«11» березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12024152030000850 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 07.06.2024.
Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертиз на суму 3 029,12 грн. Вирішено питання речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок скасувати.
Захисник ОСОБА_7 просить перекваліфікувати дії обвинуваченого на ст. 185 КК України та пом'якшити покарання.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що вирок є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з підстав неправильної кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення.
Зазначає, що в судовому засіданні не надано належних свідчень чи доказів, якими підтверджується факт відкритого заволодіння майна.
Стверджує, що потерпіла у судовому засіданні пояснила, що момент вчинення злочину вона не бачила.
Захисник ОСОБА_7 вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до застосування закону, який не підлягав застосуванню.
Зазначає, що матеріалами справи належним чином не підтверджено наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Звертає увагу, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні таємного викрадення майна. ОСОБА_6 не бачив, що потерпіла за ним бігла та не чув, що вона йому щось кричала. В судовому засіданні потерпіла пояснила, коли вона бігла за обвинуваченим та кричала йому, не впевнена, що він її почув. Тому вважає, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати як крадіжку, оскільки не встановлено факту відкритого заволодіння майна.
На думку захисника, оскільки вартість викраденого майна становить 1 633,33 грн, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Окрім того, вважає що наявні підстави для пом'якшення покарання обвинуваченому.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
09 травня 2024 року приблизно о 14:35 год, більш точний час в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим, ОСОБА_6 , достовірно розуміючи, що в країні діє воєнний стан, перебував за адресою: просп. Центральний, 26, м. Миколаїв, на території Центрального ринку в приміщенні павільйону, де здійснюють продаж риби, зайшов до підсобного приміщення, підійшовши до столу, який розташований навпроти вхідних дверей контейнеру, де працювала ОСОБА_9 , побачив мобільний телефон марки «Redmi 9A» Sky Blue 2GB RAM 32GB ROM imеi НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , належний останній, та сумку-пакет чорного кольору з продуктами харчування, які для потерпілої не мають майнової цінності, після чого у ОСОБА_6 виник злочинний корисливий умисел, направлений на викрадення вищезазначеного майна потерпілої.
Перебуваючи у вказаному місці, у вказаний час, реалізовуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілої та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу взяв зі столу сумку-пакет чорного кольору з продуктами харчування та мобільний телефон марки «Redmi 9A», вартість якого становить 1 633,33 грн, та відразу направився до виходу з приміщення павільйону.
У цей час, потерпіла ОСОБА_9 , виявивши відсутність своїх речей, побачила ОСОБА_6 , який тримав в руках сумку-пакет чорного кольору з продуктами харчування та мобільний телефон марки «Redmi 9A», почала його переслідувати та кричати з вимогою зупинитись та повернути викрадене, однак ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що його протиправні дії, направлені на крадіжку чужого майна, виявлені потерпілою та стали носити відкритий характер, продовжив свої злочинні дії щодо викрадення вищевказаного майна, кинув на підлогу сумку-пакет чорного кольору з продуктами харчування та, утримуючи в руках мобільний телефон марки «Redmi 9A», покинув приміщення павільйону, незважаючи на вимогу потерпілої зупинитись.
Після чого, ОСОБА_6 , утримуючи при собі мобільний телефон марки «Redmi 9A», з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 1 633,33 грн.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), вчиненому в умовах воєнного стану, та кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 186 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав вирок суду законним та обґрунтованим. Просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг.
Потерпіла ОСОБА_10 належним чином повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, до суду не з'явилася. Її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні вироку, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як передбачено ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При ухваленні вироку зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим доказам.
На переконання колегії суддів, вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 у суді першої інстанції свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 186 КК України не визнав, стверджуючи, що мав умисел на вчинення крадіжки майна потерпілої.
Пояснив, що 09.05.2024 в обідній час, він зайшов випадково у підсобне приміщення рибного павільйону Центрального ринку у м. Миколаєві, де на столі продавця побачив сумку та мобільний телефон, нікого поряд не було. Він взяв сумку та телефон, вийшов з павільйону, де за кутом викинув сумку і забрав мобільний телефон. Він не бачив, щоб за ним бігла потерпіла та не чув, щоб вона йому щось кричала. Після чого пішов в ломбард «Скарбниця», де здав мобільний телефон, виручені гроші витратив на власні потреби.
Проте, під час проведення 22.05.2024 слідчого експерименту, тобто через нетривалий час після вчиненого злочину, за участю ОСОБА_6 , останній на місці вчиненого злочину вказав, яким чином ним вчинено викрадення мобільного телефону.
