Єдиний унікальний номер справи: 766/2794/23 Головуючий в суді І інстанції Черниш О.Л.
Номер провадження: 22-ц/819/79/25 Доповідач Кутурланова О.В.
11 березня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Воронцової Н.В.,
Склярської І.В.,
секретарОлійник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Біла Тетяна Володимирівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Черниш О.Л. від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона працювала вихователем в Херсонському дошкільному закладі №10 санаторного типу Херсонської міської ради. Наказом Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради №7 від 24.02.2022 року тимчасово призупинено освітній процес в ЗДО №10, бухгалтерії наказано забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Наказом Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради №28 від 28.02.2022 року під час правового режиму воєнного стану в Україні працівникам ЗДО №10 наказано перейти на дистанційний режим роботи із використанням електронних, телефонних засобів комунікації.
Пунктом 5.1. зазначеного наказу бухгалтерії наказано виплачувати заробітну плату згідно умов колективного договору про вимушений прогул не з вини працівника.
Наказом Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради № 33 від 01.04.2022 року «Про оголошення простою під час воєнного стану» у закладі 01.04.2022 року оголошено простій не з вини працівників із виплатою вихователям заробітної плати у розмірі посадового окладу.
Зазначає, що даний наказ в частині визначення оплати праці працівникові в період простою суперечить положенню частини 4 статті 113 КЗпП України, яка визначає, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Тобто з серпня 2022 року по день звернення до суду позивач має отримувати заробітну плату в розмірі середнього заробітку, що відповідачем не здійснюється.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не в повному обсязі виплачена заробітна плата за квітень та травень 2022 року, а саме: 2133,93 грн та 5791,50 грн. відповідно. Так, за ці місяці повинна виплачуватися заробітна плата у відповідності до ст.95 КЗпП України, яка зобов'язує роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату не меншу за мінімальну заробітну плату встановлену законодавством.
Вважає, що бездіяльність керівництва Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради щодо невиплати їй заробітної плати є незаконною та такою. що порушує її трудові права.
На підставі наведеного, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просила суд стягнути з відповідача заробітну плату за квітень та травень 2022 року у відповідності до ст.95 КЗпП України та середній заробіток у відповідності з ч.4 ст.113 КЗпП України, починаючи з серпня 2022 року по день ухвалення по даній справі рішення.Також просила стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Біла Тетяна Володимирівна, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник Херсонського дошкільного закладу №10 санаторного типу Херсонської міської ради - Романенко О.М., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін та їх представників, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки з наявних у справі доказів та пояснень сторін не встановлено факту наявності у відповідача заборгованості по заробітній платі перед позивачем.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом вірно встановлено і це підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя у Херсонському дошкільному закладі № 10 санаторного типу Херсонської міської ради.
Згідно наказу директора Херсонського дошкільного закладу № 10 санаторного типу Херсонської міської ради № 27 від 24.02.2022 року тимчасово призупинено освітній процес у закладі у зв'язку із введенням в України правового режиму воєнного стану (а.с.7).
Наказом директора закладу № 28 від 28.02.2022 року визначено працівникам закладу перейти на дистанційний режим роботи із використанням електронних, телефонних засобів комунікації (а.с.8). Пунктом 5.1. Наказу визначено, що у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи виплачувати заробітну плату згідно умов колективного договору про вимушений простій не з вини працівника.
Наказом директора закладу №33 від 01.04.2022 року «Про оголошення простою під час воєнного стану» оголошено простій не з вини працівників у закладі дошкільної освіти №10 з 01.04.2022 року з виплатою заробітної плати у розмірі посадового окладу (а.с.9).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення середньої заробітної плати за період з серпня 2022 року по день ухвалення рішення ОСОБА_1 посилалася на те, що в даний період відповідач взагалі безпідставно зупинив нарахування їй заробітної плати.
Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено під час розгляду справи судами як першої так і апеляційної інстанції наступні факти.
Відповідно до довідок про доходи від 15.03.2023 року, від 27.07.2023 року заробітна плата позивачці виплачувалася за період та у розмірі: січень 2022 року - 9 121,61 грн, лютий 2022 року - 8 665,54 грн., березень 2022 року - 7 453,42 грн, квітень 2022 року - 2 133,93 грн, травень 2022 року - 5 791,50 грн, червень 2022 року - 19 324,11 грн, липень 2022 року - 13 979,04 грн. Починаючи з серпня 2022 року позивачці заробітна плата не нараховувалася (а.с.5,6).
