06.03.2025 Справа № 363/2773/24
Іменем України
06 березня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Рукас О.В.,
присяжних: Філатової О.В., Левінчука А.М;
за участю секретаря судових засідань - Найдюк Б.М.,
у присутності:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника особи, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною ОСОБА_2 - адвоката Черкес Т.А. (у режимі відеоконференції),
заінтересованої особи - представника органу опіки та піклування Вишгородської міської ради - Черепан С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Вишгород заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлення опіки над нею, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення опіки над нею.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 є рідною матір'ю ОСОБА_1 . З 2007 року ОСОБА_2 хворіє на хронічне психічне захворювання і страждає на стійкий психічний розлад здоров'я. У період з 2007 року по даний час ОСОБА_2 неодноразово перебувала на лікуванні в різних психо-неврологічних медичних закладах. Внаслідок хронічної хвороби ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує постійного стороннього догляду, лікування і опіки.
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з ОСОБА_1 у квартирі, що є їх спільною частковою власністю. ОСОБА_1 займається доглядом, утриманням ОСОБА_2 , опікується над нею. За станом свого здоров'я ОСОБА_1 має реальну можливість доглядати за ОСОБА_2 , а також надати їй належний догляд і матеріальне забезпечення. Інші близькі особи позбавлені можливості здійснювати опіку над ОСОБА_2 .
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 її опікуном.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року провадження у справі відкрито у порядку окремого провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Ухвалою суду від 03.09.2024 року у справі було призначено судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 14.11.2024 року у зв'язку з надходженням висновку судово-психіатричної експертизи провадження у справі було відновлено, призначено судове засідання.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У судове засідання представник заінтересованої особи - Органу опіки та піклування Вишгородської міської ради Черепан С.М. заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та повідомила, що орган опіки та піклування не заперечує проти визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення її опікуном ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров'я. Для визначення фактичної можливості такої особи з'явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.
Відповідно до п. 5 ППВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 28.03.1972 року - громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров'я. Неявка громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в його відсутності.
Під час судового розгляду учасники судового провадження зазначили, що через наявне психічне захворювання ОСОБА_2 не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, позбавлена можливості вчиняти елементарні та побутові дії, у зв'язку з чим її участь у судовому засіданні та надання особистих пояснень є неможливим.
Внаслідок цього питання участі ОСОБА_2 у судовому засіданні та можливість надання нею особистих пояснень ухвалою суду від 03.09.2024 року було винесено на дослідження судово-психіатричного експерта.
Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 427-ц від 13.11.2024 року (а.с. 98-99), ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може брати участь у судовому засіданні та особисто давати пояснення по суті справи.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 , як особа, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною, фактично позбавлена можливості внаслідок стану свого психічного здоров'я взяти участь у судовому засіданні та надати пояснення щодо суті справи.
У той же час представництво прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_2 під час судового розгляду на підставі доручення № 004-1002056 від 05.07.2024 року, виданого Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, здійснювалося адвокатом Черкес Т.А., яка заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
У відповідних положеннях підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (Постанова КЦС ВС від 27.06.2022 року у справі № 754/6831/17).
Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року роз'яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про психіатричну допомогу» діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я.
Таким чином, для задоволення заяви про визнання особи недієздатною судом під час судового розгляду на підставі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів мають бути встановлені та підтверджені обставини і факти, що свідчать про наявність в особи стійкого, хронічного психічного розладу, внаслідок наявності якого особа абсолютно позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. В противному випадку підстави для визнання особи недієздатною відсутні.
