Справа № 161/23239/24
Провадження № 2/161/49/25
13 березня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Коржик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
17.12.2024 року позивач ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» через свого представника звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначено, що 07.10.2023 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 4039383 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 24500 грн., строком на 350 днів, зі сплатою процентів кожні 25 днів, розмір яких визначена умовами правочину (далі - Договір). ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов'язання перед ТзОВ «Лінеура Україна» щодо повернення кредитних коштів та нарахованих процентів не виконав у належний спосіб, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором, яка станом на 24.05.2024 року склала 137690 грн., з яких: 24500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 113190 грн. заборгованість за процентами. 24.05.2024 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги за Договором. Станом на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача по Договору не сплачена. За період з 24.05.2024 року по 22.07.2024 року новим кредитором було здійснено нарахування процентів у загальному розмірі 29400 грн. На даний час ОСОБА_2 продовжує ухилятися від виконання взятих на себе зобов'язань. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за Договором у загальному розмірі 167090 грн., з яких: 2450 грн. - тіло кредиту, 113190 грн. - нараховані проценти первісним кредитором, 29400 грн. - нараховані проценти правонаступником кредитора; а також судові витрати по справі з яких: 2422,40 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.
03.03.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх доводів щодо предмету спору остання зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та з 22.07.2024 року залучений до виконання бойових завдань у складі ОТУ «Луганськ». В силу наведеного, на відповідача поширюються пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, її довіритель заявлені позовні вимоги визнає частково на загальну суму 94080 грн., з яких: 24500 грн. - тіло кредиту, 69580 грн. - нараховані відсотки за період з 07.10.2023 року по 25.02.2024 року. Також зазначає, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу складають 10000 грн., які просить стягнути на користь останнього із позивача за наслідками розгляду справи (Том 1, а.с. 210-216).
03.03.2025 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання зазначає, що факт укладення договору, перерахування коштів на його виконання, а також досягнення усіх істотних умов правочину підтверджується матеріалами справи. Враховуючи наведене, позов просить задовольнити повністю (Том 1, а.с. 228-236).
До початку судового засідання від представника позивача надійшла до суду заява з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (Том 2, а.с. 36-38).
Від представника відповідача до початку судового засідання надійшла заява, в якій остання просить розгляд справи проводити без її участі, а також зазначає, що її довіритель визнає позовні вимоги частково в розмірі, який зазначений у відзиві на позов (Том 2, а.с. 40).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, 07.10.2023 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 4039383 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 24500 грн., строком на 350 днів, зі сплатою процентів кожні 25 днів, розмір яких визначена умовами правочину (Том 1, а.с. 18-45).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Уклавши договір кредиту, сторони взяли на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року виконало та надало йому кредит в сумі 24500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 із № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Разом з тим, станом на 24.05.2024 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором за Договором про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за вищевказаним правочином, в ОСОБА_1 станом на 24.05.2024 року виникла заборгованість перед ТзОВ «Лінеура Україна» в загальному розмірі 137690 грн., з яких: 24500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 113190 грн. заборгованість за процентами (Том 1, а.с. 78-82).
19.06.2023 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року (Том 1, а.с. 53-77).
Про відступлення права вимоги за вказаним правочином відповідача було повідомлено новим кредитором (Том 1, а.с. 83).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» проведено нарахування заборгованості за процентами за користування кредитним коштам у відповідності до його умов за період 24.05.2024 року по 22.07.2024 року на загальну суму 29400 грн. (Том 1, а.с. 84).
Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Таким чином, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення Договору про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року на відповідних умовах.
При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов'язані за таким договорами.
Варто зауважити, що ОСОБА_1 та його представник не оспорювали та не оспорюють ані умови кредитного договору, ані розміру заборгованості по тілу кредиту, ані вірності нарахування процентів за прострочення виконання зобов'язані, ані того, що умови правочину є не зрозумілими, або ж окремі його положення не грунтуються на вимогах закону.
Частково заперечуючи щодо підстав для стягнення нарахованих відсотків за прострочення повернення суми кредиту, останній зазначає, що він відносить до категорії осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Стаття 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» доповнена п. 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014 року; остання піддавалася редакціям - Законом № 1357-IX від 30.03.2021 року; Законом № 2459-IX від 27.07.2022 року Законами № 3621-IX від 21.03.2024 року, № 3633-IX від 11.04.2024 року).
Протягом усього періоду, за який ОСОБА_1 нараховувалася заборгованість по відсотках за Договором про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року, пункт 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» встановлював заборону на нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам).
Загальновідомим є те, що починаючи з 24.02.2022 року на усій території України діє особливий період - введено воєнний стан, а також здійснюються мобілізаційні заходи.
Як вбачається із довідки військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2024 року № 2760, ОСОБА_1 з 26.02.2024 року призваний на військову службу під час мобілізації та з 22.07.2024 року залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зоні бойових дій (Том 1, а.с. 222).
Тобто, починаючи з 26.02.2024 року на ОСОБА_1 поширюються пільги, визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на наведене, та враховуючи розрахунку заборгованості за вищевказаним правочином, в ОСОБА_1 станом на 25.02.2024 року включно існувала заборгованість по Договору про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року в загальному розмірі 94080 грн., з яких: 24500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 69580 грн. заборгованість за процентами (Том 1, а.с. 78-82).
Враховуючи наведене, суд вважає частково обгрунтованими позовні вимоги ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 94080 грн. кредитної заборгованості по Договору про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Судом встановлено, що між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Городніщевою Є.О. 10.12.2024 року було укладено Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024, предметом якого є надання правової допомоги та представлення інтересів клієнта в судах (Том 1, а.с. 87-88).
Як вбачається із акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 6148 від 13.12.2024 року за вищевказаним правочином, адвокат Городніщева Є.О. надала ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» послуги в межах розгляду даного провадження на загальну суму 10000 грн., на що нею було затрачено загалом 12 годин (Том 1, а.с. 91).
У свою чергу, між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Цокало Т.М. 23.01.2025 року було укладено Договір про надання правничої допомоги № 1168, предметом якого є надання правової допомоги та представлення інтересів клієнта в даному судовому провадженні (Том 1, а.с. 217-219).
Як вбачається із акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 27.02.2025 року за вищевказаним правочином, адвокат Цокало Т.М. надала ОСОБА_1 послуги на загальну суму 10000 грн., та такі витрати включають у себе: надання консультації, ознайомлення з матеріалами справи, підго товка та складення відзиву на позовну заяву (Том 1, а.с. 224).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представниками обох сторін витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що відповідають принципам розумності та справедливості.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, заявлені ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» позовні вимоги були задоволені частково (на 56,30 %; Розрахунок: «розмір задоволених позовних вимог - 94080 грн.» / «ціна позову - 167090 грн.). Із наведеного слідує, що позовні вимоги, у задоволені яких судом було відмовлено складають 43,70%.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на вищенаведене положення чинного законодавства, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача різницю між понесеними витратами на правничу допомогу у розмірі 12,60 % (56,30 % - 43,70%), що становить 1260 грн., а також компенсувати ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» за рахунок ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1363,81 грн. (56,30 % від 2422,40 грн.).
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 137, 141, 247, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 4039383 від 07.10.2023 року в загальному розмірі 94080 (дев'яносто чотири тисячі вісімдесят) грн., з яких: 24500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 69580 грн. заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 1363 (одну тисячу триста шістдесят три) грн. 81 коп. судового збору та 1260 (одну тисячу двісті шістдесят) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 14 березня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська