Справа № 159/6941/24 Провадження №33/802/199/25 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В. О.
Доповідач: Подолюк В. А.
14 березня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Степанюка Олександра Вікторовича на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2024 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_2 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Так, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02 жовтня 2024 року о 00:36 год. в с.Поворськ Ковельського району керував автомобілем марки «Ауді А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Степанюк О.В. подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що вона є необґрунтованою та незаконною через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів законності зупинки транспортного засобу працівником поліції, а відтак подальші дії останнього, у тому числі проведення огляду, - відповідно є незаконними. Окрім того, місцевий суд не звернув належної уваги на те, що огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 був проведений у відсутності двох свідків, що є порушенням законодавства, яке передбачає порядок проведення такого огляду. Сам же акт огляду не підписаний працівником поліції, який його складав. Також судом не звернуто належної уваги не те, що матеріали справи не містять доказів - документ (посадова інструкції), який би підтверджував право працівника поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 . Крім того, матеріали справи не містять сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку спеціального технічного приладу, яким було проведено огляд ОСОБА_2 . Проте, місцевий суд жодним чином не надав належної оцінки таким обставинам. При цьому, сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчинення правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Тому захисник вважає, що матеріали справи не містять належним доказів винуватості його довірителя ОСОБА_2 . Посилаючись на це, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданих до апеляційного суду додаткових поясненнях від 13.03.2025 захисник зазначає, що оскільки ОСОБА_2 являється військовослужбовцем, то у разі порушення ним ПДР України, на нього не може бути накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами будь яким органом, окрім як командуванням військової частини.
Окрім того, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що такий пропущений з поважних на те причин. Так, суд першої інстанції розглянув справу у відсутності ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду. Також ОСОБА_2 не отримував копію постанови судді і після її розгляду. Копію постанови отримав він, як захисник за поданою ним заявою лише 13.02.2025. При цьому зазначає, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, а з 01.11.2024 вибув в Харківську область для виконання бойових завдань, що також свідчить про неможливість отримання ним будь-яких повідомлень суду про розгляд справи.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник Степанюк О.В. до суду не з'явились, хоча про час і дату повідомлялись належним чином. При цьому, захисник просить справу розглядати у його відсутності та відсутності його довірителя, про що зазначає у поданих додаткових письмових поясненнях.
Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Враховуючи наведені обставини в апеляційній скарзі щодо поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді в даній справі підлягає поновленню, оскільки він фактично пропущений із поважних на те причин.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Так, ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона якого відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі сторона захисту вказує про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП із посиланням на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів його винуватості.
Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.
Факт вчинення ОСОБА_2 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №071863 від 02.10.2024, за змістом якого ОСОБА_2 02 жовтня 2024 року о 00:36 год. в с.Поворськ Ковельського району керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, який він підписав і отримав його копію, що зафіксовано на боді-камеру працівника поліції;
- роздруківкою із спеціального технічного приладу «Drager Alkotest 6820» від 02.10.2024, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_2 як водій маючи ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) проходив огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, і за його результатом перебував в стані алкогольного сп'яніння - 2,56 проміле. Роздруківка підписана ОСОБА_2 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.10.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_2 направлявся на проведення медичного огляду, однак відмовився, оскільки пройшов огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу;
- письмовим зобов'язанням від 02.10.2024, за яким ОСОБА_2 , який у відповідності до ст.266 КУпАП відсторонений від керування автомобілем, зобов'язання не керувати транспортним засобом протягом 24 годин.
Окрім того, винуватість ОСОБА_2 доводиться і відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 . Надалі працівником поліції під час спілкування із ОСОБА_2 як водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що ОСОБА_2 погодився. Пройшовши огляд, його результат був позитивний - 2,56 % проміле алкоголю, з яким ОСОБА_2 погодився. Після цього, ОСОБА_2 запропоновано пройти медичний огляд в лікарні, однак він такого бажання не виявив. Надалі, працівниками поліції ОСОБА_2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені законодавством та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, з яким його ознайомлено і, який він підписав та отримав його копію.
Такі докази на думку апеляційного суду є цілком належними і допустимими, якими підтверджено події, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши зібрані і досліджені докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд не бере до уваги твердження сторони захисту як на підставу незаконності судового рішення про відсутність належних і допустимих доказів винуватої ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки винуватість останнього підтверджена вищевказаними доказами в розумінні ст.251 КУпАП.
Також цілком безпідставними є доводи апелянта про безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , що на його думку, тягне за собою протиправність дій працівників поліції та недопустимість усіх доказів у справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зупинкою транспортного засобу стало те, що водій ОСОБА_2 рухався у комендантську годину.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що працівники поліції при складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_2 діяли у спосіб, який передбачений законодавством України.
Також апелянт як на підставу недійсності проведеного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння посилається на те, що такий огляд проведено у відсутності двох свідків. Однак, вони є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у відповідності до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. В даному випадку поліцейським були застосовані технічні засоби відеозапису, у зв'язку з чим присутність свідків не є обов'язковою.
Також безпідставними є твердження про те, що матеріали справи не містять сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку спеціального технічного приладу, яким було проведено огляд ОСОБА_2 , так як чинне законодавство не вимагає додавання до протоколу про адміністративне правопорушення таких документів.
Такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства й доводи апелянта про те, що так як ОСОБА_2 являється військовослужбовцем, то у разі порушення ним ПДР України, на нього не може бути накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами будь яким органом, а лише командуванням військової частини, оскільки, як встановлено судом ОСОБА_2 у час його зупинки працівниками поліції перебував в статусі водія, тобто суб'єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому було правильно застосовано процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка передбачена ст.266 КУпАП, а також положеннями Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Відповідно вірно також дану справу розглянуто місцевим судом у відповідності до ст.221 КУпАП.
Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення та перевірені у порядку ст.294 КУпАП, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
А тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Степанюку Олександру Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Степанюка Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк