єдиний унікальний номер справи 546/19/25
номер провадження 2-а/546/3/25
11 березня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,
представника позивача ОСОБА_1. адвоката Петракова В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Решетилівка у залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу № 546/19/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Петракова Володимира Анатолійовича, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
14.01.2025 через електронний кабінет Електронного суду до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Петраков Володимир Анатолійович, до Головного управління Національної поліції в Полтавські області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у якому просив суд:
- скасувати постанову серії ЕНА №3779906 від 03.01.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2025 відносно ОСОБА_1 , поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області, капралом поліції Колісником Денисом Віталійовичем, складено та винесено постанову серії ЕНА № 3779906 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
03.01.2025 позивач рухаючись по дорозі поблизу м. Решетилівка керуючи легковим транспортним засобом Skoda KODIAQ, д.н. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), був зупинений працівниками поліції, які повідомили що ним були порушені правила дорожнього руху, а саме п. 12.4. ПДР: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяє із швидкістю не більше 50 км/год, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На час зупинки транспортного засобу, у позивача при собі не було водійського посвідчення, у зв'язку з чим працівники поліції кваліфікували його дії за ч. 2 ст. 126 КУпАП як керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом. ОСОБА_1 надав працівникам поліції фотокопію належного йому водійського посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.12.2005. Вказане посвідчення водія міститься в електронному застосунку «Дія», однак позивач не зміг надати його, оскільки після хакерської атаки на реєстри Мінюста, документ не відкривався для перевірки працівниками поліції.
При винесенні постанови відповідач не надав жодного доказу вини позивача в адміністративному правопорушенні передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. А розгляд справи на місці фактично не відбувся та носив суто формальний характер. Справа не була розглянута на місці, що є грубим порушенням КУпАП, і є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови ЕНА №3779906 від 03.01.2025. Також постанова не містить обставин, установлених при розгляді справи.
За таких обставин позивач змушений звернутися із даним позовом до суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 14.01.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 17.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без руху.
27.01.2025 через систему «Електронний суд», на виконання ухвали суду від 17.01.2025про залишення позовної заяви без руху, від представник позивача - адвоката Петракова В.А., надійшла заява якою усунуто недоліки.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Петракова В.А., до Головного управління Національної поліції в Полтавські області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та витребувано у відповідача докази на підставі яких винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3779906 від 03.01.2025.
13.02.2025 ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області, на підставі клопотання представника позивача, замінено Головне управління національної поліції в Полтавській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції, а також витребувано у належного відповідача докази на підставі яких винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3779906 від 03.01.2025.
25.02.2025 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшов від представника відповідача Департаменту патрульної поліції відзив разом з доказами на підставі яких винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 3779906 від 03.01.2025.
Відповідно до наданого 25.02.2025 відзиву, представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що під час несення служби 03.01.2025 в Полтавській області, Полтавського р-ну м. Решетилівка, 306 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008425) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 86 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 36 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, а також керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та постанову КМУ №340.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектором було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу. Після чого він подав сигнал про зупинку транспортного засобу на ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», працівником поліції було роз'яснено суть правопорушення, після чого попросив водія пред'явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 (а) ПДР України.
Перевіривши особу позивача по базі «НАІС ДДАІ» МВС України було встановлено, що ОСОБА_1 станом на 03.01.2025 взагалі не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Інспектор перевіривши копію посвідчення НОМЕР_2 виданого 23.12.2005 надану ОСОБА_1 у базах МВС його не виявив.
Представник відповідача зазначив, що відповідно до відомчих баз даних МВС України, ОСОБА_1 здійснив заміну посвідчення водія серії НОМЕР_2 виданого 23.12.2005 на посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 07.01.2025 на посвідчення серія НОМЕР_3 виданого 07.01.2025. Відповідно до витягу, картка посвідчення водія серії НОМЕР_2 виданого 23.12.2005 року сформована лише 07.01.2025, тобто через кілька днів після винесення постанови про адмінправопорушення. У зв'язку з чим поліцейський, станом на 03.01.2025, не знайшов будь-яких відомостей про отримання посвідчення водія позивачем, а відтак мав усі підстави складати адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Представник відповідача зазначила, що використання поліцейськими вимірювача швидкості під час виявлення правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 проводилось на підставі чинного законодавства України.