Так, відповідно протоколу слідчого експерименту від 22.05.2024 та відеозапису до нього за участю підозрюваного ОСОБА_6 , він зазначив про дату та місце вчиненого злочину - 09.05.2024 в обідній час у підсобному приміщенні рибного павільйону Центрального ринку в м. Миколаєві. Вказав про обставини злочину, зазначив, де помітив стіл, з якого взяв пакет темного кольору з продуктами та мобільний телефон марки Redmi 9 А. Рухаючись до виходу, він почув крик жінки, яка вимагала зупинитися та повернути викрадене майно, яке він взяв зі столу. Після чого він викинув пакет на підлогу, утримуючи при собі телефон в руках, прискорився та покинув приміщенні рибного павільйону. У подальшому він заклав мобільний телефон в ломбард «Скарбниця» (т. 1 а.с. 102-108).
Колегія суддів зауважує, що слідчий експеримент проведений з дотриманням вимог ст.ст. 104, 223, 228, 231 КПК України, за участю понятих, з застосуванням відеозапису, тобто в обстановці, яка виключала будь-який тиск на підозрюваного.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, який не погодився з кваліфікацією його дій за ч. 4 ст. 186 КК України, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_6 саме у вчиненні грабежу за обставин, встановлених судом першої інстанції.
Так, обставини відкритого викрадення майна ОСОБА_6 підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила суду, що вона працювала на Центральному ринку м. Миколаєва в рибному павільйоні продавцем та ОСОБА_6 їй наглядно знайомий, оскільки він раніше працював на ринку.
Потерпіла пояснила, що 09.05.2024 після 14 год вона поставила на стіл у підсобному приміщенні сумку з продуктами харчування та документами, поруч поклала мобільний телефон, стояла розмовляла із працівниками, в цей час в павільйоні покупців не було. Вона стояла спиною до столика з речами, потім повернулась та побачила, як обвинувачений схопив її сумку та мобільний телефон, одразу побіг з павільйону. Вона почала бігти за ним та кричати «стій», але він продовжував бігти, відстань між ними була близько 18 м. Не зупиняючись, ОСОБА_6 викинув сумку і втік з її мобільним телефоном. Обличчя його не бачила, але люди, які працюють на ринку, впізнали його, за зовнішністю, оскільки він раніше працював на ринку. Коли вона бігла, постійно кричала обвинуваченому, щоб він зупинився, вважає, що він її чув.
Колегія суддів зауважує, що потерпіла в суді підтвердила, що ОСОБА_6 відкрито викрав належній їй мобільний телефон.
Доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , що останній таємно викрав мобільний телефон потерпілої, який лежав на столі, та він не бачив, що за ним бігла потерпіла та не чув, що вона кричала, спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_9 , яка наголошувала, що вона побачила, як обвинувачений схопив її сумку та мобільний телефон та побіг, вона почала бігти за ним та кричати «стій», відстань між ними була приблизно 18 м, але він продовжував бігти, після чого, не зупиняючись, викинув сумку та втік з її мобільним телефоном.
Отже, всупереч поясненням обвинуваченого ОСОБА_6 в суді та аналогічним доводам апелянтів про недоведеність вини обвинуваченого у відкритому викраденні чужого майна, ці твердження спростовані, як вищенаведеними поясненнями потерпілої, так і письмовими доказами.
Так, згідно заяви ОСОБА_9 від 20.05.2025, вона просила прийняти заходи до невідомої особи, яка на території Центрального ринку в м. Миколаєві, у рибному павільйоні відкрито шляхом вільного доступу викрала належний їй мобільний телефон (т.1 а.с. 95).
Згідно відповіді директора ТОВ «Ломбард «Є гроші», мобільний телефон Xiaomi Redmi 9 F імеі: НОМЕР_1 та імеі: НОМЕР_2 , був закладений в ломбард 09.05.2024 о 15:32 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.101). Зазначене узгоджується з протоколом огляду предмету від 25.05.2024 носія інформації, на якому знаходиться відеозапис з камери відео-спостереження відділення ломбарду ТОВ «Ломбард «Є гроші», 09.05.2024 у період часу з 15:00 год по 16:00 год. Згідно вказаному відеозапису, особа чоловічої статті дістала з кишені предмет, ззовні схожий на мобільний телефон, та передала співробітнику ломбарду також документ, який посвідчує особу, та отримула грошові кошти (т.1 а.с.114-121).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки з досліджених доказів вбачається, що дії ОСОБА_6 були виявлені потерпілою, і незважаючи на це, обвинувачений продовжив свої дії щодо заволодіння майном потерпілої, тікав від потерпілої з викраденим телефоном.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
З цим висновком погоджується колегія суддів та вважає, що відсутні підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ч. 4 ст. 185 КК України, як про це просять захисник та обвинувачений з призначенням покарання, передбаченого санкцією цієї статті.
Судом апеляційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою скасування оскаржуваного вироку, про що просять апелянти.
Обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання відповідно до вимог ст.ст 65-67 КК України. При призначенні покарання достатньо враховано, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий умисний злочин, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, дітей на утриманні не має, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
На думку колегії суддів, призначене покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
З огляду на наведене, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3