Справа № 368/350/25
1-кс/368/69/25
Іменем України
"13" березня 2025 р. Слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , сторони кримінального провадження начальника СД ОСОБА_3 , розглянувши клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025116430000016 від 11.03.2025 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358 КК України про арешт тимчасово вилученого майна, -
12 березня 2025 року начальник сектору дізнання ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, обґрунтовуючи клопотання наступним.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що 11.03.2025 до ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від працівника поліції про те, що під час перевірки торгових точок на території Ржищівської міської територіальної громади, що здійснюють торгівлю харчовою продукцією, а саме у магазині ФОП « ОСОБА_4 », який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Ржищів, вулиця Богдана Хмельницького, 74, продавець ОСОБА_5 надала для перевірки особисту медичну книжку та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я з ознаками підробки.
При перевірці зазначеної особистої медичної книжки та медичної карти було встановлено, що на титульній сторінці відсутня відповідна печатка на фотографії особи, на внутрішній частині документу поля заповнені двома різними почерками.
Таким чином, у своїй сукупності, вищезазначені факти дають достатні підстави вважати, що особиста медична книжка та медична карта , які надала ОСОБА_5 , можуть бути підробленими. Встановити, чи зазначені документи є підробленими, можливо тільки за допомогою технічної експертизи документів, для проведення якої необхідно надати оригінал документів.
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, 11.03.2025 уповноваженою на здійснення досудового розслідування кримінальних проступків інспектором СРПП відділення поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 під час огляду місця події за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Ржищів, вулиця Богдана Хмельницького, 74, а саме у приміщенні магазину ФОП « ОСОБА_4 » було виявлено та вилучено особисту медичну книжку 2 Серія ААЕ №198577 від 06.03.2025 року та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я ОСОБА_5 , які в присутності понятих та інших учасників було поміщено до спеціального пакету РSР 2246572.
У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що вказані документи: особиста медична книжка та медична карта, мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно зі ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Підставою для арешту вказаного майна є достатність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Метою арешту вилучених речей є забезпечення їх збереження як речових доказів.
Арештувати належить:
- особисту медичну книжку 2 Серія ААЕ №198577 від 06.03.2025 та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я ОСОБА_5 , які в присутності понятих та інших учасників було поміщено до спеціального пакету РSР 2246572.
Доказом користування і розпорядження ОСОБА_5 зазначеним майном, що належить арештувати, є рапорт старшого ДОП відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 11.03.2025 про факт надання їй ОСОБА_5 для перевірки особистої медичної книжки та медичної карти, пояснення самої ОСОБА_5 , протокол огляду місця події від 11.03.2025, яким було вилучено ці документи.
Прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Начальник сектор дізнання відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_3 в судовому засідання клопотання підтримав та просив клопотання задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність. Не заперечує проти накладення арешту на її документи.
Слідчий суддя, заслухавши начальника сектору дізнання ОСОБА_3 , перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.
Так, сектором дізнання відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025116430000016 від 11.03.2025 р. з попередньою правовою кваліфікацією за ст.. 358 ч. 4 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 11.03.2025 до ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від працівника поліції про те, що під час перевірки торгових точок на території Ржищівської міської територіальної громади, що здійснюють торгівлю харчовою продукцією, а саме у магазині ФОП « ОСОБА_4 », який розташований за адресою: Київська область, обухівський район, місто Ржищів, вулиця Богдана Хмельницького, 74, продавець ОСОБА_5 надала для перевірки особисту медичну книжку та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я з ознаками підробки.
При перевірці зазначеної особистої медичної книжки та медичної карти було встановлено, що на титульній сторінці відсутня відповідна печатка на фотографії особи, на внутрішній частині документу поля заповнені двома різними почерками.
Таким чином, у своїй сукупності, вищезазначені факти дають достатні підстави вважати, що особиста медична книжка та медична карта , які надала ОСОБА_5 , можуть бути підробленими. Встановити, чи зазначені документи є підробленими, можливо тільки за допомогою технічної експертизи документів, для проведення якої необхідно надати оригінал документів.
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, 11.03.2025 уповноваженою на здійснення досудового розслідування кримінальних проступків інспектором СРПП відділення поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 під час огляду місця події за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Ржищів, вулиця Богдана Хмельницького, 74, а саме у приміщенні магазину ФОП « ОСОБА_4 » було виявлено та вилучено особисту медичну книжку 2 Серія ААЕ №198577 від 06.03.2025 року та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я ОСОБА_5 , які в присутності понятих та інших учасників було поміщено до спеціального пакету РSР 2246572.
