Справа № 161/10383/24
Провадження № 2/161/30/25
13 березня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Коржик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визначення місця проживання дитини,
30.05.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів. На обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 13.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час якого у них народилося двоє спільних дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У квітні 2022 року позивачка разом з дітьми переїхала на постійне проживання до м. Луцька, а відповідач залишився проживати у м. Полтава та лише час від часу відвідував свою сім'ю. З часом відносини між сторонами значно погіршилися та рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.03.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після переїзду позивачки до м. Луцька її спільні із відповідачем діти були влаштованими у навчальні заклади. 04.01.2024 року ОСОБА_2 відібрав у ОСОБА_1 доньку ОСОБА_3 та без погодження із нею забрав на постійне проживання до м. Полтава та без її відому оформив навчання дитини за місцем свого проживання. На переконання ОСОБА_1 більш комфортним проживання спільних із відповідачем дітей буде саме з нею. Враховуючи наведене, просила суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ОСОБА_1 , а також стягувати із відповідача аліменти на двох спільних дітей.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2024 року позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів роз'єднано у самостійні провадження; провадження у справі за позовними вимогами про визначення місця проживання дітей зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 554/2637/24 (а.с. 40-41).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2024 року провадження у справі поновлено (а.с. 49).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.01.2025 року провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без розгляду (а.с. 63).
18.02.2025 року представником Виконавчого комітету Луцької міської ради подано до суду висновок служби у справах дітей «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 » № 35 від 06.02.2025 року (а.с. 75-76).
З огляду на наведене, предметом розгляду даного спору є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із позивачкою ОСОБА_1 .
До початку судового засідання від представника позивача надійшла до суду заява з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву, в якій він також просить розгляд справи здійснювати в його відсутності, щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Вказує, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає у м. Полтаві разом з ним, а тому для всебічного соціально-емоційного розвитку діти мають проживати разом. Просить прийняти до уваги, що позивачка перешкоджає йому в зустрічах із сином та спілкуванні з ним по телефону (а.с. 91-92).
Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Луцької міської ради до початку судового засідання також подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 90).
З огляду на встановлені обставини та наявні у справі матеріали, суд вважає за можливе розглянути даний спір по суті за відсутності усіх учасників провадження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони у справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 13.02.2010 року зареєстрували шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.03.2024 року в цивільній справі № 161/3976/24 було розірвано (а.с. 5-7).
За час перебування в зареєстрованому шлюбі у сторін народилося двоє спільних дітей - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-9).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 в частині розглядуваних позовних вимог слідує, що сторони впродовж тривалого часу проживають окремо один від одного та наразі у них існує юридичний спір щодо визначення місця проживання, зокрема, їх сина ОСОБА_7 .
Судом також встановлено та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 постійно проживає у м. Луцьку, а відповідач ОСОБА_2 - у м. Полтава.
Станом на день розгляду даної справи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває у віці до 10 років.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною 1 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, згідно вимог закону вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання
Виходячи з роз'яснень п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У п. 1 ст. 3 Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року (чинна для України з 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 цієї Конвенції ООН).
Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно повідомлення Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. № /50/04-24 від 05.02.2024 року, ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Як вбачається із довідки директора Дитячого центру інтелектуально-естетичного розвитку «Світлинка», ОСОБА_8 із 22.08.2022 року постійно навчається у даному закладі (а.с. 12).
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 142-1 від 12.02.2025 року було затверджено висновок Служби у справах дітей «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 » № 35 від 12.02.2025 року (а.с. 76).
З вищевказаного висновку вбачається наступне:
«31.01.2025 року було проведене обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що малолітній ОСОБА_4 має місце для сну та відпочинку, забезпечений одягом, продуктами харчування, засобами особистої гігієни відповідно до вікових потреб. Дитина повідомила, що хоче проживати разом з матір'ю.
Згідно 3 висновком оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , складеним 22.12.2024 року управлінням соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Луцької міської ради, матір дітей є підприємцем, здатна задовільнити потреби ОСОБА_9 , його потреби задоволені у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи інтереси дитини та керуючись ст. 161 СК України, п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 (а.с. 76).
Частиною 2 ст. 171 СК України визначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Однак, враховуючи вік малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на дату ухвалення даного судового рішення дитина досягла повних 6 років), рівень інтелектуального та емоційного розвитку, а також життєвого досвіду, що на думку суду позбавляє його спроможності належно сприйняти та свідомо оцінити обставини свого життя, з урахуванням того, що останній відноситься до чутливої, соціально-вразливої категорії осіб, суд вважає за недоцільне заслуховувати його думку при вирішенні даного спору.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
В своєму рішенні у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Принцип «найкращих інтересів дитини», що випливає також і з Декларації, є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, взявши до уваги висновок Служби у справах дітей, суд вважає, що місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно визначити разом з позивачкою ОСОБА_1 оскільки на своє переконання, більш комфортним і зручним для дитини буде проживання разом з матір'ю.
Так, за час проживання спільного сина сторін разом зі своєю матір'ю, без батька, для дитини вже склалася звична обстановка, психологічно і фізично останній (з огляду на його вік) прив'язаний до матері, а тому у них існує тісний зв'язок.
Суд вважає, що зазначене буде відповідати принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи, і не позбавляє батька дітей права на спілкування та участь у їх вихованні.
У свою чергу, у разі наявності зі сторони позивачки перешкод у здійсненні відповідачем свої батьківських прав стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній вправі звернутися із позовними вимогами про встановлення йому порядку спілкування та виховання його спільного із ОСОБА_1 сина, проте дана обставина не входить до предмету доказування при розгляді даного спору.
Поряд з цим, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 , які стосуються окремого проживання їх спільних із позивачкою дітей, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу досягнення 14-річного віку вправі самостійно обирати місце свого проживання, що прямо передбачено положенням ч. 3 ст. 160 СК України.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визначення місця проживання дитини є такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачені останньою при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі ст. ст. 19, 141, 150, 131, 155, 157, 159, 160 СК України, ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за місцем її реєстрації або проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса місцезнаходження: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ: 34745204.
Повний текст рішення складений 14 березня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська