СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1245/25
ун. № 759/4172/25
12 березня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024102080000003 від 16.01.2024,
До Святошинського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» 25.02.2025 надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024102080000003 від 16.01.2024, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.05.2024 №759/9748/24.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2024 задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва та накладено арешт на грошові кошти та речі, які було вилучено в ході обшуку 10 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . Сторона захисту вважає, що зазначене судове рішення про накладення арешту на грошові кошти речі є необґрунтованим, оскільки суд в достатній мірі не встановив правових підстав, а прокурор не довів необхідності арешту, так як клопотання було розглянуто без виклику власника майна на яке накладено арешт, який би довів суду безпідставність такого обмеження права власності, у зв'язку з тим, що дані грошові кошти та речі не є доказом у кримінальному провадженні та належать володільці на законних підставах.
Зі змісту ухвали слідчого судді та клопотання органу досудового розслідування, вбачається, що підставою накладення арешту на грошові кошти та майно, є наявність постанови слідчого про визнання грошових коштів та речей речовими доказами у кримінальному провадженні, а також висновки органу досудового розслідування, які виправдовують втручання у права та інтереси власника майна. Саме ці доводи, які наведенні в ухвалі слідчого судді від 16.05.2024 року, на його думку, стали достатніми підставами вважати, що вони відповідають критеріям, визначеними в ч.1 ст.98 КПК України і саме тому переконали суддю в постановленні ухвали про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти та речі, які було вилучено в ході обшуку 10 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з такими висновками суду неможливо погодитись з огляду на наступні обставини: по-перше, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102080000003 від 16.01.2024 р. проводиться за фактами здійснення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.1 ст.358 КК України. Проте жодних прямих доказів причетності ОСОБА_3 до протиправної діяльності, зазначеної вище, прокурором в клопотанні не наведено та слідчим суддею під час розгляду клопотання не досліджувалось. По-друге, жодних прямих посилань на будь-яку протиправну діяльність з боку ОСОБА_3 ані в клопотанні прокурора про арешт майна, ані в ухвалі слідчого судді від 16.05.2024 р., не міститься; по-третє, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42024102080000003 від 16.01.2024 р. жодній особі, з моменту внесення відомостей до ЄРДР, тобто з 16.01.2024 року по теперішній час, письмового повідомлення про підозру не вручено.
Відповідно до вимог ч.1 ст.98 КПК України, грошові кошти та речі можуть вважатися речовим доказом, якщо матеріалами кримінального провадження доведено, що вони набуті кримінально протиправним шляхом або отримані особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Проте в ухвалі слідчого судді від 16.05.2024 року, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , не наведено жодного посилання на наявність у сторони досудового розслідування таких доказів, а всі докази прокурора, які суд врахував при постановленні ухвали, базуються на припущеннях.
Окрім того, прокурором в клопотанні не зазначено і слідчим суддею в ухвалі не наведено конкретних підстав та мети накладення арешту, окрім перерахування формальних підстав, таких як запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна. Також не наведено жодних доводів того, яке безпосереднє значення вилучені речі мають для досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024102080000003.
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подав письмове заяву про розгляд справи за їх відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Прокурор Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд за його відсутності, проти задоволення клопотання не заперечував, в частині скасування арешту на набої не заперечував в разі наявності дозволу на зброю.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.05.2024 накладено арешт на на майно, яке було вилучено 10.05.2024, в ході обшуку приміщення квартири АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон «Iphon 14Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім карткою, який поміщено у сейф пакет № ICR0050240; мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Maxvi», ІМЕІ 1: НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Max com», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон «Samsung», ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 , з флеш картою; мобільний телефон «Samsung», ІМЕІ 1: НОМЕР_9 , ІМЕІ 2: НОМЕР_10 ; мобільний телефон «Хуавей», ІМЕІ 1: НОМЕР_11 , ІМЕІ 2: НОМЕР_12 , з сім карткою Київстар, які поміщено у сейф пакет № WAR 1322223; два жорсткі диски з s/n: Z2A8VVPX на 500GB та s/n: 9QK0VH24 на 750GB, які поміщено у сейф пакет № WAR 1322622; тринадцять сім карт операторів мобільного зв'язку. сімнадцять пластикових карток від сім карт та одна упаковка від сім карти з номером НОМЕР_13 , які поміщено у сейф пакет № ICR0050239; п'ятнадцять флешкарт та два жорсткі диски з s/n: D814182802 та s/n: WX41AA8DC7D4, які поміщено у сейф пакет № ICR0050243; паспорт громадянина рф з номером НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8 ; довідка № 230120/22 від 20.01.2023; бланк посвідчення батальйону ім. І.