Справа № 545/1205/22 Номер провадження 22-ц/814/434/25Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
03 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року, ухвалене в м. Полтаві під головуванням судді Потетія А. Г.
у справі за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсним, стягнення отриманого за правочинами у дохід держави,
У квітні 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, звернувся до суду із позовом, у якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, укладений 18 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, укладений 19 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2021 року у сумі 2 081 611 грн; стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2021 року у сумі 2 090 000 грн; стягнути (звернути) у дохід держави в особі Щербанівської сільської ради належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075; припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, і зареєструвати право комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Щербанівською сільською радою.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01.06.2023 року у задоволенні позову заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області відмовлено.
Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 101 367,16 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області задоволено частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01.06.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 у дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2021, у сумі 2 081 611 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.05. 2021, у сумі 2 090 000 грн. Стягнуто (звернуто) у дохід держави в особі Щербанівської сільської ради належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури в дохід держави судовий збір у розмірі 7 443 грн за подачу позову до суду. Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 31 224,17 грн за подачу позову до суду. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 31 350 грн за подачу позову до суду. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 31 224,16 грн за подачу позову до суду. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 46 836,25 грн за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 47 025 грн за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 46 836,24 грн за подачу апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 27.03.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 18.10.2023 в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В частині вирішення позовних вимог про стягнення в дохід держави отриманих на підставі договорів-купівлі продажу коштів та стягнення в дохід держави в особі територіальної громади спірної земельної ділянки - скасовано, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01.06.2023 в частині вирішення цих вимог змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Додатковою постановою Верховного Суду від 22.05.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 187 596,67 грн, сплачену як судовий збір за подання касаційної скарги.
05 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Полтавської обласної прокуратури на її користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25 000 грн.
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від учасників справи не надходило, а тому суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір таких витрат.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказує, що судом не наведено належних обґрунтувань нерозумності цих витрат, їх неспівмірності зі складністю справи, не зазначено чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для відповідача ОСОБА_1 .
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами пункту 6 частини першої статті 264, пункту 2 частини п'ятої статті 265, пункту 3 частини першої, частини п'ятої статті 270 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, про що зазначається у резолютивній частині рішення.
Якщо суд, який ухвалив рішення, не вирішив питання про судові витрати, цей суд може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке може бути оскаржено.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Сліпченко Ю. А. на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 26.08.2022 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 308 від 05.10.1999, виданого на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 14 від 05.10.1999 (а. с. 165-166, 167, т. 1).
У звіті про роботу адвоката над завданням клієнта станом на 02.09.2022 визначено, що робота адвоката оцінена в 25 000 грн, яка складається з наступного: проведення консультацій щодо справи - 1 год на суму 1 000 грн, підготовка відзиву на позовну заяву на суму 22 000 грн (вивчення документів, аналіз нормативно-правових актів - 1 год, аналіз судової практики - 2 год., складання відзиву - 19 год), підготовка заяви щодо клопотання про відстрочення судового збору на суму 2 000 грн (аналіз судової практики - 0,5 год, складання заяви - 1,5 год) (а. с. 168, т. 1).
Згідно платіжного доручення № 2566920444 від 06.09.2022 ОСОБА_1 було здійснено оплату послуг адвоката на суму 25 000,00 грн (а. с. 169, т. 1).
Ухвалюючи додаткове рішення у справі в частині розподілу між сторонами понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру, взявши до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду.
Відповідно до вимог частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України (пункт 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Разом з тим, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, Баришевський проти України, Меріт проти України та ін.).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем ОСОБА_1 послуг адвоката відповідно до умов укладеного з адвокатом Сліпченко Ю. А. Договору про надання правової допомоги від 26.08.2022, за умовами якого розмір гонорару адвоката становить 1 000 грн за годину роботи та граничний загальний розмір гонорару, який не може перевищувати 25 000 грн, за проведення консультацій, підготування процесуальних документів (у тому числі вивчення документів, аналіз нормативно-правових актів, аналіз судової практики, визначення правових позицій, складання відзиву на позовну заяву, інших заяв, клопотань) та представництво клієнта в суді.
Заявивши до відшкодування витрат у максимальному розмірі, передбаченому договором про надання правничої допомоги - 25 000 грн, відповідач ОСОБА_1 не довела суду, що такі витрати були неминучими та виправданими, а витрачений адвокатом час, зокрема, 19 годин на складання лише відзиву на позовну заяву та 2 години для підготовки клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке відповідачем не заявлялось, був необхіднім для виконання доручення клієнта за обставин цієї справи.
Отже, виходячи з принципів справедливості та верховенства права, враховуючи критерії реальності судових витрат та їх розумності, співмірності розміру витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення на її користь з Полтавської обласної прокуратури 5 000 грн у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При цьому суд дав належну оцінку наданим заявником доказам, запереченням Полтавської обласної прокуратури та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Висновки суду першої інстанції зі спірного питання є достатньо мотивованими, а рішення суду чітким та зрозумілим, що доводами апеляційної скарги відповідача не спростовується. Незгода апелянта з мотивацією судового рішення не є підставою для його скасування.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).
Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Оскаржуване додаткове рішення вказаним критеріям відповідає, є законним та обґрунтованими і підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не вбачається.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна