Справа №587/4676/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.
Номер провадження 33/816/485/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 126 КУпАП
Іменем України
19 лютого 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/4676/24 за апеляційною скаргою захисника ПРОЦЕНКО О. М. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 16.12.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Проценко О. М.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник ПРОЦЕНКО О. М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушень, оскільки матеріали справи не містять доказів відсутності у її підзахисного посвідчення водія, що позбавляє можливості встановити наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також відомостей щодо набрання постановою ЕНА 243600, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, законної сили та обізнаності останнього про її існування. Факт повторності як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не доведений належними та допустимими доказами, суддя суду першої інстанції в порушення вимог КУпАП розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 , без його належного повідомлення, чим порушив право на захист. Вказує, що ОСОБА_2 не має посвідчення водія, а тому до нього не може бути застосоване стягнення у виді позбавлення права керування т/з. Щодо пропуску встановленого законом строку на оскарження постанови, то вважає його пропущеним з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, про час та дату судового розгляду повідомлений не був, копію постанови отримав 27.12.2024, а 02.01.2025 було подано апеляційну скаргу.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 16.12.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 40800 грн з позбавленням права керування т/з строком п'ять років. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 02.12.2024 о 21:26 в смт. Степанівка а/д Батурин-Конотоп-Суми 140 км керував т/з Volkswagen Passat, д. н. з. НОМЕР_1 , повторно протягом року, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування т/з, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.
Крім того, 02.12.2024 о 21:26 ОСОБА_2 в смт. Степанівка а/д Батурин-Конотоп-Суми 140 км керував т/з Volkswagen Passat, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810», результат якого показав 1,27 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).
Враховуючи, що ОСОБА_2 не був присутній під час ухвалення суддею суду першої інстанції рішення, копію оскарженої постанови отримав 27.12.2024, а апеляційну скаргу його захисник Проценко О. М. подала 02.01.2025, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи захисника Проценко О. М., яка підтримала свою апеляційну скаргу, просила скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушень, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР № 187348 та ЕПР № 187329 від 02.12.2024, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 повторно, протягом року керував т/з, не маючи права керування т/з, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується дослідженими у справі доказами, а саме:
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2436000 від 20.06.2024 про притягнення ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- роздруківкою результату тестування «Alkotest Drager 6810», згідно якого показник алкоголю у ОСОБА_2 становив 1,27 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у водія ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, результат огляду - 1,27 проміле;
- відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинення т/з під керуванням ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, проходження водієм огляду на стан сп'яніння, результат огляду 1,27 проміле, з яким останній погодився, від проходження огляду в закладі охорони здоров'я відмовився, а також відмови останього від підпису акту огляду на стан сп'яніння та складених відносно нього протоколів.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті, а саме за: керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, або передача керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з; керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з, керування т/з особою, позбавленою права керування т/з.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування т/з особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування т/з особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких згідно якого водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Про наявність у поліцейського обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 підлягав огляду на стан алкогольного сп'яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування водія ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, яка була проведена на місці зупинки т/з із відео фіксацією події правопорушення та із застосуванням поліцейськими спеціального технічного засобу, що повністю відповідає імперативним вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.9 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника з приводу того, що матеріали справи не містять доказів відсутності у її підзахисного посвідчення водія, що позбавляє можливості встановити наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, то вони не заслуговують на увагу і, всупереч тверджень останньої, спростовуються копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2436000 від 20.06.2024, згідно якої на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за керування т/з, не маючи права керування таким т/з. При цьому будь-яких доказів того, що ця постанова уповноваженої особи Національної поліції скасована у встановленому законом порядку сторона захисту не надала і матеріали справи не містять.
Тобто, наявність нескасованої постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2436000 від 20.06.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП свідчить про те, що суддя суду першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 вчинив повторно протягом року правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З огляду на викладене, зібрані у справі докази в їх сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не спростовано доводами апеляційної скарги захисника.
Здійснена апеляційним судом перевірка і аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 , повторно, протягом року керував т/з, не маючи права керування т/з, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, так як будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, внаслідок чого доводи апеляційної скарги з цих підстав на увагу не заслуговують і є безпідставними.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться фактично до повторного перегляду встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 на підставі ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, яким є ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає положенням КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. При цьому відсутність у ОСОБА_2 посвідчення водія (права керування т/з), як про це зазначає в апеляційній скарзі захисник, не виключає можливість застосування до нього такого стягнення як позбавлення права керування т/з.
Так, нормами чинного КУпАП не тільки не передбачено будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування т/з у даній конкретній ситуації, а й навпаки санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП прямо вимагає застосувати таке додаткове стягнення до осіб, які на момент вчинення правопорушення не мали права керування т/з або були позбавлені такого права, а правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування т/з не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія і не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом на підставі санкції відповідної частини статті КУпАП і полягає у забороні керування т/з.
Позбавлення права керування т/з має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій, а адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). При цьому позбавлення наданого громадянинові права керування т/з застосовується на строк до 3 років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до 10 років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування т/з, до закінчення строку дії такого стягнення вчинене нове правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування т/з, до стягнення за вчинення нового правопорушення приєднується невідбута частина стягнення, а загальний строк позбавлення права керування т/з може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений ч. 2 ст. 30 КУпАП. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку т/з, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч. 2-5 ст. 30 КУпАП).
Щодо стосується доводів апеляційної скарги про те, що суддя розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 , чим порушив його право на захист, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що несповіщення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП в порядку ст. 277-2 КУпАП дійсно мало місце, але наявність вказаного вище факту не є істотним порушенням вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, оскільки у даному випадку права, свободи та законні інтереси ОСОБА_2 не були порушені, останній був повідомлений про час і місце судового розгляду поліцейським при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, а тому був обізнаний про розгляд справи 16.12.2024 Сумським районним судом Сумської області, про що свідчать наявні у справі відеозаписи події.
Тобто, недотримання суддею суду першої інстанції процедури повідомлення про судовий розгляд в порядку ст. 277-2 КУпАП не призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. При цьому необхідно зауважити, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Послідовність викладення в диспозиціях правових норм наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків. При цьому невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
Крім того, судом апеляційної інстанції у повній мірі поновлено процесуальні права ОСОБА_2 , зокрема, поновлено строк на апеляційне оскарження, надана можливість приймати участь в апеляційному розгляді справи, обґрунтувати свою правову позицію, надавати докази, заявляти клопотання, а також користуватись іншими процесуальними правами.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, дотримавшись положень ст. 268, 279, 280 КУпАП, а тому винесена постанова є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику ПРОЦЕНКО О. М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 16.12.2024.
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 16.12.2024 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ПРОЦЕНКО О. М. на цю постанову - без здовлення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов