Справа № 156/240/24 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І. М.
Провадження № 22-ц/802/270/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
04 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - Рудницького Ю. І.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року,
У лютому 2024 року АТ «Сенс-Банк» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 07.12.2022 ОСОБА_2 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631450653. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а останній зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, але останній своїх зобов'язань належним чином не виконав, унаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 157105,88 грн.
Позивач зазначає, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, яку останній залишив без реагування.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором №631450653 в розмірі 157105,88 грн та сплачений судовий збір.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись із даним рішенням суду, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначав, що отримання кредитної картки відповідачем та користування кредитними коштами і виписка по картрахунку підтверджує, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач дійсно користувався грошима. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач не сплатив заборгованість за договором.
Вказує, що суд не здійснив власного розрахунку заборгованості, поверхнево та формально підійшов до розгляду даної справи, а також і відповідач на спростування розрахунку банку не надав власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти.
Звертає увагу, що, попри описку в позовній заяві щодо дати укладення договору, позивачем до позовної заяви додано пакет документів, які свідчать про те, що кредитний договір № 631450653 укладено саме 07.09.2020 року, а тому позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що договірні відносини між банком і відповідачем існували. Виписка по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard, яка додана до позовної заяви, відповідає періоду з 09.09.2020 по 17.07.2023.
Зазначає, що в матеріалах справи наявна Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» від 07.09.2020 року, яка особисто підписана ОСОБА_2 .
Наголошує, що згідно із розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість відповідача ОСОБА_2 , відповідно до кредитного договору № 631450653 становить 157 105, 88 грн, що складається з: 62 407, 51 грн - тіла кредиту, 78 347, 63 грн - простроченого тіла кредиту, 14 181, 69 грн - відсотків за користування кредитом, 2 169, 05 грн - несанкціонованої заборгованості (овердрафту).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та повністю її заперечує. Вказує, що в матеріалах справи міститься оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної лінії від 09.09.2020 року. Проте, апелянт як і в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі посилається не на оферту, а на той факт, що між позивачем та відповідачем було укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відновлення кредитної лінії. Саме тому зазначає, що оферта, яка міститься в матеріалах справи, не є кредитним договором. Зазначає, що в додатках до позовної заяви позивачем не було додано акцепт на пропозицію ОСОБА_2 щодо укладення угоди про надання кредиту №63140653, а оскільки даний документ відсутній у матеріалах справи, саме тому кредитний договір, на який посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, є неукладеним між сторонами, а оферта є пропозицією щодо укладення майбутнього договору. Оскільки в матеріалах справи відсутній акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, то відповідачу невідомо, чи прийняв банк пропозицію відповідача, яка передбачена в оферті. Також матеріали справи не містять доказів виконання зобов'язань позивачем щодо перерахування коштів на банківську картку, відповідно до кредитного договору №631450653 від 07.12.2022, оскільки саме така інформація зазначена у позовній заяві позивачем (хоча в матеріалах справи наявний кредитний договір за №631450653 від 09.09.2020). На спростування даного факту було надано копію паспорта ОСОБА_2 з відмітками щодо перетину кордону, зокрема: 07.09.2022 року він перетнув кордон з Польщею, а повернувся в Україну 26.12.2022 року. Тобто, фізично він не міг укладати ніякі договори з позивачем 07.12.2022 року.
Не погоджується також із розрахунком заборгованості, який, на думку позивача, підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, з огляду на наступне: позивачем в додатках до позову додано розрахунок заборгованості станом на 17.07.2023 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості, яка наявна у відповідача, становить 157 105,88 гривень. З даного не зрозуміло, яким чином та за який період була сформована дана заборгованість у відповідача. При цьому у виписці, яка була додана до позовної заяви, зазначено суму заборгованості, яка склала 158 537,20 гривень (період з 09.09.2020 року по 17.07.2023 року). Також зазначено інформацію про те, що існує заборгованість у розмірі 78 347,63 та несанкціонована заборгованість у розмірі 2169,05 гривень, тобто позивач просить суд стягнути одну суму, при цьому додає документи, які містять інформацію про зовсім інші суми заборгованості.
Представник відповідача адвокат Колодійчук Н. В. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Представник АТ «Сенс Банк» адвокат Рудницький Ю. І. в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не доведено наявність оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631450653 від 07.12.2022 ( в матеріалах справи наявний кредитний договір за № 631450653 від 09.09.2020), підписаної позичальником ОСОБА_2 , та встановлена судом відсутність в матеріалах справи акцепту, котрий мав би бути підписаний уповноваженим представником банку, свідчить про нікчемність кредитного договору в силу ст. 208, 640, 1055 ЦК України. Надані позивачем документи суд вважав недостатніми доказами для підтвердження існування кредитних правовідносин між сторонами, оскільки вони не охоплюють повністю предмет доказування в розглядуваній справі, адже з причини відсутності акцепту банку неможливо встановити, чи була прийнята оферта відповідача. Відтак, неможливо стверджувати про повне дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
З такими висновками суду колегія суддів не може погодитись із наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 вересня 2020 року ОСОБА_2 було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631450653 з Акціонерним товариством «Альфа Банк», анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», датовану 07 вересня 2020 року, паспорт споживчого кредиту від 07 вересня 2020 року, заяву (акцепт) № 248.631450653.111; 227.631450653.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 07.09.2020, а також заяву від 09.09.2020, якою підтвердив, що на цю дату його особисті дані відповідають нижчевикладеній інформації (а.с.5-7). Разом з тим, ОСОБА_2 завірено підписом подані банку 08.08.2020 його особисті документи - копію паспорта та довідку про ідентифікаційний номер (а.с.8-9).
Відповідно до пункту 3 угоди (оферти) максимальна сума кредиту складає 200 000 грн. Сума доступного кредиту на момент складання цієї оферти становить 4200 грн. Процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 35,99%. Строк дії платіжної картки - 5 років з моменту випуску.
Також вказано про те, що акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 631450653 від 09 вересня 2020 року отримав у дату складання цієї оферти (а.с.5).
Разом з тим, у розділі VІ оферти зазначено, що строк відповіді на цю пропозицію складає 30 робочих днів з моменту її подання банку. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту пропозиції на укладання угоди та надання суми кредиту.
Встановлено, що сторонами підписано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції на укладення договору на банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яке датоване 07 вересня 2020 року (а.с.5 зворот).
Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022р. вирішено змінити найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Згідно із ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Як передбачено ст. 640 ЦК України, на яку також покликається і представник відповідача, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до норм ст.641ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
Отже, як встановлено при розгляді справи, між банком та ОСОБА_2 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000 грн та суми початкового доступного кредиту в розмірі 4200 грн, які позичальник отримав 09.09.2020 року. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Факт існування між сторонами кредитних правовідносин та користування кредитними коштами за період з 09.09.2020 року по 05 березня 2022 року підтвердив і сам відповідач як у суді першої інстанції, подавши через свого представника адвоката Колодійчук Н. В. відзив на позовну заяву (а.с.121-126), так і в суді апеляційної інстанції в усних поясненнях представника про те, що ОСОБА_2 перестав користуватись кредитними коштами, оскільки картка з березня 2022 року була заблокована.
Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтвердила, що дійсно відповідач оформив кредитну картку, зазначену в оферті, отримав 4200 грн кредитних коштів 9 вересня 2020 року й активно користувався цією карткою аж до її заблокування у 2022 році.
Разом з тим, із виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості за кредитним лімітом в межах встановленого ліміту кредитної лінії, який змінювався, починаючи з листопада 2020 року, при цьому з боку відповідача зауважень щодо підвищення ліміту не було.
Також представник відповідача підтвердила правильність даних щодо сум знятих з картки коштів та оплати кредиту ОСОБА_2 , які вказані в розрахунку заборгованості (а.с.10), а також у виписці з рахунку (а.с.11-15). Крім того, вона підтвердила пояснення представника позивача, що між сторонами відносини з приводу надання банківських послуг існували ще з 2019 року, оскільки ОСОБА_2 було укладено договір № 631108000, однак рішенням суду від 29.10.2024 року, яке набуло законної сили, борг у сумі 63907,58 грн судом не було стягнуто через недоведеність позову. До відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача додала копію вказаного рішення суду.
Разом з тим, зі змісту відзиву на апеляційну скаргу також видно, що ОСОБА_2 покликається на укладення 07 вересня 2020 року з АТ «Альфа Банк» угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631450653, а не помилково зазначену позивачем дату договору - 07 грудня 2022 року.
Таким чином, колегія суддів не бере до уваги заперечення щодо позову лише з підстав помилки позивача у зазначенні дати укладення договору, оскільки в суді доведено, що додані до позову інші докази та усні й письмові пояснення сторін свідчать про укладення договору у вересні 2020 року та його виконання сторонами тривалий час.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідач не сплачував своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, що має часткове відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом позивач вважає, що загальна заборгованість відповідача ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № 631450653 становить 157 105, 88 грн, що складається з: 62 407, 51 грн - тіло кредиту, 78 347, 63 грн - прострочене тіло кредиту, 14 181, 69 грн - відсотки за користування кредитом, 2 169, 05 грн - несанкціонована заборгованість (овердрафт) (а.с.10), що також зазначено у наданій виписці з рахунку ОСОБА_2 (а.с.11-15).
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за кредитним договором №631450653 не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, враховуючи, що факт отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, яка доведена умовами договору, підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що до стягнення підлягають проценти, нараховані відповідно до умов договору та які відповідно до свого розрахунку просить стягнути позивач у розмірі 14 181,69 грн.
Як видно зі змісту проаналізованих раніше доказів, сторонами не було обумовлено в підписаних ними документах інших умов щодо строків кредитування, крім п'ятирічного строку дії картки, відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, щодо овердрафту та інших нарахувань.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Проте, позивач просить стягнути з відповідача, крім тіла кредиту - 62407, 51 грн, ще й прострочене тіло кредиту - 78 347, 63 грн, а також несанкціоновану заборгованість (овердрафт) 2 169, 05 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з огляду на недоведеність позову в частині вимог щодо простроченого тіла кредиту в розмірі 78 347, 63 грн та несанкціонованої заборгованості (овердрафту) в сумі 2 169, 05 грн, в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків відповідно до умов договору знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає до задоволення частково саме в цій частині вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631450653 у розмірі 76589 (сімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 20 копійок, з яких: 62407 (шістдесят дві тисячі чотириста сім) гривень 51 копійка - тіло кредиту та 14181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) гривня 69 копійок - відсотки за користування кредитом.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді