ЄУНС: 766/20722/24
Номер провадження: 11-кп/819/214/25
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 березня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2024 року в кримінальному провадженні №12024232020000407 від 04 грудня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що скоєне за наступних обставин.
На початку вересня 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , знаходячись на березі річки Дніпро в місті Херсоні Херсонської області, переслідуючи прямий умисел направлений на порушення встановленого правового режиму обігу наркотичних засобів, встановленого ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, незаконно придбав, шляхом відокремлення верхівок та листя від кущу рослини роду «Коноплі», які переніс за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , де у подальшому, шляхом їх висушування та подрібнення, виготовив наркотичний засіб - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 117,08 г., який зберігав без мети збуту в гаражі, розташованому на території вказаного домоволодіння, до моменту виявлення та вилучення наркотичного засобу працівниками поліції 21 листопада 2024 року.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_8 ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вироком суду прокурор просить вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 змінити в частині покладених обов'язків на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок суду просить залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та покладаючи на нього обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, суд першої інстанції не застосував закон який підлягає застосуванню.
Звертає увагу, що конструкція п.2 ч.1 ст.76 КК України передбачає у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням в обов'язковому порядку покладення обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації, і про зміну місця проживання, і про зміну роботи.
Поруч із цим, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням не поклав на обвинуваченого обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації і про зміну місця роботи.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив вирок суду змінити.
Захисник заперечив проти апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що погоджується з вироком суду.
В останньому слові обвинувачений ОСОБА_8 вказав, що згоден з вироком.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарг.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, розглянуто судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України.
В апеляційній скарзі не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених і викладених у вироку обставин та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.309 КК України, а також сформульоване обвинувачення, визнане судом доведеним, тому відповідно до приписів ч.1 ст. 404 КПК України вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється.
Відповідно до ч.3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з ч.3 ст.374 КПК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79, 104 Кримінального кодексу України у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, особа, на яку за її згодою або на її прохання, суд покладає обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи.
Відповідно до положень ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу
На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб;
6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
Виходячи зі змісту вказаної статті, законодавцем визначено, що у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на таку особу обов'язково покладаються усі обов'язки, що визначені ч.1 ст.76 КК України та у разі доцільності чи засудження за вчинення злочину, пов'язаного з домашнім насильством інші додаткові обов'язки, що передбачені ч.3 ст.76 КК України чи ст.91-1 КК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, суд поклав на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В той же час, як вірно вказує прокурор в апеляційній скарзі, визначаючи перелік обов'язків, що мають бути покладені на обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не поклав на обвинуваченого обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи, який з огляду на вимоги ч.1 ст.76 КК України мав бути застосований в обов'язковому порядку.
Згідно з п.4 ч.1 ст.409, ч.1 ст.413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Визначені ст.76 КК України обов'язки, які суд покладає на особу у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України не є видом покарання з огляду на систему покарань, визначену в КК України, а є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.
За наведеного, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до обвинуваченого положень ст.ст.75,76 КК України, про що зазначено в мотивувальній частині вироку, уточнення апеляційним судом покладених на обвинуваченого обов'язків, що передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України не погіршуватиме становище обвинуваченого, у зв'язку із чим відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Аналогічну позицію щодо можливості зміни вироку навів Касаційний кримінальний суд ВС у постанові від 24 січня 2019 року у справі №189/1931/17.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 підлягає зміні, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 408, 413, 419, ч.2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити.
Вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженим за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України звільненим від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 :
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а особою, яка утримується під вартою протягом того ж строку з моменту її отримання.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3