Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/210/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
11.03.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12023121140000253 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27.12.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області, українку, громадянку України, заміжню, на утриманні малолітніх дітей не має, із середньою освітою, не працюючу, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2153 гривні 40 копійок та моральної шкоди 5000 гривень, а всього 7153 (сім тисяч сто п'ятдесят три) гривні 40 (сорок) копійок.
За участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10
Згідно вироку суду обвинувачена ОСОБА_6 вчинила умисне легке тілесне ушкодження за наступних обставин.
Так, 08.09.2023 близько 17:20 год між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які перебували на земельній ділянці по вул. Зарічна с. Михайлівка Кропивницького району Кіровоградської області виник конфлікт.
В ході конфлікту у ОСОБА_6 раптово виник умисел, направлений на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_6 , схопивши обома руками ОСОБА_8 за плечі та відштовхнула її від чого остання не втримавши рівновагу впала на землю. В той час, як ОСОБА_8 знаходилася в положенні лежачи на землі, ОСОБА_6 перебувала сидячи над нею нанесла не менше п'яти ударів обох рук в область обличчя.
В результаті протиправних дій ОСОБА_6 , спрямованих на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , остання отримала тілесні ушкодження у виглядів саден на правій щоці та лівій лобній ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У своїй спільній апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник-адвокат ОСОБА_7 , просять вказаний вирок суду змінити та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 .
При цьому вказують на те, що районним судом не прийнято до уваги, що обставини, які відбулися під час вчинення кримінального правопорушення, були спровоковані самою потерпілою. Обвинуваченій не залишалося іншого виходу, як захищати свого сина, на здоров'я та життя якого посягала потерпіла із застосуванням вил, які тримала у руках з наміром позбавити його життя або нанести тілесні ушкодження.
За таких підстав апелянти вважають, що у потерпілої відсутні будь які підстави вимагати від обвинуваченої відшкодування моральної шкоди.
Отже, згідно вищенаведених фактів та невідповідностей, які були допущені районним судом, постає питання, чи є наявність моральної шкоди потерпілій, тому що нею були подані неправдиві та невідповідні, неналежні докази щодо лікування легкого тілесного ушкодження. Неналежні докази щодо відшкодування транспортних коштів та матеріальної шкоди у вигляді золотої прикраси. Відповідно постає питання щодо наявності моральної шкоди у потерпілої, яка неналежними доказами свої матеріальної шкоди заявляє у цивільному позові.
За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, відповідно до приписів ст.ст. 409, 412 КПК України, а тому з урахуванням усіх наведених порушень, а також у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, підлягає зміні.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, потерпілої ОСОБА_8 та її представника адвоката ОСОБА_10 , які заперечили задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, досудове і судове слідство проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за вказаних у вироку суду обставинах, ґрунтуються на зібраних та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції надав правильну та об'єктивну оцінку і які відповідають фактичним обставинам справи та ніким із учасників судового провадження не оскаржуються.
Отже, проаналізувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що факт спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_6 , за обставин зазначених у вироку суду, знайшов своє підтвердження, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_6 , як вчинення умисного легкого тілесного ушкодження.
Перевіряючи апеляційні доводи захисника, колегія суддів встановила, що вони є фактично аналогічними тим, що заявлялися під час судового розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції, який перевіривши їх належним чином та з урахуванням вищезазначених доказів по справі, дав правильну оцінку про їх необґрунтованість.
За таких обставин, колегія суддів належним чином перевіривши досліджені судом першої інстанції докази в їх сукупності, вважає безпідставними апеляційні доводи захисника про те, що її підзахисну спровокували саме протиправні дії потерпілої, оскільки це ніяким чином не спростовує її вину в нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілій, а таку позицію обвинуваченої та її захисника колегія суддів розцінює як спосіб пом'якшення відповідальності за скоєний нею злочин.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а саме що обвинувачена вчинила злочин невеликої тяжкості та її особу, яка є працездатною, проживає разом з чоловіком ОСОБА_11 та сином ОСОБА_12 , за місцем проживання скарг від сусідів на неї не надходило, компроментуючими матеріалами селищна рада не володіє, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.к.п.188-194).
Обставин, які пом?якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а тому за вказаних вище фактичних обставин справи повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу призначення ОСОБА_6 виду та розміру покарання, а саме у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На думку колегії суддів, призначений обвинуваченій районним судом такий вид та термін покарання є виваженим і відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та її особі, а також буде необхідним і достатнім для її виправлення, та слугуватиме попередженню вчинення нею нових злочинів.
Також, колегія суддів вважає безпідставними і доводи захисника про те, що районним судом необґрунтовано задоволено цивільний позов потерпілої про стягнення з її підзахисної матеріальної та моральної шкоди, виходячи з наступного.
Згідно із вимогами ст. 374 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі.
Виходячи зі змісту 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, котрий вчинив суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпілою ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_6 заявлено цивільний позов (з уточненнями), в якому вона просить стягнути з ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду, внаслідок ушкодження здоров'я, витрати на лікування, а також заправки автотранспорту, вартості квитків на електропотяг у загальному розмірі 5918,80 грн та на відшкодування заподіяної їй внаслідок вчинення злочину матеріальної шкоди в розмірі 7206 грн, тобто вартості втраченої золотої сережки, а також моральну шкоду у розмірі 15000 грн (т.1 а.с.28-29, 218-220).
Разом з цим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, частково задовольнивши позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 , стягнув з обвинуваченої на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2153 гривні 40 копійок та моральної шкоди 5000 гривень, належним чином навів у вироку переконливі мотиви, із яких він дійшов висновку про визначення моральних, фізичних страждань та обґрунтував належним чином її розмір і зазначив, якими саме доказами вона підтверджується.
Отже, потерпілою ОСОБА_8 доведено належними доказами понесення нею витрат на придбання пального та витрат на проїзд електропотягом за 18.01.2023, 20.03.2024, 10.07.2024, 24.10.2024 та 11.11.2024, а тому дані витрати за відповідними фіскальними чеками (а.с.35 на звороті, 221) підлягають відшкодуванню потерпілій обвинуваченою у загальному розмірі 2153,40 грн.
Крім того, потерпілою надано фіскальні чеки на придбання медичних препаратів 09.09.2023 та 12.09.2023 (а.с.36), але разом з тим, потерпілою не доведено належними та допустими доказами необхідність даних витрат у зв'язку з протиправними діями обвинуваченої (не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченої та наслідками (необхідністю придбання зазначених медикаментів).
Щодо відшкодування потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 7206 грн, а саме вартості втраченої золотої сережки, районний суд також прийшов обґрунтованого висновку, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується втрата потерпілою зазначеної золотої сережки та не доведено належними та допустимими доказами її вартість.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про те, що районним судом необґрунтовано задоволені позовні вимоги про стягнення з її підзахисної моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вбачається зі змісту цивільного позову у кримінальному провадженні, потерпіла ОСОБА_8 просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на її користь моральну шкоду у розмірі 15000 гривень (т.1 а.к.п.28-29).
Отже, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_8 , ступеня вини обвинуваченої та причини конфлікту, а також зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральної шкоди саме у розмірі 5000 грн., частково задовольнивши позовні вимоги потерпілої.
Перевіривши матеріали справи в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів істотних порушень кримінально - процесуального законодавства під час досудового та судового слідства по даному кримінальному провадженню, які б могли призвести до прийняття судом першої інстанції неправильного судового рішення - не встановила.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27.12.2024 стосовно ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2