Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1332/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.
Категорія 88 Доповідач Борисюк Р. М.
13 березня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 285/1332/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кривицької Валерії Сергіївни на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. у місті Звягелі,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном.
Заява мотивувалася тим, що до кінця березня 2022 року він з своєю сім'єю проживав у місті Маріуполі. У зв'язку із активними військовими діями на цій території, вони були змушені виїхати в місто Звягель Житомирської області, де отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Разом з ними переїхали батьки дружини та її рідня сестра ОСОБА_2 .
Зазначав, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2014 року є інвалідом першої групи «А», через захворювання з дитинства, їй рекомендоване лікування у невропатолога та психіатра, у зв'язку з чим потребує постійного стороннього нагляду.
Вказував, що батько дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07 жовтня 2015 року є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, а мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має ряд захворювань в силу свого віку і разом з чоловіком не мають змоги доглядати, утримувати та належним чином піклуватись їхньою донькою. Крім того, його дружина також не може опікуватися сестрою, так як офіційно займається підприємницькою діяльністю та вихованням сина.
Стверджував, що ОСОБА_5 не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними, потребує стороннього догляду, а тому вважає, що її необхідно визнати недієздатною.
А враховуючи, що він офіційно не працює, має можливість дбати про неї, створювати їй необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, оскільки є здоровою людиною, може допомагати їй переміщатись, підіймати та переносити її, коли в цьому є потреба, то просив призначити його її опікуном.
Його дружина та батьки ОСОБА_5 не заперечують проти призначення його опікуном над ОСОБА_2 .
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, а у решті вимог заяви - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кривицька В.С. подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати у частині відмови призначення опікуном ОСОБА_1 , ухваливши в цій частині нове рішення, яким заяву останнього задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є передчасними та необґрунтованими.
Зазначає, що орган опіки та піклування неодноразово в своїх документах, поданих до суду вказував про те, що саме заявник опікується недієздатною, він створив для неї необхідні умови проживання, їй виділена окрема кімната, а відтак має гарні відносини з ОСОБА_6 . Також у матеріалах справи наявні згоди батьків ОСОБА_6 та сестри про призначення опікуном саме ОСОБА_1 .
Звертає увагу на те, що мати ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на даний час доглядає батька - ОСОБА_7 , який має захворювання та інвалідність.
Представник вважає, що вказані обставини унеможливлюють здійснення догляду за ОСОБА_5 її батьками або сестрою. Інших близьких родичів, які могли б виконувати роль опікуна для неї та виявляли таке бажання, подавши відповідну заяву до органів опіки, відсутні.
Вказує, що ОСОБА_1 здійснює догляд за ОСОБА_6 , опікується нею, між ними сформовані позитивні, доброзичливі та довірливі відносини, взаємоповага та постійна підтримка, що свідчить про моральну готовність заявника піклуватися про потреби та бути опікуном ОСОБА_5 . Разом з тим, факт родинних зв'язків та те, що заявник є близьким родичем ОСОБА_6 , підтверджений належними доказами.
Стверджує, що ОСОБА_1 має можливість дбати про ОСОБА_5 , створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, оскільки є здоровою людиною, несудимий. Він допомагає ОСОБА_5 переміщатись, підійматися та переносити її, возити на реабілітаційні процедури, коли в цьому є потреба, або привозити лікарів до неї по місцю проживання. Остання не здатна вільно та самостійно переміщатись, крім того має надлишкову вагу. Він офіційно не працює, весь час може знаходитися біля ОСОБА_5 , з якою в них побудований тісний емоційний зв'язок, адже ОСОБА_1 вона знає вже більше 20 років, з моменту одруження з її сестрою. Вона звикла до нього, як до члена родини, слухає та сприймає його позитивно.
Крім того, заявник здатний захищати та представляти якнайкращі права та інтереси ОСОБА_5 в державних органах, підприємствах та установах.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат Кривицька В.С. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити і надала пояснення, які відповідають доводам поданої скарги.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації. Не досліджувалася представниками цього органу обставина, що у ОСОБА_2 є живі батьки та близькі родичі, а також поза увагою залишилося питання доброзичливості взаємин між опікуном та підопічним, що гарантувало б нормальне життєзабезпечення ОСОБА_5 . Зміст подання грунтується виключно лише на даних, отриманих від заявника.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Установлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Лисівка Красноармійського району Донецької області. ЇЇ батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 14 березня 1981 року ( а.с. 4)
Відповідно до копії Довідки до акту огляду МСЕК від 01 вересня 2011 року ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства 1 групи «А», безстроково, потребує постійного догляду. Остання перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується копією довідки від 20 квітня 2022 року № 1823-5001234562 (а.с.8, 9).
У копії висновку № 103 КНП «ЦПМСД Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області зазначено, що у ОСОБА_2 наявне порушення функцій організму через яку невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 46).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 66-2024 від 03 липня 2024 року, ОСОБА_6 виявляє клінічні ознаки стійкого, хронічного психічного розладу - важкої розумової відсталості в ступені різко вираженої імбецильності з системним недорозвитком мовлення тяжкого ступеню у вигляді загального недорозвитку мови тяжкого ступеню, процесів мислення, емоційно-вольової сфери, порушення інтелекту. Ступінь наявної у ОСОБА_2 розумової відсталості настільки виражена, що позбавляє здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.74-75).
Також встановлено, що рідною сестрою ОСОБА_6 є ОСОБА_8 , яка уклала шлюб із заявником по справі ОСОБА_1 . Від шлюбу останніх народився син ОСОБА_9 . Такі відомості убачаються із копій свідоцтв про народження ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та свідоцтва про шлюб, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ( а.с. 11-13).
Згідно копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_13 зареєстрована, як фізична особа-підприємець ( а.с. 14).
До суду першої інстанції від батьків ОСОБА_6 та її сестри - ОСОБА_14 надійшли письмові заяви про те, що вони не заперечують проти призначення опікуном ОСОБА_6 - ОСОБА_1 ( а.с. 22, 25, 28).
У поданні, направленому до суду за вих. № 04/2167 від 28 жовтня 2024 року, виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області просить призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 ( а.с. 100).
Правовідносини, які пов'язані із питаннями встановлення опіки та призначення особи опікуном регулюються положеннями главами 4, 6 Цивільного Кодексу України та Правилами опіки та піклування, які затверджені спільним Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року.
Згідно частини 1 статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки ( стаття 55 ЦК України).
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У статті 62, частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування (пункт 1.7 Правил).
Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного.
Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
За наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21),від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
У частині 1 статті 300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов'язковим для суду. Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.
Колегія суддів вважає, що зі змісту подання органу опіки та піклування, яке долучено до матеріалів справи, неможливо встановити наявність дотримання вимог, передбачених статтею 63 ЦК України, крім відомостей про те, що ОСОБА_1 створив необхідні умови для проживання ОСОБА_2 , забезпечує її постійним доглядом і факт згоди заявника бути її опікуном.
Отже, подання є формальним, поверхневим, без належної мотивації та обгрунтування і не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.
Також колегія суддів зазначає, що за приписами частини 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривицької Валерії Сергіївни залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено:14 березня 2025 року.