Справа № 369/17642/24
Провадження № 2/369/4044/25
Іменем України
13.03.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Cкрипник О.Г.,
при секретарі Гребенюк Н.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів,
У жовтні 2024 року позивач звернувсь до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 21 червня 2014 року між ним ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що свідчить актовий запис № 1249.
Від даного шлюбу мають дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обухівським районним судом Київської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 372/5373/24 було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, від першого шлюбу він має неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що достовірно відомо відповідачу.
Відповідно до договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 30.11.2012 року та додаткового договору від 17.10.2024 року до договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 30.11.2012 року він сплачує аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 10000, 00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Неодноразові спроби домовитись з відповідачем в позасудовому порядку щодо розміру аліментів шляхом укладення відповідних нотаріальних договорів результатів не дали.
На даний час розмір моєї середньомісячної заробітної плати становить приблизно 80000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням розміру його доходів та інтересів всіх дітей, позивач вважає за можливе сплачувати аліменти в розмірі 10000,00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Просив суд зменшити розмір аліментів, змінити спосіб стягнення аліментів, визначених судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 372/5373/24 та стягувати з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову відповідачка ОСОБА_2 вказала, що на підставі судового наказу відкрито виконавче провадження ВП №76334726, яке виконується 12 листопада 2024 р. відповідач отримала аліменти в розмірі 32 569,19 грн.
10 грудня 2024 р. відповідач отримала аліменти в розмірі 32 535,05 грн.
Відповідні суми спростовують твердження Позивача, що його середній дохід 80 000 грн., оскільки 32 569,19 * 3 = 97 707,57 грн, 32 535,05 * 3-97 605,15 грн.
На підприємстві АТ "Антонов", де працюють Позивач і Відповідач, збільшено заробітну плату з жовтня 2024 р. на 20%, збільшення заробітної плати здійснюється декілька разів на рік, по завершенню року передбачені додаткові виплати, впроваджено систему заохочень, передбачено інші додаткові виплати і доходи Позивача перевищують 80 000 грн., і відрахування з доходів позивача не перевищує 50 відсотків.
Даним позовом Позивач намагається уникнути сплату належного розміру аліментів. Задоволення позову порушить інтереси її дітей, які проживають з нею, навчаються в початковій школі, в позашкільний час займаються спортивними бальними танцями, регулярно беруть участь у змаганнях, турнірах, де займають призові місця. Також відвідують Хореографічний ансамбль класичного танцю «Викрутаси", разом з колективом систематично беруть участь у Міжнародних фестивалях, конкурсах. Діти активні, ініціативні, творчі, займаються малюванням, поглиблено вивчають іноземні мови, проявляють наполегливе бажання опанувати верхову їзду, займатися плаванням. Враховуючи те, що з 5 років до 12 років це період активного розвитку дітей, легкого сприйняття великої кількості інформації, період інтенсивного розумового розвитку, відповідачка вважає своїм обов'язком максимально розвивати всі здібності своїх дітей. Просила відмовити у задоволенні позову.
13 січня 2025 року до суду надійшли заперечення на відзив у якому позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
17 січня 2025 року відповідачка до суду направила заперечення у якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів, що розмір аліментів, які стягуються з позивача перевищує 50% заробітної плати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
У судовому засіданні відповідачка та її представник проти позову заперечували. Просили суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа у судовому засіданні позов підтримала, просила позов задовольнити.
Вислухавши думку осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Обухівським районним судом Київської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 372/5373/24 було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, від першого шлюбу він має неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що достовірно відомо відповідачу.
Відповідно до договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 30.11.2012 року та додаткового договору від 17.10.2024 року до договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 30.11.2012 року позивач ОСОБА_5 сплачує аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 10000, 00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
26 лютого 2025 року згідно довідки про доходи за №441 ОСОБА_5 працює на посаді начальника відділу на АТ «АНТОНОВ», його загальна сума доходу з індексацією за період жовтень-грудень за винятком аліментів становить 299097 грн. 96 коп.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При вирішенні питання про стягнення та розмір стягуваних аліментів, суд виходив із загальних встановлених норм про стягнення аліментів. Боржник ОСОБА_5 із стягненим розміром аліментів погодився, оскільки судовий наказ за його заявою не переглядався, є чинним та пред'явлений для примусового виконання.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення позову, посилався на наявність у нього ще двох дітей, на утримання яких він сплачує аліменти до договору, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною, зміну його матеріального і сімейного стану в стан погіршення, а також те, що сукупний розмір аліментів, які він сплачує на двох дітей є різними.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому, відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У свою чергу, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо змін майнового становища ОСОБА_5 встановлені наступні обставини.
21 червня 2014 року між ним ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що свідчить актовий запис № 1249.
Від даного шлюбу мають дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обухівським районним судом Київської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 372/5373/24 було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, від першого шлюбу він має неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що достовірно відомо відповідачу.
Відповідно до договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 30.11.2012 року та додаткового договору від 17.10.2024 року до договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 30.11.2012 року він сплачує аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 10000, 00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
На час вирішення цієї справи ОСОБА_5 працює на посаді начальника відділу АТ «АНТОНОВ» та отримує заробітну плату.
Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів позову, суд вважає, що у справі відсутні будь-які належні і достатні докази погіршення майнового стану позивача та того, що з моменту підписання договору про сплату аліментів на утримання дітей його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначеному судом розмірі, не є безумовною і самостійною підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03.06.2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Також, слід зауважити, що відповідно до судового наказу розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні ще двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей на які він сплачує аліменти відповідно до судового наказу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та суперечитиме їх інтересам.
Натомість, позивач, який не є непрацездатним, зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел доходів для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власних дітей.
З огляду на викладене, суд вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб їхніх дітей, обов'язку другого з батьків також утримувати дітей, стану здоров'я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, відомості про незадовільний стан його здоров'я відсутні, також відсутні докази зміни майнового стану, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів - залишити без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Оксана СКРИПНИК