Справа № 526/2065/24
Провадження № 2/526/147/2025
іменем України
03 березня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Киричка С.А.,
з участю секретаря - Широколави О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до Гадяцької міської ради про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю. Свій позов мотивує тим, що її чоловік ОСОБА_2 відповідно до договору дарування є власником 3/5 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Інша частина, тобто 2/5 даного будинку належить ОСОБА_3 , яка виїхала з м. Гадяч у 1980 році. З того часу вони доглядають за даною частиною будинку. Як їй стало відомо, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі. ЇЇ діти проживають у Росії та всі листи які їм направлялися, повертаються без вручення . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 . В управління спадковим майно на іншу частину будинку ніхто до цього часу не вступив, а позивачка безперервно проживає у вказаному будинку з 2000 року і по даний час, сплачує житлово-комунальні послуги та утримує житло.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Гадяцької міської ради Полтавської області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, при винесенні рішення покладалися на розсуд суду.
Відповідно до п. 1 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружились 20.06.1956 року, в зв'язку з чим вона своє прізвище ОСОБА_5 змінила на прізвище чоловіка ОСОБА_6 .
Згідно договору дарування 3/5 частини будинку від 08.09.2000 року ОСОБА_2 прийняв у дар 3/5 частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та 25.03.2010 року зареєструвано право власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 30026870.
Згідно викопіювання по плану будинку та оціночного акту, користувачами будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 - 2/5 частини та ОСОБА_7 (яка подарувала частину будинку ОСОБА_2 ) - 3/5 частини.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 05.09.2016 року складено відповідний актовий запис №231, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.09.2016 року.
Згідно відповіді на запит суду Гадяцького ВДРАЦС у Миргородському районі Полтавської області від 28.01.2025 №90/30.14-35 актового запису про смерть ОСОБА_3 з 01.01.2017 року по теперішній час по Гадяцькому відділу ДРАЦС та району вцілому не виявлено, але є відомості про складення актового запису про смерть ОСОБА_3 Лівобережним районним у м. Маріуполі ВДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області 13.05.1989 року.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на неналежне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК).
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови) .
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).
З наведеного суд приходить до висновку, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, добросовісно ним заволоділа, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому позивач набула право власності за набувальною давністю нажитловий будинок з господарськими будівлями.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15,16,344 ЦК України, 10, 12, 77-81, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 279ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю -задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 за набувальною давністю .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.03.2025 року.
Суддя: С. А. Киричок