Справа №949/223/25
12 березня 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції №1 Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, проживаючої по АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02 січня 2025 року о 08-50 год. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушила правила вигулювання тварин, а саме здійснила вигул собаки без повідка, в результаті чого, собака з'їла дві курки, чим заподіяла майнову шкоду ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.5.7.9. Правил благоустрою територій населених пунктів Дубровицької міської ради.
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень у протоколі відмовилася.
Після надходження вказаного адміністративного матеріалу на розгляд до суду, ОСОБА_1 неодноразово викликалася до суду, проте конверти з поштовими повідомленнями повернулися до суду не врученими з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.12-13, 17-18). Інших засобів зв'язку з особою, яка притягається до адміністративного правопорушення, зокрема абонентського номера телефону чи електронної пошти, матеріали справи не містять.
Також ОСОБА_1 викликалася до суду шляхом інформування останньої про час та місце розгляду справи оголошенням про її виклик до суду на веб-порталі судової влади України (а.с.16).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 154 КУпАП.
З огляду на те, що ОСОБА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності, була повідомлена у передбачений законом спосіб про час та місце розгляду справи, проте на розгляд справи до суду не з'явилася, будь-яких клопотань до суду не подавала, а також враховуючи, що за вказаною статтею, не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за її відсутності.
Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи до суду також не з'явилася, конверт з поштовим повідомленням повернувся до суду не врученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.14-15).
Ст.245 КУпАП передбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 154 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за порушення правил утримання собак і котів, а саме за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), якщо такі дії спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Ця норма носить бланкетний характер, оскільки в наведеній диспозиції відсилає до відповідних правил, котрими врегульовані та встановлені вимоги щодо утримання домашніх тварин, зокрема собак у населених пунктах, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково має зазначатися норма (стаття, пункт) законодавчого акта та відповідних правил, котрі регламентують діяльність у названій сфері.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб тане створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлює, що утримання в домашніх умовах це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір'я окремого будинку. У свою чергу, домашні тварини собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі, а власниками домашніх тварин визначені фізичні особи, зазначені як власники в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення.
За змістом ст. 9 цього Закону, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону; правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування; особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.
Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах, згідно Методичних рекомендацій з розроблення плану утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 02.06.2009 року за № 264. У правилах доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до ст. 18 вказаного Закону, рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до ст. 22 вказаного Закону.
Так, відповідно до п.5.7.9. Правил благоустрою територій населених пунктів Дубровицької міської ради, на об'єктах благоустрою забороняється випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях.
Таким чином, дослідивши повно й об'єктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, провівши всебічний розгляд справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, доведено повністю, що підтверджується письмовими доказами, які не були спростовані під час судового розгляду, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №156399 від 07 січня 2025 року (а.с.2); заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с.3, 4); фототаблицями (а.с.5).
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер скоєного правопорушення та особу правопорушниці.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення суд не вбачає.
Як вбачається із характеристики №07-34 від 08 січня 2025 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, відносно ОСОБА_1 скарг та нарікань від сусідів та жителів міста до міської ради не надходило (а.с.8).
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.23, 33 КУпАП, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.3 ст.154 КУпАП та безальтернативне додаткове - конфіскацію тварин, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП України, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винною за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією тварини.
Реквізити для оплати штрафу: -
- отримувач коштів ГУК у Рівн.обл/Дубров.міс.тг/ 21081100;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494;
- банк отримувача (Казначейство ЕАП);
- рахунок отримувача: UA958999980313090106000017511;
- код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) грн.
Реквізити для оплати судового збору:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;
- код за ЄДРПОУ: 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП):
- код банку отримувача 899998;
- рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
- код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушницею не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 3400,00 грн. (три тисячі чотириста) гривень.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником, а також потерпілою до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.