ЄУНС: 650/2974/24
Номер провадження: 11-кп/819/217/25
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 березня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2024 року в кримінальному провадженні №12024231090000946 від 04 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нова Кубань Великоолександрівського району Херсонської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-26.04.2005, Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ст.297, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-15.11.2011 Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
-21.01.2016 Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;
-15.05.2017 Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ч.2 ст.289, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, звільнений 13.05.2022 року по відбуттю покарання.
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 КК України.
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Ухвалено строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обраховувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
Витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №2566/24 від 21 травня 2024 року у розмір 560 гривень віднесено на рахунок держави.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, що скоєні за наступних обставин.
ОСОБА_7 , 12 січня 2024 року переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на порушення недоторканності іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, незаконно, перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_8 на території її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу та без передбачених на те законом підстав, відкрутивши запираючий пристрій воріт гаражу у вигляді гвинту та гайки, проник до його приміщення, чим порушив передбачене статтею 30 Конституції України конституційне право ОСОБА_8 на недоторканість іншого володіння особи.
Також ОСОБА_7 , 05 березня 2024 року, приблизно о 09:15 годині переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на порушення недоторканності житла, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, незаконно, перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_8 на території її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу та без передбачених на те законом підстав, шляхом зриву навісного замку з дверей житлового будинку, проник до його приміщення, чим порушив передбачене статтею 30 Конституції України, конституційне право ОСОБА_8 на недоторканість житла.
Окрім цього, ОСОБА_7 , 07 березня 2024 року, приблизно о 08:00 годині переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на порушення недоторканності житла, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, незаконно, перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_8 на території її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу та без передбачених на те законом підстав, проник до житлового будинку, з якого раніше зірвав навісний замок, чим порушив передбачене статтею 30 Конституції України, конституційне право ОСОБА_8 на недоторканість житла.
Крім того, ОСОБА_7 , 09 березня 2024 року, приблизно о 07:00 годині переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на порушення недоторканності іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, незаконно, перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_8 на території її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу та без передбачених на те законом підстав, шляхом зриву навісного замку з дверей господарчої будівлі - сараю, а також у зв'язку з відсутністю запираючого пристрою на іншій господарській будівлі - сараю, проник до їх приміщень, чим порушив передбачене статтею 30 Конституції України, конституційне право ОСОБА_8 на недоторканість іншого володіння особи.
В подальшому ОСОБА_7 , 10 березня 2024 року, приблизно о 07:30 годині переслідуючи прямий злочинний умисел направлений на порушення недоторканності іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, незаконно, перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_8 на території її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу та без передбачених на те законом підстав, проник до господарчої будівлі - сараю, з вхідних дверей якого раніше зірвав навісний замок, чим порушив передбачене статтею 30 Конституції України, конституційне право ОСОБА_8 на недоторканість іншого володіння особи.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за першим, четвертим та п'ятим епізодами суд кваліфікував за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 , за другим та третім епізодами суд кваліфікував за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 змінити та вказати, що строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_7 за вироком суду від 28 листопада 2024 року у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, обчислювати з моменту прибуття засудженого до виправного центру.
Вказати, що процесуальні витрати у розмірі 560 гривень за проведення судово-товарознавчої експертизи №2566/24 від 21 січня 2024 року підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь судового експерта ОСОБА_10 (свідоцтво №1886 від 09 червня 2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Також просить на підставі ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити відомості про витрати на проведення експертного дослідження та ті, що характеризують особу обвинуваченого.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що відповідно до вимог ст.58 КВК України, строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Згідно з положеннями ст.57 КВК України ОСОБА_7 будучи особою, засудженою до обмеження волі, має прямувати за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання.
Таким чином початок строку відбування ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, яке призначено за вироком, має обчислюватись з моменту прибуття засудженого до виправного центру. Натомість, суд першої інстанції безпідставно визначив початок такого строку з дня затримання в порядку виконання вироку.
Крім того, судом першої інстанції не дотримано приписів кримінального процесуального закону під час вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Так, у даному кримінальному провадженні, з метою встановлення вартості майна, яке обвинувачений викрав у потерпілої ОСОБА_8 шляхом незаконного проникнення до її житла та інших володінь, на підставі ст.242 КПК України проведено судову експертизу, за результатами якої складено висновок від 21 травня 2024 року №2566/24, вартість якої склала 560 гривень.
Таким чином у даному випадку наявні документально підтверджені витрати, які мають бути стягнуті з ОСОБА_7 .
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив вирок суду змінити.
Обвинувачений ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи чи забезпечення його участі в судовому засіданні на адресу суду не надходило.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено за встановлених та викладених у вироку суду першої інстанції обставин, як і кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюється.
Враховуючи викладене, предметом дослідження в даному апеляційному провадженні буде питання визначення моменту початку строку відбування обвинуваченим покарання та питання розподілу процесуальних витрат.
Щодо початку строку відбування покарання.
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п.2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині обвинувального вироку суд зазначає, з-поміж іншого, початок строку відбування покарання.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст.162 КК України покарання у виді обмеження волі ухвалив строк відбування покарання обвинуваченому обраховувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
В той же час, як вірно вказує в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції залишив поза увагою, що виконання вироку в частині покарання у виді обмеження волі має ряд особливостей.
Так, ч.1 ст.58 КВК України визначено, що обчислення строку покарання у виді обмеження волі здійснюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
При цьому, положеннями ст.57 КВК України передбачено, що особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
Уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому виклик, за яким він зобов'язаний з'явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання.
З урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
В даному кримінальному провадженні суд першої інстанції не застосовував до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою та не вирішував направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.
За наведеного посилання суду на необхідність затримання ОСОБА_7 та обчислення йому строку покарання з моменту затримання в порядку виконання вироку є помилковим та такими, що не ґрунтується на вимогах закону.
В даному випадку з огляду на призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та 6 місяців, початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту прибуття засудженого до виправного центру.
Враховуючи викладене, з огляду на положення п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України, вирок суду підлягає зміні в частині визначення початку строку відбування ОСОБА_7 покарання.
Що стосується доводів прокурора щодо необхідності зміни вироку у зв'язку із неправильним вирішенням судом питання щодо розподілу процесуальних витрат, то суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними
Процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури, суду, іншими учасниками кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із:
1) витрат на правову допомогу;
2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Згідно з ч.1 ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Витрати, пов'язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Відповідно ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В той же час, виходячи із системного аналізу вказаних норм, процесуальними витратами, що підлягають стягненню з обвинуваченого є лише такі, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження стосовно обвинуваченого, яке завершилося ухваленням вироку.
З огляду на зміст вироку, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку щодо віднесення витрат на проведення судової товарознавчої експертизи на рахунок держави. Таке рішення місцевого суду відповідає вимогам ст.118, 122, 124 КПК України.
Посилання прокурора на судову практику Верховного Суду щодо стягнення процесуальних витрат, а саме постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17 апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дане судове рішення стосується стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат у разі закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України.
При цьому у даній справі ОП ККС прийшла до висновку, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
З огляду на наведене, вимога прокурора про зміну вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2024 року в частині розподілу процесуальних витрат, задоволенню не підлягає.
Відповідно доч.1ст.407,ч.1ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції вправі змінити вирок у разі:
1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що зміна вироку в частині визначення початку строку відбування ОСОБА_7 покарання не погіршить становища обвинувачених, апеляційний суд вважає за необхідне вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2024 року в цій частині змінити.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404,405,407,408,418,419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 , змінити.
В резолютивній частині вироку вказати, що строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_7 за вироком від 28 листопада 2024 року у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, обчислювати з моменту прибуття засудженого до виправного центру.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3