За приписами частини 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Зі змісту частини 2 вказаної статті вбачається, що тимчасово вилученим може бути майно щодо якого є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як визначає стаття 168 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час законного затримання особи в порядку, передбаченому статтями 207 і 208 цього кодексу, а також під час обшуку й огляду із складанням відповідного протоколу, наданням його копії особі, у якої вилучене майно, або її представнику та забезпеченням його схоронності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, приписами частини 3 статті 170 кримінального процесуального кодифікованого закону України регламентовано, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті (арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів), той накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу, а саме: речовими доказами є матеріальні об'єкти, а також документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Також арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно, відповідно до правил цього кодексу.
Системний аналіз відповідного законодавства та змісту клопотання слідчого свідчить про те, що заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт майна, не можуть застосовуватись поза межами конкретного кримінального провадження й після закінчення строків досудового розслідування, а тому будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, в тому числі й застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Зі змісту статті 219 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Цей строк може бути продовжений, однак загальний його строк не може перевищувати 6 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості та 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Також, вирішуючи питання щодо арешту тимчасово вилученого майна, слідчий суддя ураховує зміст частини 2 статті 132 зазначеного нормативно-правового документу, відповідно до якої клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Підпункт а пункту 1 частини 1 статті 38 Кримінального процесуального кодексу України визначає слідчі підрозділи органів Національної поліції органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство).
Одночасно із цим й пункт 3 частини 2 розділу 1 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 570 від 06.07.2017 року, визначає, що органами досудового розслідування, зокрема, є слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції.
Слідчий суддя впевнився у тому, що дійсно клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Окрім того, приписами статті 171 кримінального процесуального кодифікованого закону України встановлені вимоги до клопотання про арешт майна, з огляду на які, із відповідним клопотанням до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
При цьому процесуальним законом визначено, що до клопотання слідчого, дізнавача чи прокурора про арешт майна повинні бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими воно обґрунтовується, а у самому клопотанні слід зазначити: підставу і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Якщо ж клопотання подано без додержання цих вимог, воно на підставі приписів частини 3 статті 172 Кримінального процесуального кодексу України повертається прокурору, цивільному позивачу із одночасним встановленням строку в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача меншого строку для усунення недоліків, про що поставляється ухвала слідчим суддею.
Крім того, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (частина 5 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України).
Також як чітко зазначено у абзаці 1 частині 1 статті 173 вказаного вище кодифікованого закону, у задоволенні клопотання про арешт майна, слідчий суддя повинен відмовити, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу, як то:можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо.
У відповідності до правил, визначених частиною 2 тієї ж норми процесуального права, яка регламентує порядок вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя, при вирішенні цього питання, повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 цього Кодексу);
3 -1 ) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року, справа №138/2740/16-к, провадження №51-3984км18, Закон, у тому числі в частині 10 статті 100 КПК, захищає право добросовісного власника або володільця майна від несприятливих наслідків використання його майна третіми особами зі злочинною метою. Такий підхід відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає серед іншого, що знаходження балансу між суспільним інтересом у попередженні злочинів та захистом прав зацікавлених осіб у таких обставинах означає, що покладання такого тягаря на власника відповідного майна може бути виправданим, лише якщо його інтерес у поверненні йому майна переважується ризиком, що таке повернення полегшить вчинення злочинів і зашкодить боротьбі з організованою злочинністю
Крім, того вилучені речі, які вказані в клопотанні, могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, п.1 ч.2 ст.170 КПК України, та можуть містити відомості про факти чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню. При цьому враховує, що арешт на гроші в сумі 1500 гривен накладено у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Вище вказане майно у відповідності до ст. 98 КПК України має ознаки речових доказів, які мають суттєве значення в подальшому для досудового розслідування, та правильно наклав арешт на вказане майно з метою його збереження, оскільки існують обставини можливого подальшого приховування даного майна, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення та відчуження тимчасово вилученого майна. Крім того слід зазначити, що оцінка зібраних доказів щодо їх належності та допустимості перевірятиметься під час розгляду кримінального провадження по суті.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що було вилучене під час обшуку та з метою забезпечення збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, із забороною користування та розпорядження вказаним майном, а тому клопотання начальника сектору дізнання підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. ст.. 167, 170-175, 309, 371, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити.
Накласти арешт з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування на вилучені 11.03.2025 року у ході огляду місця події за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Ржищів, вулиця Богдана Хмельницького, 74, а саме у приміщенні магазину ФОП « ОСОБА_4 », особисту медичну книжку 2 Серія ААЕ №198577 від 06.03.2025 року та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я ОСОБА_5 , які в присутності понятих та інших учасників було поміщено до спеціального пакету PSP 2246572.
Особисту медичну книжку 2 Серія ААЕ №198577 від 06.03.2025 року та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я ОСОБА_5 - передати на зберігання до матеріалів кримінального провадження № 12025116430000016 від 11.03.2025 р.
Ухвала підлягає негайному виконанню начальником сектору дізнання відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 .
Про виконання ухвали суду направити повідомлення слідчому судді.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя : ОСОБА_1