Під час судового розгляду з пояснень ОСОБА_1 судом встанволено, що ОСОБА_2 є його рідною матір'ю. ОСОБА_2 страждає на хронічне стійке психічне захворювання, внаслідок чого з 1999 року перебуває на обліку у психіатричних закладах, на даний момент часу має ІІ групу інвалідності. Внаслідок психічного захворювання ОСОБА_2 позбавлена будь-якої можливості усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, самостійно піклуватися про себе. ОСОБА_2 постійно проживає разом з ОСОБА_1 , який повністю займається її доглядом та утриманням, піклується про стан її здоров'я. Будь-яких інших осіб, які б могли опікуватися про ОСОБА_2 немає - у шлюбі ОСОБА_2 не перебуває, колишній чоловік ОСОБА_3 більше 10 років проживає окремо від них, зв'язків з ОСОБА_2 не підтримує. У свою чергу, брат ОСОБА_1 (рідний син ОСОБА_2 ) - ОСОБА_4 є військовослужбовцем та повноцінно не може займатися доглядом, утриманням ОСОБА_2 , яких вона суттєво потребує і без яких вона не може обходитися. Будь-яких інших близьких осіб чи членів родини, які б могли здійснювати опіку над ОСОБА_2 немає. У свою чергу, ОСОБА_1 працевлаштований, має стабільний дохід та весь вільний час проводить разом з ОСОБА_2 , має реальну та ефективну можливість виконувати обов'язки її опікуна.
Під час судового розгляду з пояснень представника органу опіки та піклування Вишгородської міської ради Черепан С.М. судом встанволено, що ОСОБА_2 має психічне захворювання, внаслідок чого перебуває на обліках у психіатричних закладах. Психічне захворювання впливає на можливість ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого остання постійно проживає разом з ОСОБА_1 , який займається її доглядом, утриманням та опікується про неї. Колишній чоловік ОСОБА_2 та її другий син не заперечують проти призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 . У зв'язку з цим органом опіки та піклування надано Висновок щодо доцільності встановлення опіки ОСОБА_1 над ОСОБА_2 у разі визнання її судом недієздатною.
З матеріалів справи судом встановлено, що особою, стосовно якої вирішується питання про визнання недієздатною, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З витягу з реєстру територіальної громади № 2024/006083559 від 24.05.2024 року (а.с. 15), № 2024/006083842 від 24.05.2024 року (а.с. 16) судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22.05.2024 року (а.с. 14) судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.
З посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.01.2023 року (а.с. 10), довідки № 119 від 01.03.2021 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Вишгородської райдержадміністрації (а.с. 11), Висновку лікарської комісії № 77 від 16.03.2017 року (а.с. 12), Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0516690 від 20.03.2017 року (а.с. 13) судом встановлено, що ОСОБА_2 має стійке, хронічне психічне захворювання - хворобу Блейлера. Внаслідок виявлення вказаної психічної хвороби ОСОБА_2 довічно присвоєно ІІ групу інвалідності. Вказана хвороба створює для ОСОБА_2 обмеження у самообслуговуванні, внаслідок чого вона потребує стимулюючої терапії в домашніх умовах під наглядом родичів.
За результатами дослідження амбулаторної картки, яка на виконання ухвали суду від 10.06.2024 року була надана КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР, судом встановлено вищезазначені обставини щодо наявності у ОСОБА_2 психічного захворювання, обмеження можливості самообслуговування, присвоєння ІІ групи інвалідності довічно.
З Висновку судово-психіатричного експерта № 427-ц від 13.11.2024 року (а.с. 98-99) судом встановлено, що ОСОБА_2 психічно хворіє з 1998 року. Тоді вперше лікувалася в КОПНЛ № 2. В подальшому неодноразово лікувалась в КОПНЛ № 2 з діагнозом «Шизофренія». Останнє стаціонарне лікування в 2019 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма». Ремісії нетривалі. Сформувався дефект особистості. Є інвалідом ІІ групи по психічному захворюванню, довічно. При огляді експертом виявлено у ОСОБА_2 специфічні для шизофренічного процесу психопатологічні розлади: структурні розлади мислення (паралогічне, резонерське, із зісковзуванням), маячні ідеї впливу, відношення, емоційно-вольові порушення (емоційна сплощеність, монотонність, парадоксальність, амбівалентність) та відсутність критичної оцінки свого стану, що відповідає діагнозу - шизофренія, параноїдна, з безперервним перебігом.
