ЄУН:336/11487/24
Провадження № 2-адр/336/1/2025
13 березня 2025 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., перевіривши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коноваленка Олександра Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 336/11487/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
В провадженні Шевченківський районний суд м.Запоріжжя перебувала адміністративна справа № 336/11487/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
19.12.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено.
03.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2024 року у справі № 336/11487/24.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернуто.
24.12.2024 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь гр. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ), судові витрати в розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано: копія ордеру, копія квитанції до прибуткового касового ордера № 2024/12-24 від 24.12.2024 про сплату витрат за надання правничих послуг у сумі 6 000 грн., копія прибуткового касового ордеру № 2024/12-24 від 24.12.2024, копія акту наданих правничих послуг № 1 від 24.12.2024, які складаються з наступного: 4 000 грн. за складання і надсилання адміністративного позову, 2000 грн. за складання і надсилання відповіді на відзив, копія договору про надання правничої допомоги б/н від 16.11.2024, копія додатку 2 до договору про надання правничої допомоги б/н від 16.11.2024, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001317 від 29.06.2017,
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Коноваленко О.Ю. у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу з таких підстав, а саме: не долучено розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, справа відноситься до малозначних справ, то вказана сума понесених витрат на професійну правничу допомогу є не співмірною зі складністю даної справи. З урахуванням наведеного, відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати судові витрати на професійну правничу допомогу.
Перевіривши доводи заяви представника позивача, а також дослідивши клопотання відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення по справі №336/11487/24 прийнято судом 19.12.2024 року, заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу подана адвокатом через підсистему «Електронний суд» 24.12.2024 року, отже в межах строку встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України.
Вирішуючи по суті питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України ці видатки належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилом ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАСУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на приписи ст.8 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.
При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.
Отже, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 22.06.2022р. по справі №380/3142/20.
Звідси слідує, що у силу п. 9 ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу фіксованого розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України.
З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого адвокатом часу, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, розумності та адекватності обсягу виконаних робіт, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. є очевидно завищеним, а тому вважає за необхідне часткового задовольнити вимоги заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн.
Керуючись ст.ст.134, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складання.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_4 , фактичне місце знаходження: АДРЕСА_5 .
Суддя Н.С. Звєздова