи, що у відповідності до п. 4.2 Договору № 767937174 укладеного 12.05.2021 строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання Кредитного договору, тобто 12 травня 2021 року.
Право майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначено, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не існувало та сторони не могли передбачити, що 12 травня 2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем.
Крім того, хоча позивач і посилається на реєстр боржників № 151 від 14.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео щвидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 767937174, проте в матеріалах справи такий документ відсутній.
20 жовтня 2022 року на підставі Договору факторингу № 20102022 ТОВ «Таліон Плюс» було відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до відповідача.
Разом з тим, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , у дані договори факторингу входити не могло.
Враховуючи, що позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Перехід права вимоги по кредитним договором від 10.07.2021, № 04678-07/2021, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та № 3300515186/449734 від 21.07.2021, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоуфінгоу» до ТОВ «ЄАПБ» підтверджується: договором факторингу № 29122021 від 29.12.2021, укладеним між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 29122021 від 29.12.2021, сформованим 18.09.2024, договором факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, укладеним між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, сформованим 18.09.2024.
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено набуття права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 767937174 від 12.05.2021.
Не доведено перерахування суми кредиту ОСОБА_1 за договорами від 10.07.2021, № 04678-07/2021, № 3300515186/449734 від 21.07.2021.
Крім того, позивачем не доведено наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за спірними договорами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з вищевикладених підстав.
Враховуючи відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, відсутні підстави для вирішення питання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, сплачений ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4542 грн підлягає стягненню із позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чакалова Адоніса Костянтиновича - задовольнити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2024 року - скасувати.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 4542 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков