Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/253/25
Провадження № 1-кп/376/165/2025
"14" березня 2025 р. м. Сквира
Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого- ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Сквира Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111260000395 від 25.12.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яна Гребля, Білоцерківського району, Київської області, громадянина України, із середньою освітою, не депутата, не адвокат, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 у військовому званні « старший солдат», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
Старшого солдата ОСОБА_4 , 01.12.2020 прийнятого на військову службу за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2024 №325 призначено на посаду солдата резерву цієї ж військової частини.
Старший солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, захищати і поважати конституційні права і свободи людини і громадянина, бути зразком високої культури, скромності та витримки, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати негідних вчинків.
Водночас, згідно зі ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів належать, в тому числі, органи Національної поліції України.
Згідно зі ст. 5-1 Закону України «Про Національну поліцію», ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
Так, відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15.08.2023 №1044 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області цього ж полку патрульної поліції, присвоєне йому спеціальне звання рядового поліції та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0196938.
Таким чином, з 15.08.2023 ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу.
У подальшому, 17.08.2023 Департаментом патрульної поліції Національної поліції України поліцейському ОСОБА_6 видано службове посвідчення серії ДПП №015365.
О 20 годині 24.12.2024, відповідно до Розстановки сил та засобів полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Департаменту патрульної поліції з 19.00 год 24.12.2024 до 07.00 год 25.12.2024, затвердженої командиром полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції від 24.12.2024, рядовий поліції ОСОБА_6 , одягнений у однострій поліцейських, з розміщеними на ньому відповідними знаками розрізнення та спеціальним жетоном, разом з поліцейським ОСОБА_7 заступив у патруль з патрулювання міста та району з позивним « ОСОБА_8 », у зв'язку з чим приступив до виконання службових обов'язків.
Приблизно о 20 годині 38 хвилин 24.12.2024, рядовий поліції ОСОБА_6 , одягнений у однострій поліцейських, з розміщеними на ньому відповідними знаками розрізнення та спеціальним жетоном, у складі патруля з патрулювання міста та району з позивним « ОСОБА_8 », разом з поліцейською ОСОБА_7 на службовому автомобілі патрульної поліції, обладнаному спеціальними світловими пристроями, з нанесеними кольорографічними схемами (смугами, написами, емблемами), що містять ознаки належності, найменування поліції, марки Renault Dusterз номерним знаком № НОМЕР_2 з емблемою Національної поліції України, прибув за викликом про вчинення адміністративного правопорушення до домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де у той час перебували, у тому числі, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .
Приблизно, о 20 годині 45 хвилин 24.12.2024, працівниками поліції, у тому числі і ОСОБА_6 , з метою припинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 183, 178, 185 КУпАП, здійснено адміністративне затримання ОСОБА_9 .
Разом з тим, приблизно о 20 годині 52 хвилини 24.12.2024 у ОСОБА_4 , який знаходився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , через невдоволення діями ОСОБА_6 , пов'язаних із затриманням ОСОБА_9 , виник умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Реалізуючи свій умисел, старший солдат ОСОБА_4 , близько 20 години 56 хвилин 24.12.2024, знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 4, 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, достовірно розуміючи, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу, який виконує службові обов'язки, будучи невдоволеним діями ОСОБА_6 , пов'язаних із затриманням ОСОБА_9 , посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, наблизився до рядового поліції ОСОБА_6 та наніс один удар правою ногою в обличчя останнього, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Судом кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
14.03.2025 між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 , його захисником адвокатом ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості.
Така угода відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України. Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.345 КК України, обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, узгоджують вид покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Сторони розуміють наслідки вимог ст. ст. 394, 424 КПК України та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом ( ст. 389-1 КК України).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, щиро розкаявся та просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, просив її затвердити, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченому зрозумілі.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечив щодо затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до положень п. 1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч.7 ст.474 КПК України, відсутні.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст. ст. 473, 474 КПК України.
Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.
Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на її основі може бути ухвалений вирок, умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим, взятих на себе за угодою зобов'язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості кримінального правопорушення та характеристиці особи обвинуваченого, який раніше несудимий, щиро кається, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, 06.03.2022 під час проходження військової служби отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини, має статус учасника бойових дій.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, а саме затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 .
Беручи до уваги викладене, враховуючи обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи відсутність судимостей, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, доходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій ч.2 ст.345 КК України без ізоляції від суспільства, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк.
Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу на те, якщо виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, то судам не слід направляти таких осіб у місця позбавлення волі.
Одночасно суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Визначене таким чином покарання обвинуваченому, на переконання суду, буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Судові витрати у справі відсутні.
Питання щодо вирішення речових доказів у кримінальному провадженні підлягають вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,66,67, 75,76, ч.2 ст.345 КК України, ст.ст. 314,368 - 371,373,374,376,392 - 395,468,472 - 476 КПК України, суд,
Затвердити угоду, укладену 14.03.2025 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України в кримінальному провадженні № 12024111260000395, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25.12.2024.
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном один рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Речові докази:
-DVD-R диски з наявними відеозаписами, - залишити в матеріалах кримінального провадження №12024111260000395 від 25.12.2024.
На вирок може бути подана апеляційна скарга обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а в разі її подання - після прийняття рішення апеляційним судом Київської області.
Копію вироку після його проголошення вручити учасникам процесу.
Суддя ОСОБА_1