Справа № 645/5060/21 Номер провадження 11-кп/814/1071/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 березня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
за участю
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтава від 08 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12020220460001704, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.03.2025 із визначенням застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 08.07.1994, Харківським ОС за ст.86-1 КК України до позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна,08.08.2001 на підставі постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова звільнений з іспитовим строком 3 роки;
-14.02.2005 Московським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.187,ст.69, ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України 2001 року, до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, 04.06.2009 на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 1 місяць, 21 день;
- 25.12.2014 Московським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.186 КК України 2001 року, до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць 12 днів;
-26.07.2017 Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.70 КК України 2001 року, до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.209, ст.257 КК України.
Приймаючи рішення місцевий суд врахував: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, тяжкість злочину, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , особу обвинуваченого, а також неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити розмір застави з 200 на 80 розмірів прожиткоого мінімуму для працездатних осіб або ж змінити запобіжний захід на домашній нічний арешт з проживанням у м.Полтаві.
Вказує на тривалий термін перебування під вартою та не можливість, в зв'язку з цим, застосування до нього цілодобового домашнього арешту.
Перевіривши матеріали провадження, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений можуе здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.209, ст.257 КК України, тобто у вчиненні розбою, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням до приміщення, спрямованого на заволодіння майном в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою, особою, яка раніше вчинила розбій.
Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність скасування ухвали Октябрського районного суду м.Полтава від 08.01.2025, колегія суддів вважає непереконливими.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Таким чином, судом першої інстанції у повній мірі досліджені обставини, за яких до обвинуваченого неможливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід і з такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Посилання ОСОБА_7 на те, що іншим обвинуваченим обрано запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під варто, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Октябрського районного суду м.Полтава від 08 січня 2025 року.
Стосовно доводів обвинуваченого щодо непомірності визначеного судом розміру застави, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Так, як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Суддя, визначаючи розмір застави ОСОБА_7 , врахував вказані норми закону, які дають підстави для обрання застави в розмірі в межах норм п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, а також врахував наявність встановлених ризиків, даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 , тому обґрунтовано визначив заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600грн., і вказане узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов'язок слідчого судді, суду визначити розмір застави достатньої для виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали суду, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, а ухвалу суду -залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м.Полтава від 08 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4