Щодо підстав припинення нарахування заробітної плати ОСОБА_1 представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що з 24.02.2022 року в закладі ЗДО №10 припинено освітній процес та відповідно до наказу № 28 від 28.02.2022 року визначено працівникам закладу перейти на дистанційний режим роботи із використанням електронних, телефонних засобів комунікації. Позивачка перейшла на дистанційний режим роботи, приєдналася до груп у Viber «Співробітники ЗДО №10» та батьків групи «Полуничка», приймала участь у виробничих нарадах та робочих обговореннях, проводила зайняття з дітьми. 21.07.2022 року будівля, в якій знаходився ЗДО №10, була захвачена окупантами. На підставі колективної доповідної записки встановлено порушення ОСОБА_1 ст.ст.23, 26 Конституції України, яке виразилося у висловленні згоди на співпрацю з представниками окупаційної влади, які представили нового керівника освітнього закладу, та активну допомогу новій завідуючій у впровадженні освітнього процесу країни-окупанта. В цей же день ОСОБА_1 самостійно покинула групу Viber «Співробітники ЗДО №10» та Viber групу батьків групи «Полуничка», де вона працювала. Оскільки ОСОБА_1 повністтю припинила виконання трудових обов'язків з власної волі з вищенаведених підстав, на зв'язок не виходила, тому вона табелювалася з кодом «НЗ» (відсутність з нез'ясованих причин), на підтвердження чого складалися відповідні акти, у зв'язку з чим припинено нарахування та виплата заробітної плати.
Після деокупації м.Херсона 11.11.2022 року на базі ЗДО №10 наказом начальника міської воєнної адміністрації створено Пункт Незламності. До роботи Пункту залучено всіх працівників дошкільного закладу, які знаходилися в Херсоні. На неодноразові повідомлення ОСОБА_1 , як в телефоній розмові, так і особисто, про можливість долучитися до роботи в Пункті Незламності, остання категорично не погоджувалася та виражала свою невдоволеність цією пропозицією. Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці кожного місяця, починаючи з листопада 2022 року і по серпень 2023 року, складалися відповідні акти. Наказом від 31.08.2023 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.
Стосовно нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 має 10 тарифний розряд та посадовий оклад 5 265,00 грн. У квітні та травні 2022 року їй виплачувалася заробітна плата у розмірі посадового окладу, як визначено наказом №33 від 01.04.2022 року. Перерахунок за ці місяці було здійснено у червні та липні 2022 року. Крім того, у суму заробітної плати, нарахованої у червні та липні 2022 року увійшли нарахування по виплаті відпускних (з 01.07.2022 року по 25.08.2022 року ОСОБА_1 знаходилася у щорічній відпустці) та матеріальної допомоги. З серпня 2022 року і по день звільнення заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась у зв'язку з систематичним невиконанням працівником своїх трудових обов'язків та постійної відсутності на робочому місці.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі з 01.11.2022 року по 31.08.2023 року наказом №94-к/тр від 31.08.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя ЗДО №10 згідно п.3, п.4, п.5 ст.40 КЗпП України (а.с.83).
Актами № 1 від 30.11.2022, № 2 від 31.12.2022, № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.202, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 28.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023 зафіксовано відсутність вихователя ОСОБА_1 на робочому місці (а.с.37-46).
Згідно табелів обліку використання робочого часу педагогічними працівниками у період з вересня 2022 року по серпень 2023 року ОСОБА_1 табелювалася з кодом «НЗ» (відсутність з нез'ясованих причин).
З листа Управління освіти Херсонської міської ради №30-01/05/25 від 22.06.2023 року, адресованого на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що фахівцем відділу заробітної плати централізованої бухгалтерії при управлінні освіти Херсонської міської ради здійснено перевірку нарахування ОСОБА_1 заробітної плати. У період з січня по липень 2022 року оплата праці здійснювалася згідно наказу кервника закладу освіти від 01.04.2022 року №33 «Про оголошення простою під час воєнного стану». Порушень у виплатах не виявлено. У період із серпня 2022 року і по час написання листа виплата заробітної плати регулювалася наказом керівника закладу від 29.08.2022 року №68-к/тр «Про табелювання вихователя ОСОБА_1 », з якого зрозуміло, що у керівника відсутній зв'язок з ОСОБА_1 і табелювання відбувається за кодом «нез'ясованих причин», що не оплачується згідно чинного законодавства (а.с.85).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово подовжувався.
Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість із заробітної плати, припав на дію воєнного стану в Україні.
Також, загальновідомим фактом є проведення активних бойових дій на території Херсонської області та міста Херсона з 24.02.2022 року.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
З 15.03.2022 року набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який визначив особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України.
На період дії воєнного стану за Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» саме роботодавець встановлює особливості встановлення обліку робочого часу, кадрового діловодства, оплати праці, тощо.
Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що керівник самостійно визначає розмір оплати часу простою, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Так, 01.04.2022 року відповідачем видано наказ про оголошення простою не з вини працівників з 01.04.2022 року з виплатою заробітної плати у розмірі посадового окладу.
Згідно довідок про доходи ОСОБА_1 у період простою з 01 квітня 2022 року по липень 2022 року було виплачено заробітну плату без будь-яких порушень у розмірі посадового окладу. Виплату заробітної плати за квітень та травень 2022 року у розмірі посадового окладу було дораховано у червні та липні 2022 року. Про відсутність порушень по виплаті заробітної плати свідчить і лист Управління освіти від 22.06.2023 року, яке здійснювало перевірку саме з цього питання.
Таким чином, враховуючи оклад позивача, запровадження у закладі з 01.04.2022 року простою не з вини працівника та оплати у період з 01.04.2022 року по липень 2022 року заробітної плати у розмірі посадового окладу щомісячно, що підтверджується загальною виплаченою сумою за даний період, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність заборгованості по заробітній платі у цей період.
Що стосується періоду з серпня 2022 року по день звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, за який позивач просить також стягнути заборгованість із заробітної плати як за період простою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно зі ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Приписами ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством, зокрема, у випадку простою. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.
Як вбачається з матеріалів справи, роботодавцем з вересня 2022 року почалося табелювання робочого часу працівників ЗДО №10, тобто простій у закладі було припинено і підстави для нарахування заробітної плати за час простою з цього періоду відсутні.
У період з липня 2022 року по серпень 2022 року ОСОБА_1 знаходилася у щорічній основній відпустці.
Починаючи з вересня 2022 року по серпень 2023 року ОСОБА_1 на робочому місці не з'являлася, будь-якої роботи не виконувала, про що в табелях обліку робочого часу їй ставилася відмітка «НЗ» (нез'ясовані причини). У даний період у закладі простій не оголошувався, заклад роботу не зупиняв, про що ОСОБА_1 було відомо.
Позивач не довела, що вона не виконувала свою роботу у зв'язку з простоєм закладу не з її вини, що є її процесуальним обов'язком. Оголошення простою з боку працівника чинним законодавством не передбачено. Під час судового розгляду справи позивач підтвердила, що в указаний період вона на роботу не виходила.
Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У відповідності до норм чинного законодавства заробітна плата виплачується за фактично виконану працівником роботу при виконанні працівником своїх трудових обов'язків, а сам по собі факт існування укладеного між сторонами трудового договору не наділяє працівника правом на отримання заробітної плати, він лише передбачає можливість виконувати роботу, визначену цією угодою, і як наслідок отримувати винагороду.
З урахуванням відсутності рішень Відповідача за вказаний період про оголошення простою закладу, або конкретно ОСОБА_1 , а також того факту, що ОСОБА_1 у вказаний період не виконувала свої посадові обов'язки, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованість з заробітної плати (середнього заробітку за час простою) за період з вересня 2022 року по серпень 2023 року включно також не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, що на час простою не з вини працівника заробітна плата повинна оплачуватись на підставі ч.3 ст.113 КЗпП, якою передбачено, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток, колегія судді не приймає, оскільки порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП України, в якій зазначено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Частина 3 статті 113 КЗпП стосується саме небезпечної ситуації пов'язаної з виробництвом (наприклад, витік небезпечних для життя речовин, техногенні катастрофи і т.і.).
Позивачем не доведено наявність підстав для застосування ч.3 ст.113 КЗпП України та перебування у простої ЗДО №10 у період з квітня по липень 2022 року у зв'язку з виниклою виробничої ситуацією небезпечною для життя чи здоров'я позивача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2024 року.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Біла Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено - 14 березня 2025 року.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
І.В.Склярська