Справа № 536/2862/24
Провадження № 2/536/262/25
13 березня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участі секретаря судового засідання Шкіринець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Встановив:
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх кредитних зобов'язань. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 липня 2018 року відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01.07.2018. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язалася виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 90000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 25.08.2024 року має заборгованість у сумі 74716,68 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача до суду не з'явився, в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку (а.с.3).
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с. 63), про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладання розгляду справи не подала.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 липня 2018 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг з метою відкриття поточного рахунку у гривні на своє ім'я з встановленням кредитного ліміту, вказаному у додатку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що дана анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Згідно ч.6 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідачка просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкритті їй в Банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Також, до анкети-заяви банком долучено Умови та правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Суд звертає увагу, що надані банком на підтвердження своїх вимог Умови та правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які згідно відмітки про набрання чинності, набувають чинності з 27.11.2021, Паспорт споживчого кредиту, не містять підпису відповідачки, зокрема і електронного.
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту від 24.01.2025, ОСОБА_1 01.07.2018 було встановлено суму кредитного ліміту 10000 грн., сума ліміту неодноразово збільшувалася та 06.01.2022 становила 90000 грн., та була неодноразово зменшена до 74800 грн. 31.10.2023 (а.с. 90).
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 24.01.2025, на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок; валюта рахунку UAH; тип картки Чорна картка; статус картки активна до 09/24 (а.с. 89).
Відповідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 01.07.2018, наданого банком на підтвердження своїх вимог, станом 25.08.2024 заборгованість складає 74716,68 грн., з яких: 74716,68 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 гривень загальний залишок заборгованості за відсотками, 0 гривень заборгованості за пенею; судовий збір 0 гривень; 0 гривень заборгованість за порушення грошового зобов'язання (а.с. 6-13).
Згідно виписки про рух коштів по картці від 24.01.2025 (а.с. 68-88), клієнт ОСОБА_1 , період: 01.07.2018-25.08.2024, сума витрат за цей період склала 302333,52 грн., сума зарахувань за період склала 227616,84 грн. Окрім того, з даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитною (платіжною) карткою, а саме: здійснювала розрахунки в торгівельних мережах, поповнювала мобільний рахунок, перераховувала кошти, тим самим підтверджувала свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у вигляді кредитного ліміту, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст. 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01.07.2018, яка містить підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями її паспорту та РНОПП, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті третьої цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
У цій справі позичальник підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «monobank», тим самим висловивши свій намір відкрити поточний рахунок зі встановленням кредитного ліміту.
Разом із цим, сам лише факт підписання такої заяви не доводить погодження із позичальником суттєвих умов кредитування, а відтак, дотриманням вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки відповідачка, як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг (набувають чинності з 27.11.2021), а також відсутність у анкеті-заяві від 01.07.2018 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг із Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, яка у цій категорії справ є незмінною та згідно ч.4 ст.263 ЦПК України обов'язковою до врахування. За змістом цієї позиції Верховного Суду, за відсутності погоджених із позичальником умов кредитування в частині нарахування процентів та неустойки, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, наявні у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості та виписка по рахунку є належними доказами наявності заборгованості позичальника, не спростованими останньою. Перевіривши зміст виписки по рахунку, суд установив, що позичальник активно користувалася кредитними коштами, усього відповідачкою внесено на рахунок 227616,84 грн., а витрачено - 302333,52 грн.
Разом з тим судом встановлено, що банком за користування кредитом за період з 01.07.2018 по 25.08.2024 було нараховані проценти в загальному розмірі 71499,43 грн.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погоджувала сплати процентів за користування кредитними коштами за договором від 01.07.2018, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення процентів за користування даним кредитом. Натомість, ця сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тобто, списання банком внесених боржником коштів в рахунок погашення тіла кредиту та зарахування цих коштів на погашення процентів за користування кредитом є неправомірним та безпідставним.
Судом встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту в розмірі 74716,68 грн. зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але й списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом в сумі 71499,43 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту безпідставно збільшено, що підтверджується вищевказаним розрахунком заборгованості за договором.
Разом з тим, із розрахунку заборгованості за договором б/н від 01 липня 2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01.07.2018 по 25.08.2024 сума витрат склала 302333,52 грн. (з врахуванням 71499,43 грн., зарахованих позивачем на погашення процентів), в той час як сума зарахувань за цей період склала 227616,84 грн.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 74716,68 грн., в той час як згідно здійсненої калькуляції розрахунку вбачається, що сума витрат відповідачки за вищевказаний період становила фактично 230834,09 грн. (за вирахуванням суми, списаної безпідставно позивачем на погашення процентів (302333,52 грн. - 71499,43 грн.), а відповідачкою ж було внесено на рахунок 227616,84 грн.
Таким чином, сума заборгованості за неповернутими коштами становить 3217,25 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку часткове задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг у розмірі 3217,25 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. Оскільки позов задоволений частково, суд покладає на відповідачку судовий збір у розмірі 130,20 грн.
Керуючись статтями 12, 76-78, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Ухвалив:
Позов Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, заборгованість за договором про надання банківських послуг від 01 липня 2018 року в розмірі 3217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 25 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, судовий збір в розмірі 130 (сто тридцять) грн. 20 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяА. С. Река