У висновку експерта констатовано, що ОСОБА_2 , внаслідок виявленого у неї хронічного, стійного психічного розладу, позбавлена абсолютної можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує стороннього догляду та встановлення опіки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням вищевикладеного, за результатами заслуховування учасників судового провадження, повного і всебічного дослідження наданих заявником доказів, а також Висновку судово-психіатричного експерта, судом встановлено, що ОСОБА_2 страждає на стійкий, хронічний психічний розлад, внаслідок наявності якого ОСОБА_2 повністю позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У зв'язку з цим суд доходить до висновку про доцільність визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Вирішуючи питання про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення опіки над ОСОБА_2 та призначення її опікуном заявника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
У Постанові КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 195/1605/16-ц суд касаційної інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які всупереч вимогам ч. 1 ст. 300 ЦПК України, здійснили встановлення опіки та призначення опіка особі, визнаній недієздатній, за відсутності відповідного подання органу опіки та піклування.
Таким чином, розглядаючи питання про визнання особи недієздатною, суд може встановити опіку та призначити опікуна такій особі лише за наявності подання органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 62 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 33 від 16.01.2025 року затверджено подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над його матір'ю ОСОБА_2 у разі визнання останньої недієздатною (а.с. 141).
У самому поданні органу опіки та піклування (а.с. 142-143) зазначається, що ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 , умови проживання задовільні. ОСОБА_1 працевлаштований, має офіційне джерело доходу, за станом здоров'я може здійснювати догляд за іншою особою. ОСОБА_4 (брат ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (батько ОСОБА_1 ) не заперечують проти того, щоб ОСОБА_1 взяв опіку над ОСОБА_2 . У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
З довідки ФОП ОСОБА_5 від 14.01.2025 року (а.с. 145) судом встанволено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований на посаді охоронця з 14.01.2025 року, має оклад 14 000 грн. 00 коп.
З висновку ЛКК № 365 від 24.09.2024 року (а.с. 147) судом встановлено, що ОСОБА_1 клінічно здоровий, за станом здоров'я може здійснювати догляд за іншою особою.
З наданих копій заяв (а.с. 150, 151) судом підтверджено, що ОСОБА_4 (брат ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (батько ОСОБА_1 ) не заперечують проти того, щоб ОСОБА_1 був опікуном ОСОБА_2 .
З рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.06.2022 року у справі № 363/5088/21, яке набрало законної сили 26.07.2022 року (а.с. 156), судом підтверджено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано.
У свою чергу, з пояснень учасників справи судом з'ясовано, що ОСОБА_4 (брат ОСОБА_1 та другий син ОСОБА_2 ) є військовослужбовцем та на даний момент проходить військову службу, підстави для звільнення з військової служби відсутні.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов'язків, не пов'язаних із військовою діяльністю. Відтак це свідчить про відсутність у нього реальної можливості здійснювати опіку над особою, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною.
Судом не встановлено наявності будь-яких інших осіб, крім ОСОБА_1 , які б мали реальну та ефективну можливість виконувати обов'язки опікуна відносно ОСОБА_2 .
За результатами дослідження матеріалів справи, заслуховування учасників судового провадження, у суду відсутні будь-які сумніви щодо того, що призначення ОСОБА_1 опікуном його матері - ОСОБА_2 , яка має стійке, хронічне психічне захворювання, буде відповідати найкращим інтересам ОСОБА_2 .
У зв'язку з цим вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Враховуючи встановлений діагноз ОСОБА_2 , характер та ступінь психічного розладу його здоров'я, наслідки, до яких призводить психічне захворювання, зважаючи на присвоєння ОСОБА_2 довічної ІІ групи інвалідності у зв'язку з цим захворюванням, то суд вважає за доцільне визначити строк дії даного рішення у два роки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 39, 55, 58, 60, 63, 64 ЦК України, ст. ст. 265, 268, 295-300 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлення опіки над нею - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.
Встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Встановити строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною - два роки.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Роз'яснити, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 300 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.03.2025 року о 09 год. 50 хв.
Заявник:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Заінтересовані особи:
Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04054866)
Головуючий суддя О.В. Рукас
Присяжні: А.М. Левінчук
О.В. Філатова