Справа № 369/3478/25
Провадження № 1-кс/369/756/25
13.03.2025 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, -
До слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 25 лютого 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Бучанського РУП ГУНП в Київській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 358 КК України, в прядку ст. 214 КПК України.
Станом на дату звернення до суду з даною скаргою до заявників не надходило жодної письмової відповіді від уповноважених осіб Бучанського РУП ГУНП в Київській області щодо внесення відомостей за повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скаржники просили слідчого суддю зобов'язати уповноважених посадових осіб Бучанського РУП ГУНП в Київської області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25 лютого 2025 року.
Скаржники у судове засідання не з'явилися, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд скарги без їх участі, вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник Бучанського РУП ГУНП в Київської області в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Фіксація під час розгляду клопотання за допомогою технічних засобів на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалась, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Проаналізувавши доводи скарги та вивчивши її матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Як вбачається зі змісту скарги, 25 лютого 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Бучанського РУП ГУНП в Київській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 358 КК України, в прядку ст. 214 КПК України.
Станом на дату звернення до суду з даною скаргою до заявників не надходило жодної письмової відповіді від уповноважених осіб Бучанського РУП ГУНП в Київській області щодо внесення відомостей за повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, відповідно.
У цьому випадку, запроваджені внутрішні процедури щодо порядку та строків внесення даних до ЄРДР кореспондуються з норми наведеної ст. 214 КПК України.
Як наслідок, з вище зазначеної правової норми (ст. 214 Кодексу) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов'язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесення за нею відомостей до ЄРДР так, як згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
При цьому, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене підтверджується імперативними положеннями ст. 214 КПК, з даного питання, так як дискреційні повноваження суб'єкта оскарження, у цій ситуації, є обмеженими, а останній має вчинити прямо визначену у КПК дію, яка полягає у внесенні даних до ЄРДР за зверненням.
Тобто, норми КПК не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Як зазначив ЄСПЛ у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
У даному випадку встановлено, що суб'єктом оскарження було отримано від особи, в інтересах, якої подана скарга повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, але за нею, у строки визначені ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР унесено не було.
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх порушень та уникати виконання своїх обов'язків, а у цій ситуації, суб'єкт оскарження не дотримався власних внутрішніх правил та процедур, щодо умов внесення відомостей до ЄРДР.
Тим самим позбавили особу, яка подала заяву про злочин, як сторону, у взаємовідносинах, що склалися між ними з моменту подання такого звернення про злочин, розумної можливості представити свою справу за таких умов, які б не ставили його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (суб'єктом оскарження).
За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов'язання суб'єкта оскарження вчинити дії передбачені ст. 214 КПК України.
Керуючись ст. 214, 216, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених посадових осіб Бучанського РУП ГУНП в Київської області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25 лютого 2025 року про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1