Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16037/14-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л.М.
Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.
12 березня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Григорусь Н.Й.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.
секретаря судового засідання Журавської Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у справі №295/16037/14-ц за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М., -
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі АТ «Райффайзен Банк») звернулось до суду із заявою. Заявник просив замінити боржника ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчому листі в справі № 295/16037/14-ц, виданому Богунським районним судом міста Житомира на підставі рішення від 22.11.2016 про стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом та відсотками в сумі 154483,52 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1830610,71 грн, 68611,85 грн пені та 3654,00 грн судового збору.
На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22.11.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 154483,52 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1830610,71 грн, 68611,85 грн пені та 3654,00 грн судового збору. 20.04.2017 судом видано виконавчий лист, який було пред'явлено до примусового виконання. 09.12.2022 державним виконавцем Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) встановлено актовий запис про смерть боржника ОСОБА_1 від 08.10.2021, у зв'язку з чим виконавче провадження № 54347325 було закінчене. Спадкоємцями боржника є його дружина ОСОБА_2 та неповнолітній син ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.11.2023 в справі № 280/1208/18. Оскільки вони є правонаступниками боржника, виникла необхідність у заміні боржника ОСОБА_1 на них у виконавчому листі на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2024 року заяву задоволено.
Замінено боржника ОСОБА_1 на його правонаступників ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 у виконавчому листі № 295/16037/14-ц, виданому Богунським районним судом міста Житомира 20.04.2017 на виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира 22.11.2016 у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції іншим складом. На думку апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема вказує, що 09.12.2022 державним виконавцем Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть боржника, у зв'язку з чим виконавче провадження №54347325 закінчено. Тільки в жовтні 2024 року через три роки після смерті боржника, стягувач АТ «Райффайзен Банк» подав заяву про заміну боржника на його правонаступників. Зазначає, що судом не врахована практика Верховного Суду (постанова Великої Палати ВС від 08.02.2022 у справі №2-7763/10, постанова Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №299/374/15-ц) щодо визначення вартості успадкованого майна при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження. Однак, суд першої інстанції, спадкову справу не витребував і повне коло спадкоємців не встановив, щодо визначення вартості успадкованого майна при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому листі/виконавчому провадженні, чим порушив права спадкоємців в тому числі права неповнолітнього спадкоємця. Вважає, що виконавець не зупинив виконавче провадження, а закінчив його своєю постановою, яка не скасована, у зв'язку з чим заміна боржника цього виконавчого провадження правонаступниками є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22.11.2016 АТ у справі № 295/16037/14-ц позов «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 154483,52 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1830610,71 грн, 68611,85 грн пені та 3654,00 грн судового збору.
Рішення набрало законної сили 03.04.2017 та на його виконання Богунським районним судом міста Житомира 20.04.2017 було видано виконавчий лист (справа № 295/16037/14-ц).
Виконавчий лист перебував на виконанні в Богунському ВДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), де було відкрите виконавче провадження № 54347325, яке в подальшому закрите постановою державного виконавця Шестопалова В.Ю. від 09.12.2022 у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_1 (актовий запис про смерть від 08.10.2021 за № 00142926395).
На звернення АТ «Райффайзен Банк» з претензією до спадкоємців померлого ОСОБА_1 від 03.06.2022 Житомирською державною нотаріальною конторою в повідомленні від 17.06.2022 зазначено про долучення цієї претензії до попередньої претензії та спадкової справи № 62/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , а також повідомлено, що станом на 17.06.2022 заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_2 , свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
У постанові Житомирського апеляційного суду від 09.09.2024 в справі № 280/1208/18 в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , третя особа АТ «Райффайзен Банк», про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , судом встановлено обставину стосовно того, що відповідно до спадкової справи № 62/2022 після смерті ОСОБА_1 спадщину прийняла дружина ОСОБА_2 та неповнолітній син ОСОБА_3 , які є його єдиними спадкоємцями, та їм не видавалося свідоцтва про право на спадщину.
Розглядаючи заяву по суті, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
На підставі частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи та може мати місце на будь-якій стадії судового провадження.
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), на які посилається заявниця у касаційній скарзі, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11(провадження № 61-14892св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 761/13847/15-ц(провадження № 61-3862св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 2604/3166/2012(провадження № 61-7273св23) та інших.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У частинах першій-третій статті 23 Закону про іпотеку зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи- іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Приписи статтей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону про іпотеку у взаємозв'язку регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцем боржника в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою, а саме: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в пункті 55 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), пункті 69.5 постанови від 13 березня 2019 року в справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22).
Отже, правовідносини у цій справі, за якими виданий виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки, допускають правонаступництво.
Подібні висновки викладені Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18), Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 523/15975/18 (провадження № 61-16887св20), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22).
Суд першої інстанції встановив коло спадкоємців ОСОБА_1 та що правовідносини у справі допускають правонаступництво, проте помилково виснував про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні правонаступниками, з огляду на таке.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження - тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).
Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження).
Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження, відповідно до неї у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 11-39гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22), постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), від 31 січня 2024 року у справі № 346/5515/22 (провадження № 61-15115св23), від 17 січня 2024 року у справі № 761/15979/13-ц(провадження № 61-13540св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 2-213/10-ц(провадження № 61-13160св22), від 08 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) та інших.
У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження №14-11цс22) Велика Палата Верховного Суду з урахуванням таких висновків погодилася із заміною судами сторони у відкритому виконавчому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 520/17203/13 (провадження № 61-4475св22) сформульовано правовий висновок про те, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Суд першої інстанції не врахував наведених висновків Верховного Суду про те, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
У справі виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 295/16037/14-ц, виданого 20 квітня 2017 року Богунським районним судом м. Житомира, завершене 09 грудня 2022 року на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження у зв'язку з актовим записом про смерть від 08.10.2021 за №00142926395, тобто зі смертю боржника ОСОБА_1 ( а. с. 40, 41).
У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 78-79)).
Спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.
Однак виконавець не зупинив виконавче провадження, а закінчив його постановою від 09 грудня 2022 року, яка не скасована, у зв'язку з чим заміна боржника цього виконавчого провадження правонаступниками є неможливою без його відновлення відповідно до вимог законодавства.
Крім того, суд першої інстанції не врахував вимог законодавця й практику Верховного Суду щодо визначення вартості успадкованого майна при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Викладене дає підстави для висновку про те, що невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас, задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (пункт 7.5).
Зазначена позиція повністю узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 299/374/15-ц.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про заміну сторони боржника його спадкоємцями, зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого боржника ОСОБА_1 , які прийняли спадщину та набули статусу його правонаступників, оскільки судове рішення боржником не виконане, то не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
З огляду на наведене та проаналізувавши матеріали заяви, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення заяви щодо заміни боржника на його правонаступників.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони виконавчого провадження.
Судовий збір покладається на позивача - у разі відмови в позові (частина перша статті 141 ЦПК України).
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, із скасування судового рішення суду першої інстанцій та ухвалення нового рішення, то з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367,368,376,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2024 року скасувати , ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 13 березня 2025 року