На підтвердження своїх заперечень представником відповідача до заперечення додано витяг з системи «НАІС ДДАІ» МВС України стосовно гр. ОСОБА_1 , фото та відео із приладу TruCam.
На підставі викладеного, представник відповідача просить прийняти рішення по справі, яким повністю відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. № 650810 виданого 23.12.2005 на посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 07.01.2025.
Представник відповідача зазначила, що використання поліцейськими вимірювача швидкості під час виявлення правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 проводилось на підставі чинного законодавства України.
На підставі викладеного, представник відповідача просить прийняти рішення по справі, яким повністю відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
10.03.2025 через електронний кабінет Електронного суду до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшло клопотання клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петракова В.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.03.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петракова В.А. задоволено та постановлено судове засідання призначене на 11.03.2025 та всі наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції.
У судове засідання призначене на 11.03.2025 позивач та представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача з'явився у судове засідання та взяв участь в режимі відеоконференції.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петраков В.А., заявлені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини вкладені в позовній заяві та у відповіді на відзив. Також представник позивача пояснив суду, що ОСОБА_1 пройшов навчання та отримав у 2005 році посвідчення водія категорії «В». На час зупинки транспортного засобу, 03.01.2025, ОСОБА_1 мав посвідчення водія, але не зміг надати його на вимогу працівника поліції, оскільки залишив його вдома, про що він повідомив останньому. Вище вказане посвідчення водія внесено до застосунку «Дія», але після хакерської атаки застосунок не працював, а тому завантажити посвідчення водія у позивача не було можливості. Окрім того, представник позивача зазначив, що не відбулося самого розгляду справи працівником поліції, зокрема не було надано часу для надання водієм посвідчення водія, а також ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав та обов'язків. Відповідач, як представник органу державної влади повинен надати суду докази, щодо фактичного розгляду справи та правомірності своїх рішень.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції, будучи повідомленим належним чином (судова повістка доставлена в електронний кабінет відповідача 10.03.2025 о 18:36:07, а.с.150) в судове засідання не з'явився. У відзиві представник Департаменту патрульної служби від 24.02.2025 просить провести розгляд справи без їх участі.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозапис з TruCam, оцінюючи зібрані і надані докази як окремо так і в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Частиною третьою статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завданьта здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідно ч.ч. 2,3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ст. 121-126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395.
При цьому, у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частинами першою, другою і четвертою статті 126, КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За п.п. 2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як встановлено у п. 2.4«а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
У ч. 3 ст. 283 цього Кодексу постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення(марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно з ч.2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом достовірно встановлено, що постановою серії ЕНА № 3779906 від 03.01.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Із змісту постанови вбачається, що дійсно 03.01.2025, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Skoda KODIAQ, д.н. НОМЕР_1 , на а/д Київ - Харків - Довжанський 306 км, в межах м. Решетилівка рухався зі швидкістю 86 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 36 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС008425. А також водій керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом. Працівник поліції дані дії кваліфікував за ч.2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою яка не має права керування таким транспортним засобом. Зазначено, що до постанови додаються відео з бодікамери (а.с. 30 - 32).
23.12.2005 Лозівським МРЕВ УДАІ УМВС в Х/О видано посвідчення водія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наданої копії вищевказаного посвідчення водія відкриті дві категорії «В» і «С» відповідно до яких ОСОБА_1 мав право керувати автомобілями, дозволена максимальна вага яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів) і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми, а також автомобілями, що призначені для перевезення вантажів і дозволена максимальна вага яких перевищує 3500 кг (7700 фунтів) (а.с. 33 - 34, 89 - 91).
07.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія НОМЕР_3 у якому відкриті категорії «В1», «В», «С1», «С», у якому чітко в графі 10 щодо кожної категорії транспортних засобів «В», «В», «С1», «С» зазначено початок наданого права керування - 23.12.2005, термін дії вказаний до 07.01.2055 (а.с. 35 - 36, 92 - 93).
ОСОБА_1 у період з 20.08.2005 по 20.12.2005 проходив навчання за програмою водіїв категорії «В,С» та за результатами навчання 23.12.2005 Лозівське МРЕВ Харківської області видало позивачеві посвідчення водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 (а.с. 38).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , транспортний засіб марки «SKODA KODIAQ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , 03.01.2025 на а/д Київ -Харків - Довжанський 306 км, в межах м. Решетилівка, має повну масу 2340 кг і відноситься до легкового автомобіля (а.с. 39 - 40).
