Єдиний унікальний номер №943/432/25
Провадження №3/943/288/2025
14 березня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 184 КУпАП, -
як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №023977 від 10.03.2025, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП за те, що 07.03.2025 року о 12 год. 19 хв. ухилялася від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання керувала транспортним засобом - квадроциклом марки «FORTE 250», без реєстраційних номерів та без посвідчення водія відповідної категорії, не маючи прав керувати таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча подала до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без її участі, з протогколом згідна та просить обрати їй мінімальну міру покарання. Відтак, на підставі ст. 268 КУпАП, дану справу розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме - ухилялася від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання керувала транспортним засобом квадроциклом марки «FORTE 250» без реєстраційних номерів та без посвідчення водія відповідної категорії, не маючи прав керувати таким транспортним засобом, що було повторно протягом року.
Приписами частини 2 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною 1 цієї статті.
Суд констатує, що повторність адміністративного правопорушення має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок з приводу збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, із надісланих до суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 убачається, що в частині доведення такої кваліфікуючої ознаки в діях останньої, як повторність, матеріали справи містять лише витяг із Адмінпрактики, де є виключно покликання на постанову ВАД/555229 від 19.04.2024 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 без завантаження самої постанови. Зокрема, згадана постанова у матеріалах справи відсутня, як і відсутні докази набрання такою постановою законної сили, її чинності, а також чи не оскаржувалась така в установленому законом порядку, як і не долучено довідки поліцейського про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , яка є допустимим доказом на підтвердження повторності вчиненого правопорушення.
Зокрема, в силу п. 4 та п. 5 Розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, - поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, а також довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Відтак, суд вважає, що належним і допустимим доказом на підтвердження повторності в такому випадку може слугувати довідка про повторність вчинення адміністративного правопорушення, складена поліцейським згідно п. 4, п. 5 Розділу VII цієї Інструкції чи належним чином засвідчена постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Однак, матеріали цієї справи не містять допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме: факту повторного протягом року ухиляння від виконання обов'язків щодовиховання неповнолітної дитини. Тобто, суд вважає, що належних і допустимих доказів щодо повторного вчинення ОСОБА_1 подібного правопорушення в минулому матеріали справи не містять.
Відтак, у справі відсутні належні та допустимі докази (довідка про повторність вчинення адміністративного правопорушення, складена поліцейським згідно п. 4, п. 5 Розділу VII цієї Інструкції чи належним чином засвідчена постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП), які би підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ «Матанович проти Хорватії» зазначено, що буде порушенням Конвенції використання одних доказів з ігноруванням інших.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Натомість, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 023977 від 10.03.2025, не знайшли свого належного підтвердження. Суд самостійно збирати докази не має права, оскільки обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а згідно правової позиції у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 184 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 7, 184, 245, 247, 251, 255, 268, 279, 280, 283, 284, 288 КпАП України, суддя, -
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 184 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя І. Б. Кос