Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1089/24 Головуючий у 1-й інст. Гарбарук І. М.
Номер провадження №33/4805/151/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
12 березня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 21.08.2024 о 12 год 56 хв у с Бистріївка по вул Кирилюка керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи. На його думку, судом не враховано, що працівниками поліції допущені порушення вимог чинного законодавства під час проведення його огляду на стан сп'яніння та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Зокрема, працівники поліції не роз'яснили йому право на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі та не з'ясували у нього, чи погоджується він з результатом огляду, проведеним на місці зупинки транспортного засобу. Направлення до медичного закладу у його присутності не виписувалось, про наявність такого направлення поліцейська його не повідомила. Вважає помилковими висновки суду, що у працівників поліції не було обов'язку направляти його до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки протягом усього спілкування з працівниками поліції він заперечував факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, повідомляв поліцейських про вживання ліків, у нього були відсутні (крім запаху алкоголю від вживання ліків) будь-які інші ознаки сп'яніння та встановлено незначне перевищення рівня алкоголю у видихаємому повітрі - 0,27 проміле. З огляду на такі обставини, працівник поліції зобов'язаний був запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, повідомити про таке право або провести повторне обстеження за допомогою технічного засобу. Також, зауважив, що має захворювання та на постійній основі вживає медичний препарат «Уролесан», у складі якого міститься етиловий спирт. Вважає, що поліцейська використала те, що він є особою похилого віку, внаслідок хвороб має уповільнене мислення і вчинила відносно нього неправомірні дії.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 400329 від 21.08.2024, згідно якого, ОСОБА_1 21.08.2024 о 12 год 56 хв у с Бистріївка по вул Кирилюка керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння проводився із застосування приладу «Драгер», результат позитивний - 0,27 ‰ (а.с.1); роздруківку чека приладу «Драгер» з показами 0,27 проміле алкоголю (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.08.2024 (а.с.3); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с.6); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.7); копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/5626 від 01.11.2023 (а.с.4); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 21.08.2024 (а.с.5); розписку про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 21.08.2024 (а.с.9); рапорт лейтенанта поліції Н. Січкар від 21.08.2024 (а.с.11); постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2881179 від 21.08.2024 (а.с.10); диск з відеофіксацією події (а.с.12).
Оцінюючи вказані докази, суд першої інстанції зробив висновок, що порушень працівниками поліції під час огляду на стан алкогольного сп'яніння не допущено, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте, такі докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.
Як вбачається з відеозаписів з фіксацією обставин події, працівниками поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат пройденого тесту № 582 із застосуванням приладу Драгер 6820 показав 0,27 ‰ проміле в крові.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Аналогічні положення містить ч.3 ст. 266 КУпАП.
Згідно з ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відеозапис фіксації обставин події свідчить, що працівник поліції після проведення тесту на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, задав ОСОБА_1 питання: «З результатом згодні? Ну Ви кажете, що на спирту ці Ваші ліки?». Таким чином, фактично було задано два питання в одному, що могло вплинути на сприйняття водієм змісту питання та його відповідь. ОСОБА_1 зазначив: «Так, я по 5 крапель п'ю», що вказує на відповідь саме на другу частину питання щодо вживання ліків, а не про згоду з результатом тесту. Крім того, із діалогу вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював сумніви про перебування його в стані алкогольного сп'яніння. Водночас, працівник поліції не довів до відома водія інформацію про його право пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я, як це передбачено ч. 3 ст. 266 КУпАП. Також, як підтверджує відеозапис, ОСОБА_1 , враховуючи свій похилий вік, просив зачитувати документи перед підписанням. Проте працівник поліції неналежним чином проінформував його про їх зміст. Тому, у такій ситуації сам факт підписання складених документів не може розцінюватись як згода водія з результатом огляду. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 є недійсним, а складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачяться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом його вини в розумінні ст.251 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич