Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1444/24 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.
12 березня 2025 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Шевчук А.М.,
Борисюка Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у м. Житомирі цивільну справу №288/1444/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року, яке ухвалене суддею Зайченко Є.О. у смт. Попільня (повний текст складено 02 грудня 2024 року),
встановив:
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 31 жовтня 2020 року, яка утворилась станом на 04 березня 2024 року, в сумі 88439,71 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 31 жовтня 2020 року, яка разом з Умовами і Правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK|Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку «Monobank» 31 жовтня 2020 року відповідач підтвердила: отримання примірника Договору в мобільному додатку «Monobank», ознайомлення та згоду з умовами Договору, укладання Договору та зобов'язався виконувати умови Договору. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 60 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 27 січня 2024 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Відповідач вчасно заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не погашає, у результаті чого станом на 04 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 88439,71 грн (загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)).
Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею, розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Вказує, що підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримала їх примірники в мобільному додатку. Відповідач висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. Боржником до суду не надані докази на спростування останнього. Вказує, що укладення між Банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», що також підтверджується належними доказами поданими до позову. Тому оскаржуване рішення, на думку представника банку, незаконне, необґрунтоване та ухвалене на неповно встановлений обставинах справи з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якого можна було встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у відповідача заборгованості.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, що 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 31 жовтня 2020 року та просила відкрити їй поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях (а.с. 11).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що долучені до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, витяг з тарифів за Чорною карткою «monobank» та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «monobank» не містять підпису ОСОБА_1 . У підписаній відповідачкою анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг наявні лише її анкетні дані та контактна інформація. Вказана заява не містить умов кредитування та обрання відповідачем певної банківської послуги.
Позивач зазначає, що факт ознайомлення відповідачки з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що остання висловила свою згоду з вищевказаними документами шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, підписання відповідачкою відповідних документів шляхом використання електронного цифрового підпису не доведено АТ «Універсал Банк» належними та допустимими доказами.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Разом з тим, ні анкета-заява, ні інші документи не доводять отримання ОСОБА_1 кредитної картки та користування нею кредитом.
Також колегія суддів зазначає, що копія Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, яка знаходиться у матеріалах справи, затверджена Протоколом Правління № 46 від 24 листопада 2021 року, набула чинності із 27 листопада 2021 року, а Анкета заява до Договору про надання банківських послуг, на підставі якої відповідач отримала кредитні кошти, датується 31 жовтня 2020 року.
Отже, відсутні підстави вважати, що відповідачка була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документами.
АТ «Універсал Банк» не надано суду належних та допустимих доказів фактичного надання ОСОБА_1 кредитної картки, відкриття на її ім'я відповідного рахунку.
Також, позивачем не було надано суду виписки по рахунку ОСОБА_1 , з якої можна було б встановити надання відповідачці кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування нею карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, АТ «Універсал Банк» не вказав на докази, які б підтверджували вказані обставини та спростовували висновки суду першої інстанції.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом надання відповідачу кредиту та наявності у неї заборгованості, оскільки він був складений самим позивачем.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».
Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. За положеннями п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року