Справа № 373/638/25
Номер провадження 2-а/373/16/25
про залишення позовної заяви без руху
14 березня 2025 року м. Переяслав
Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Опанасюк І.О., розглянувши в порядку адміністративного судочинства позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
13.03.2025 представник позивача - Хорошилов І.С звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
У вказаному позові просить поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду та визнати протиправною і скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання (перебування) на території України серії АА №0002687 від 12 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За приписами ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Оскаржувана постанова винесена 12.11.2024 року, позовну заяву позивачем подано 13.03.2025, тобто із пропуском встановленого - десятиденного строку на оскарження постанови.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
Позивач вказує, що вважає, що строк звернення до суду з позовною заявою ним пропущено з поважних причин. Вказує, що оскаржувана постанова вручена йому 30 листопада 2024 року. Оскільки на території України введено воєнний стан то діяльність позивача була спрямована на захист життя, здоров'я як себе так і своїх близьких, допомозі громадянам, державі для відсічі ворогу. А тому вказані обставини унеможливлювали звернення позивача для правового захисту своїх порушених прав та інтересів або звернення за юридичною допомогою.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить поновити строк на оскарження вказаної постанови, однак заяви про поновлення цього строку, не долучено жодного доказу в обґрунтування тих обставин, що вказані позивачем, у контексті діяльності позивача про яку він вказує.
Водночас, позивач вправі подати належні докази, які будуть підтверджувати поважність причин пропуску звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, зокрема наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які унеможливили своєчасне звернення за судовим захистом.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Окремо, щодо позовної заяви суд зазначає наступне.
У прохальній частині позову, позивач просить скасувати постанову серії АА № 0002687 від 12.11.2024. В той же час, зі змісту позовної заяви та копії постанови, що долучена до позову вбачається, що позивачем оскаржується постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00002687 від 12.11.2024 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Крім того, позовна заява подана без додержання вимог ст. 161 КАС України, оскільки всупереч ч. 3 ст. 161 цього Кодексу до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 року № 543/775/17 (№ 11-1287апп18) вважала за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Виходячи зі змісту вище вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 становить у розмірі 605,60 грн.
Відтак позивачем не сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, зокрема протягом десяти днів з дня вручення ухвали позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, а також подати до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області квитанцію про оплату судового збору та долучити до справи оригінал підтверджуючого документу, або подання документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, та клопотання чи заяви про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
У зв'язку з викладеними вище недоліками позовна заява підлягає залишенню без руху зі строком їх усунення 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 (десять) днів для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, з дня отримання копії останньої.
У разі якщо недоліки не будуть усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачем ухвали, заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Опанасюк