Шаліля та посвідчення на ім'я ОСОБА_9 ; посвідчення водія рф № НОМЕР_16 ; 13 фотознімків осіб чоловічої статі, які поміщено у сейф пакет № WAR 1322224; 43 шт. набоїв схожих на калібр «308 rem»; 14 гільз схожих на набої калібру 308; 7 шт. набоїв калібру 308; 44 шт. набоїв схожих на калібр 5,45х39, які поміщено у сейф пакет № ICR0050243; мобільний телефон «Redmi», ІМЕІ 1: НОМЕР_17 , ІМЕІ 2: НОМЕР_18 , який поміщено у сейф пакет № CRI1009686; мобільний телефон «Хуавей», ІМЕІ НОМЕР_19 , з сім картою «Водафон», на якій № НОМЕР_20 та картка з під сім карти з штрих кодом 1160754798167, які поміщено у сейф пакет № ICR0050241; два предмета, схожі на затвори до АК з номерами «585» та «708», які поміщено у сейф пакет № ICR1009708; страхове свідоцтво рф на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке поміщено у сейф пакет № CRI1009709; грошові кошти у сумі 65600 грн. та 1000 доларів США, які поміщено у сейф пакет № PSP1372666, з метою його збереження та не допущення втрати як речового доказу у кримінальному провадженні.
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою забезпечення збереження речових доказів. Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 є власником арештованого майна та у вказаному крімінальному провадженні не має статусу підозрюваного, крім того, відсутні відомості, що вилучене майно отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що з моменту вилучення майна 10.05.2024 та накладення на нього арешту, минуло понад десять місяць, а тому прокурор зобов'язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, прокурором та слідчим не наведено.
Також у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Водночас, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання в частині скасування арешту на 43 шт. набоїв схожих на калібр «308 REM», 14 гільз схожих на набої калібру 308, 7 шт. набоїв калібру 308, 44 шт. набоїв схожих на калібр 5,45 x 39 та два предмета, схожі на затвори до АК з номерами «585» та «708», які поміщено у сейф пакет № ICR1009708, оскільки в цій частині клопотання є необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024102080000003 від 16.01.2024 - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.05.2024 (ун. №752/9748/24) у кримінальному провадженні за №42024102080000003 від 16.01.2024, на майно, яке було вилучене 10.05.2024 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphon 14Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім карткою, який поміщено у сейф пакет № ICR0050240; мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Maxvi», ІМЕІ 1: НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Max com», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон «Samsung», ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ; мобільний телефон «Samsung», ІМЕІ 1: НОМЕР_9 , ІМЕІ 2: НОМЕР_10 , з флеш картою; мобільний телефон «Хуавей», ІМЕІ 1: НОМЕР_11 , ІМЕІ 2: НОМЕР_12 , з сім карткою Київстар, які поміщено у сейф пакет № WAR 1322223; два жорсткі диски з s/n: Z2A8VVPX на 500GB та s/n: 9QK0VH24 на 750GB, які поміщено у сейф пакет № WAR 1322622; тринадцять сім карт операторів мобільного зв'язку та сімнадцять пластикових карток від сім карт та одна упаковка від сім карти з номером НОМЕР_13 , які поміщено у сейф пакет № ICR0050239; п'ятнадцять флешкарт та два жорсткі диски з s/n: D814182802 та s/n: WX41AA8DC7D4, які поміщено у сейф пакет № ICR0050243; паспорт громадянина рф з номером НОМЕР_21 та за номером НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8 ; довідка № 230120/22 від 20.01.2023; бланк посвідчення батальйону ім. І. Шаліля та посвідчення на ім'я ОСОБА_9 ; посвідчення водія рф № НОМЕР_16 ; 13 фотознімків осіб чоловічої статі, які поміщено у сейф пакет № WAR 1322224; мобільний телефон «Redmi», ІМЕІ 1: НОМЕР_17 , ІМЕІ 2: НОМЕР_18 , який поміщено у сейф пакет № CRI1009686; мобільний телефон «Хуавей», ІМЕІ НОМЕР_19 , з сім картою «Водафон», на якій № НОМЕР_20 та картка з під сім карти з штрих кодом 1160754798167, які поміщено у сейф пакет № ICR0050241; страхове свідоцтво рф на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке поміщено у сейф пакет № CRI1009709; грошові кошти у сумі 65600 грн. та 1000 доларів США, які поміщено у сейф пакет № PSP1372666.
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1