13 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/1161/24
Провадження № 22-ц/4815/418/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Гордійчук С.О ., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2024 року (ухвалене у складі судді Василевича О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру.
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру задоволено.
Визначено частки у праві спільної сумісної власності на 2/5 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 у розмірі 2/15 частки, ОСОБА_2 у розмірі 2/15 частки, ОСОБА_3 у розмірі 2/15 частки.
12 грудня 2024 року через підсистему "Електронний суд" до Острозького районного суду Рівненської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Хмарук Ю.М.
Заяву обґрунтовано тим, що при винесенні рішення від 02.12.2024 року судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, тому просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі по 605,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 2000,00 грн. з кожної.
Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 605 (шістсот п'ять) 60 грн. та за надання професійної правничої допомоги в розмірі по 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. з кожної.
Рішення суду обґрунтовано тим, що, беручи до уваги, що позов було задоволено повністю, а відтак, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягають до стягнення понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі по 605,60 грн. з кожної.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 26.06.2024 року, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та (або) значення справи для сторони, а також задоволення позовних вимог, та вважає, що з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути на користь розивача по 2 000 грн. витрат на правову допомогу з кожної.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення ухваленим із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вона разом з позивачем та іншим відповідачем являються співвласниками 4-ох кімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у якій проживає позивач та члени його сім'ї.
Перешкод у здійсненні повноцінної реалізації позивачем свого права власності на квартиру а ні вона, а ні її сестра не чинили.
Вибір способу захисту шляхом звернення до суду саме з таким позовом належить виключно позивачу і не пов'язаний з будь-якими обставинами з боку відповідачів.
Вона та її сестра не проживають в цій квартирі протягом тривалого часу, хоча за цією адресою зареєстроване їхнє місце проживання.
Разом з тим, на її зареєстровану адресу місця проживання не приходило жодної пропозиції від позивача щодо визначення часток у такому майні.
Також вона не проживає за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.
Таким чином, судові витрати, понесені ОСОБА_1 , у зв'язку із зверненням до суду з позовом, має нести позивач.
Крім того, суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення без участі відповідачів, не надавши їм можливості подати та заявити свої заперечення щодо стягнення з них таких витрат.
Просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати, у зв'язку із оскарженням вищезазначеного додаткового рішення.
17 лютого 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Хмарук Ю.М. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апелянт не покликається на будь-які порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які стосуються порядку стягнення судових витрат, як і не покликається на неспівмірність чи необґрунтованість заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу.
Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а додаткове рішення - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 8 вищевказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що 26 червня 2024 року між адвокатським бюро "Юлії Хмарук" в особі керуючої бюро Хмарук Ю.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно п. 1.1 даного договору клієнт ОСОБА_1 доручає, а АБ «Юлії Хмарук» приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу з приводу визначення частки у праві спільної сумісної власності на 2/5 квартири АДРЕСА_2 .
Пунктом 4.1 договору визначено, що гонорар бюро за надання послуг за цим договором (збирання доказів, складення позовної заяви та представництво в суді першої інстанції) становить 4 000 грн.
Як вбачається із банківської квитанції від 02.07.2024 р., ОСОБА_1 сплатив на рахунок АБ «Юлії Хмарук» грошові кошти в розмірі 4 000 грн. Призначення платежу: оплата послуг адвоката згідно договору від 26.06.2024 року.
Про розмір понесених судових витрат було зазначено у позовній заяві.
Виходячи із встановлених обставин справи та норм процесуального законодавства, апеляційний суд приходить до переконання, що надані позивачем докази про понесення ним судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є достатніми, допустимими і достовірними, а витрати на оплату послуг адвоката - обґрунтованими, доведеними і співмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг).
Ураховуючи те, що позов було задоволено повністю, а тому, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають до стягнення понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі по 605,60 грн. з кожної.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення без участі відповідачів, не надавши їм можливості подати свої заперечення щодо стягнення з них таких витрат, варто зазначити наступне.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).
Частиною 4 статті 270 ЦПК України визначено, що під час ухвалення додаткового рішення, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Як убачається із матеріалів справи, місцевий суд неодноразово вживав заходи щодо повідомлення ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру та направляв судові повістки (повідомлення) та копії процесуальних документів рекомендованими листами за адресами, які містяться у матеріалах справи. Проте зазначена кореспонденція поверталася через відсутність адресата за вказаними адресами або ж за закінченням терміну зберігання.
Окрім того, оголошення про виклик до суду як відповідача у справі № 567/1161/24 розміщувалися на сайті Острозького районного суду Рівненської області.
До того ж, у матеріалах справи міститься телефонограма, згідно якої ОСОБА_3 було повідомлено про слухання вищезазначеної цивільної справи, призначене на 13.11.2024 року.
Тобто, апелянт була обізнана про існування судового провадження у справі.
Більше того, у поданій апеляційній скарзі апелянтом зазначено адресу, за якою зареєстровано її місце проживання та на яку, в тому числі, надсилалися судові повістки та копія заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року, які поверталися, у зв'язку з відсутністю адресата або ж за закінченням терміну зберігання.
Отже, покликання апелянта на неможливість подати заперечення щодо стягнення з неї судових витрат є безпідставними, оскільки відповідач не з'являлася у судові засідання під час розгляду даної справи та не вважала за необхідне вжити розумних заходів для того, щоб повідомити місцевому суду свої актуальні адреси для листування.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно з'ясовано обставини справи, тому підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.