Згідно із витягу із системи «НАІС ДДАІ» МВС України (скріншоту), наданого представником відповідача разом із відзивом, із першого рядка вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 23.12.2005 року, категорії - «В», «С», статус - «загублено». Із змісту другого рядка вбачається що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_6 , термін дії до 07.01.2055, категорії - «В1», «В», «С1», «С», міститься відмітку про заміну посвідчення 07.01.2025 (а.с. 109).
Таким чином, ОСОБА_1 , станом на 03.01.2025 року мав посвідчення водія для керування транспортними засобами відповідної категорії.
Під час дослідження в судовому засіданні фото та відеозапису з лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008425) зафіксовано лише рух транспортного засобу SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_1 , з якою швидкість рухався зазначений транспортний засіб - не зафіксовано (а.с 108, 121).
Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, взагалі не містять доказів оформлення матеріалів справи. Зокрема у самій постанові від 03.01.2025 ЕНА №3779906 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП вказано, що до неї додається відео з бодікамери працівника поліції. Однак вищевказане відео - не надано. За таких обставин відсутні докази з яких вбачається саме факт та причину зупинки транспортного засобу, виявлення правопорушення, спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції, роз'яснення йому прав та обов'язків, оформлення постанови, накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р № 1103 (в редакції Постанови КМ №57 (57-2023-п) від 20.01.2023) огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог пункту 8.4 (в) ПДР України, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину) та вимог пункту 2.1 ПДР України (а), за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії).
Таким чином твердження позивача про неправомірність накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та позовна вимога про скасування постанови серії ЕНА № 3779906 від 03.01.2025 є обґрунтованими до доведеними.
Відповідач не надав суду доказів що ОСОБА_1 03.01.2025, на час зупинки транспортного засобу марки «SKODA KODIAQ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , взагалі не мав права керування транспортним засобом.
Суд прийшов до переконання, що стороною позивача належними і допустими доказами поза розумним сумнівом достовірно доведено, що на момент керування 03.01.2025 ОСОБА_1 мав отримане у встановленому законом порядку право керування відповідної категорії транспортним засобом, про що надава на огляд працівнику поліції фотокопію посвідчення водія. Разом з цим працівник поліції формально підійшов до прийняття рішення, не здійснив належних дій щодо встановлення фактичних обставин, в наслідок чого прийняв неправомірне рішення та здійснив неправильну кваліфікацію дій особи.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що особа не повинна нести тягар наслідків за недоліки в роботі державних органів та безперервної роботи державних реєстрів та сайтів. Дійсно станом на 03.01.2025 була вчинена хакерська атака на ряд державних реєстрів та сайтів, дана інформація є загальновідомою і не підлягає доведенню.
Таким чином особа мала легітимні очікування на те, що право керування може бути підтверджено відповідно до застосунку «Дія», а також за допомогою ресурсів органів Національної поліції.
Таким чином, у позивача дійсно не було можливості завантажити посвідчення водія через застосунок «Дія» та надати його для ознайомлення працівнику поліції.
Суд приходить до висновку, що стороною відповідача не доведено жодними належними, допустимими та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції 0.0.41285632752.1 від 13.01.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.1).
Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення адміністративного позову, то з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 122,126, 222, 251, 252, 258, 268, 278-280, 283-285, 288 КУпАП України, ст. ст. 2, 13, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Петракова Володимира Анатолійовича, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3779906 від 03.01.2025, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області, капралом поліції Колісником Денисом Віталійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3779906 від 03.01.2025, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області, капралом поліції Колісником Денисом Віталійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14 березня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_8 , наявний електронний кабінет в Електронному суді;
представник позивача - адвокат Петраков Володимир Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_9 , адреса місцязнаходження: м. Лубни, Відділ Укрпошти 375206, а/с №1, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_8 , наявний електронний кабінет в Електронному суді
відповідач - Головного управління Національної поліції в Полтавські області, ЄДРПОУ 40108630, адреса місцязнаходження: вул. Матвійчука Юліана, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36039, тел.+38(0532)51-75-86, тел.+38(0532)51-77-06, наявний електронний кабінет в Електронному суді.
Суддя О.О. Романенко