Справа № 738/2824/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/292/25
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
12 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2025 року,
Цією ухвалою щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоданилівка, Казанківського району Миколаївської області, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 29.11.2013 вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ч.2 ст.15, п.п.4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років,
відмовлено в задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання - пробаційним наглядом.
Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий суд вказав на передчасність звернення ОСОБА_8 з клопотанням про заміну призначеного покарання більш м'яким, оскільки суд не вбачає в поведінці засудженого динаміки, яка б свідчила про його виправлення та перевиховання.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_8 про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом, на підставі ст.82 КК України. Вказала на необґрунтованість рішення суду, оскільки її підзахисний відбув більше 3/4 частини призначеного судом покарання, характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, порушень режиму утримання не допускав, працевлаштований, має заохочення, бере активну участь у виховних програмах та заходах. Апелянт вважає, що своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці ОСОБА_8 став на шлях виправлення, а тому має право на застосування до нього пільги у вигляді заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом.
Заслухавши доповідь судді; захисника засудженого, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу місцевого суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_8 засуджений за ч.2 ст.15, п.п.4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187, ч.3 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції» (а.с.п.25-27).
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2014 року, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 було залишено без змін. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2014 року виправлено описку в даті постановлення ухвали з «18 лютого 2014 року» на «19 лютого 2014 року».
Згідно з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 набрав законної сили 19 лютого 2014 року (а.с.п.35).
На підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2014 року, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 приведений у відповідність з діючим законодавством. Засудженого ОСОБА_8 звільнено від покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, призначеного за ч.3 ст.364 КК України, а також призначене йому покарання за ч.3 ст.364 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років змінено на покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки (а.с.п.28-29).
Відповідно до ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2017 року, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 приведено у відповідність до Закону України №1492-VIII від 07 вересня 2016 року щодо змін, внесених в частину 4 ст.68 КК України, та засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, п.п.4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України, із застосуванням ст.54 КК України, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187, ч.3 ст.364, ч.1 ст.366, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції». В іншій частині вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 залишено в тій же редакції (а.с.п.31-32).
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року ухвалу Менського районного суду від 25.07.2017 було залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислюється з 28 червня 2013 року.
На підставі ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року, відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції ЗУ №838-VІІІ від 26.11.2015), ОСОБА_8 зараховано в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 28 червня 2013 року до 18 лютого 2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.с.п.30).
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 16 березня 2018 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_8 зараховано у строк покарання строк його попереднього ув'язнення замість помилково вказаної дати «18 лютого 2014 року» - 19 лютого 2014 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.с.п.33-34).
Станом на 09 січня 2025 року засуджений відбув більше 3/4 частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання у виді позбавлення волі становить 02 роки 09 місяців 25 днів.
Відповідно до ст.82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, і зокрема, фактично відбув не менше двох третин строку покарання за умисний особливо тяжкий злочин.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року № 2 передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою для прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як убачається з п.17 вищевказаної Постанови, під час судового розгляду справ про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Ставлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання. Підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є обставина, що засуджений не виправився, не довів своє виправлення, але став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбування більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, однак ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.
Зразкова поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до покладених обов'язків насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов'язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.
В місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_8 перебуває з 02 липня 2013 року.
За час перебування в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» режим тримання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не мав, до праці не залучався.
В ДУ «Менська ВК (№91)» відбуває покарання з 25 березня 2014 року по даний час. За час відбування покарання в установі характеризується позитивно, дотримується вимог, що визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня виконує, до дисциплінарної відповідності не притягувався. На підставі наказу №76 від 08.08.2014 був працевлаштований робітником швейної дільниці підприємства з відрядною оплатою праці, до роботи ставився сумлінно, старанно. 09 лютого 202 року, в порядку ст.100, 101 КВК України був переведений до дільниці соціальної реабілітації установи, де характеризується позитивно. З 09 червня 2020 року на громадських засадах без оплати праці виконував обов'язки дояра господарського двору установи, до роботи ставився добре. З 10 липня 2020 року до 01 вересня 2020 року працював робітником контрагентського об'єкту ФОП « ОСОБА_10 » смт. Макошине, до роботи ставився добре. В опалювальний період брав активну участь в проведенні заготівлі сировини для опалення на дільниці, до роботи ставився добросовісно. На підставі договору цивільно-правового характеру №124, 147, 198, 241, 284 з 16 квітня 2021 року до 01 вересня 2021 року, з 02 вересня 2021 року до 30 жовтня 2021 року, з 19 жовтня 2022 року до 02 березня 2023 року, з 03 травня 2023 року до 31 липня 2023 року, з 18 вересня 2023 року до 20 листопада 2023 року працював робітником швейної дільниці підприємства установи, до роботи ставився добре, поставлені завдання виконував вчасно та якісно. З 18 жовтня 2021 року до 26 жовтня 2021 року, на підставі поданої засудженим письмової заяви, на громадських засадах без оплати праці виконував обов'язки кочегара котельні, до покладених на нього обов'язків ставився добре, поставлені перед ним завдання виконував вчасно та якісно. З 26 жовтня 2021 року до 30 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 01 квітня 2022 року працював робітником на контрагентському об'єкті ТОВ «Український кардан», до роботи ставився добросовісно, норми виробітку виконував. З 03 травня 2022 року до 18 жовтня 2022 року виконував обов'язки робітника по догляду за вівцями на підсобному господарстві установи, до роботи ставився добросовісно. З 30 червня 2023 року до 06 вересня 2023 року працював робітником контрагентському об'єкті ФОП ОСОБА_11 , з 08 вересня 2023 року до 29 грудня 2023 року працював робітником контрагентському об'єкті ФОП ОСОБА_12 , де до роботи ставився добросовісно. З 15 січня 2024 року по даний час, на підставі договору цивільно-правового характеру №284, працевлаштований робітником швейної дільниці підприємства установи, до роботи ставився добре, поставлені перед ним завдання виконує вчасно та якісно. За час відбування покарання засуджений за сумлінну поведінку, ставлення до праці, дотримання правил поведінки, виконання покладених обов'язків отримав десять заохочень. Залучався до реалізації програми диференційованого впливу на засуджених «Підготовка до звільнення», які реалізовував за планом. Бере участь у реалізації програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку теж виконує за планом. Відвідує заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в установі та дільниці, реагує на них позитивно.
Рішенням комісії Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (протокол №22 від 30 листопада 2022 року) одноголосно вирішено про застосування до засудженого ОСОБА_8 пільги, передбаченої ст.82 КК України, так як останній став на шлях виправлення.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_8 отримав 83 бали.
Відповідно до ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2024 року було задоволено спільне подання начальника ДУ «Менська виправна колонія (№91)» та голови спостережної комісії Менської міської ради Чернігівської області про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_8 ..
Разом з тим, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2024 року ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 скасовано та відмовлено в задоволенні подання начальника ДУ «Менська виправна колонія (№91)» та голови спостережної комісії Менської міської ради про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_8 .
Колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_8 відбуває покарання у виді 15 років позбавлення волі, зокрема, за вчинення особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.15 - п.п.4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187 КК України, свою причетність до вчинення злочинів заперечував як під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої, так і апеляційної інстанцій, визнав вину у вчиненні особливо тяжких злочинів під час відбування покарання в місцях позбавлення волі лише у 2020 році.
Крім того, згідно з вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013, з ОСОБА_8 та інших засуджених в солідарному порядку присуджено, стягнути, зокрема: на користь лікарні - 10581,67 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_13 ; 6769,79 грн матеріальної шкоди, завданої злочином, потерпілій ОСОБА_13 ; по 150000 грн моральної шкоди потерпілій. Також стягнуто із засудженого ОСОБА_8 процесуальні витрати.
Згідно з характеристикою, засуджений ОСОБА_8 має позови на суму 230943,03 грн, в бухгалтерії установи знаходяться на виконанні виконавчі листі на суму 39291 грн, з яких сплачено 7175,96 грн.
Моральна шкода на користь потерпілої ОСОБА_8 не відшкодована. А посилання захисника на відшкодування на день розгляду клопотання судом засудженим потерпілій близько 8000 грн моральної шкоди, є незначною частиною від визначеного розміру моральної шкоди у вироку суду.
Отже, місцевий суд при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням, належно оцінив всі обставини справи та дійшов правильного висновку про необхідність відмови у його задоволенні, з чим погоджується і колегія суддів та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом першої інстанції рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 09 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4