Справа № 161/2891/25
Провадження № 2-а/161/76/25
11 березня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
з участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції Головнеого управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Луцького районного управління поліції Головнеого управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 01 лютого 2025 року отримав засобами поштового зв'язку копію постанови інспектора відділення поліції №3 ( м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області серії ЕНА № 3858251 від 14 січня 2025 року, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень.В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вказана постанова не відповідає фактичним обставинам справи, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, заперечив факт вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки не керував транспортним засобом у вказаний в постанові час. Вважає, що оскаржувана ним постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії ЕНА № 3858251 від 14 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
11 березня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на законність винесеної поліцейським постанови та просить відмовити в задоволенні позову.
Від представника позивача надійшла заява, в якій він просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Судом встановлено, що 14 січня 2025 року інспектором відділення поліції №3 (м.Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Близнюком П.І.щодо ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 3858251 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень.Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 14 січня 2025 року о 16годині 38 хвилин в с. Горзвин Луцького району по вул. Конзелевича, керував транспортним засобом Fiat Doblo, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою суду від 18.03.2024 та не пред'явив для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»).
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.1.а, та 2.1 ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду від 18.03.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
З оглянутого судом відеозапису, зафіксованого на портативний нагрудний відеореєстратор поліцейського, від 14.01.2025 підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Fiat Doblo, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суд вважає належними та допустимими доказами підтверджений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.
Згідно ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, поліцейським правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено стягненя в межах санкції даної статті.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, а тому постанову серії ЕНА № 3858251 від 14 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції Головнеого управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк